Організаційно-правові форми підприємницької діяльності

Кожне підприємство в умовах ринку прагне робити ті товари і послуги, що дають найбільший прибуток. У той же час в умовах ринку немає гарантії, що підприємство його одержить. Усе це залежить від багатьох обставин: правильного визначення незадоволених бажань покупців і орієнтації підприємства на їхнє виробництво, рівня витрат виробництва, що повинні бути менше, ніж доходи, отримані від продажу своєї продукції. Останнє залежить від продуктивності системи, НТП, рівня організації виробництва і праці, ступеня конкуренції і т.д. Це жадає від кожного підприємства пошуку свого шляху розвитку, системи організації, маркетингу, форм господарювання.

В даний час в оборот усе більш активно входить таке поняття, як «фірма». Отже, фірма – це найменування, під яким підприємства (чи їх об'єднання) виступають у господарській діяльності як самостійний суб'єкт.

В економіці ім'я (найменування) грає не останню роль. Воно створює особливий образ суб'єкта, що хазяює, сприяє зміцненню позиції в боротьбі за якість товарів і приносить чималі прибутки переможцям, що зуміли випередити конкурентів у цьому постійному марафоні.

Значення «імені» фірми і, завойованого нею іміджу так велико, що навіть знаходиться під особливим захистом права. Завоювання фірмою міцних позицій на ринку конкретного товару нерідко приносить їй додаткові прибутки за рахунок продажу прав користування її фірмовим найменуванням. На цьому побудована так звана система «френчайзінга» (френчайс – ліцензія, що дає право приватної компанії функціонувати як частині великої торгової мережі, фірми). Покупцю френчайса вигідне використання імені компанії, за яким стоять і реклама, і репутація, що забезпечує ріст обороту. Багато фірм до того ж організують навчання, фінансову підтримку й іншу допомогу в керуванні бізнесом. Продавцям френчайса також вигідна така угода, оскільки цим розширюється фірмовий бізнес при мінімальних витратах. Має значення і те, що в цьому випадку на чолі нового «ліцензійного» підрозділу фірми знаходиться не найманий робітник, а власник, що не може не вплинути на відношення до справи, зацікавлений у прибутковому її веденні.

8.2.Існуючі і діючі в економіці підприємства форми досить різноманітні з погляду організаційно-правового пристрою, масштабності, профілю діяльності. Однак при всім удаваному різноманітті можливих видів вони підрозділяються на упорядковані групи, типи, для яких вироблені визначені норми господарського законодавства, що регламентують їхню діяльність.

Підприємницьке право допускає існування цілого спектра форм підприємств. Українське законодавство визнає поряд з індивідуальним підприємництвом такі форми, як комерційні організації у виді господарських товариств (повних і на вірі (командитних)), суспільств (з обмеженою відповідальністю, акціонерних), виробничих кооперативів, державних і муніципальних підприємств.

8.2.1. Господарські товариства – комерційні організації з розділеним на частки засновників статутним капіталом. Господарське суспільство може бути створено й однією особою.

Господарські товариства створюються у формі повного товариства, учасники якого відповідно до ув'язненого між ними договору займаються підприємницькою діяльністю і несуть відповідальність по його зобов'язаннях приналежним їм майном, і у формі товариства на вірі (командитного товариства), у якому поряд з учасниками, що здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність, мається один чи небагато учасників – вкладників (командитистів), що несуть ризик збитків у межах сум внесених ними внесків і не приймають участі в підприємницькій діяльності.

8.2.2 Акціонерне товариство – суспільство, статутний капітал якого розділений на визначене число акцій; учасники акціонерного товариства (акціонери) не відповідають по його зобов'язаннях і несуть ризик збитків, зв'язаних з діяльністю суспільства, у межах вартості приналежних їм акцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю – засноване одним чи декількома лицями суспільство, статутний капітал якого розділений на частки відповідно до установчих документів. Учасники цього суспільства не відповідають по його зобов'язаннях і несуть ризик збитків у межах вартості внесених внесків.

Суспільство з додатковою відповідальністю – засноване одним чи декількома лицями суспільство, статутний капітал якого розділений на частки відповідно до установчих документів. Його учасники солідарно несуть субсидіарну відповідальність по зобов'язаннях суспільства своїм майном в однаковому для всіх кратному розмірі до вартості їхніх внесків. При банкрутстві одного з них його відповідальність розподіляється між іншими особами.

Акціонерне товариство, учасники якого можуть відчужувати приналежні їм акції без згоди інших акціонерів, визнається відкритим акціонерним товариством.

Акціонерне товариство, акції якого розподіляються тільки серед його засновників чи іншого заздалегідь визначеного кола лиць, визнається закритим акціонерним товариством.

Державне підприємство – у більшості країн акціонерне товариство, пакетом акцій якого цілком чи частково розпоряджається уряд. Державне підприємство відповідає за своїми обов'язками власним майном, і держава не несе по них відповідальності. Аналогічний і статус муніципального підприємства, засновуваного місцевими органами влади.

8.2.3. Виробничі кооперативи – добровільні об'єднання громадян на основі членства для спільної виробничої чи іншої господарської діяльності (виробництво, переробка, збут промислової, сільськогосподарської й іншої продукції, виконання робіт, торгівля, побутове обслуговування, надання інших послуг).

8.2.4. Спільне підприємство – це повне товариство, засновуване для реалізації визначеного проекту, тобто на обмежений термін, і що припиняє своє існування після реалізації спільного проекту. Спільні підприємства часто стають зародком акціонерного товариства. У нашій країні після 1987р. одержали поширення спільні підприємства з іноземними фірмами.

Підприємець – це головне діюче лице ринкової економіки. Саме він, вирішуючи, що, як і для кого робити, організує виробництво товарів і послуг. Його ціль – одержання прибутку. Але керуючись розуміннями особистої вигоди, він бере на себе ризик і відповідальність за виробництво тих товарів і послуг, що потрібні іншим. І в цьому відношенні він виконує дуже важливу економічну функцію.

У цілому сьогодні для України характерна поява все нових форм підприємництва, що сполучать у собі елементи основних його типів. До таких проміжних форм можна, наприклад, віднести і колективне, і орендне підприємства. І це, мабуть, не випадково для країни, що перебудовується на іншу господарську систему. Разом з тим саму появу нових правових форм підприємництва можна розглядати як доказ того факту, що підприємництво не утратило своєї головної відмітної риси – прагнення до нововведень і готовності до ризику.

Питання для самоконтролю:

1. Розповісти про економічні основи фірми (підприємства).

2. Які особливості управління організацією, заснованою на різних формах власності?

3. Дати характеристику товариства (повного і з обмеженою відповідальністю, на вірі чи командитного).

4. Охарактеризувати акціонерне товариство (корпорацію), способи управління їм.

Дата добавления: 2014-01-06