Традиційні форми участі громадськості в діяльності установ і органів кримінально-виконавчої системи

Норми діючого Виправно-трудового кодексу України безпосеред­ньо визначають ще дві форми участі громадськості в діяльності уста­нов і органів, які виконують покарання, а саме- рада громадськості у виховно-трудовій колонії і шефство трудових колективів та гро­мадських організацій над виправно-трудовими установами. Разом з тим не виключається можливість участі громадськості в цій сфері суспільних відносин і в інших формах, які не передбачені Виправно-трудовим кодексом, але відповідають загальним принципам вико­нання кримінального покарання (ст. 126 ВТК).

З метою підвищення ефективності виховно-трудового впливу на засуджених, удосконалення існуючих форм і методів виховної робо­ти і пристосування їх до умов конкретної установи над виправно-трудовими установах встановлюється шефство. Згідно зі ст. 125 ВТК, виконання шефської роботи покладається на колективи про­мислових і сільськогосподарських підприємств, культурно-виховних і навчальних закладів, а також інших державних і громадських ор­ганізацій. На сьогоднішній день під шефством слід розуміти цілес­прямовану, систематичну, різноманітну участь трудових ко­лективів і громадських організацій, а також окремих громадян У діяльності установ і органів, які виконують покарання, з метою сприяння їх адміністрації у виправленні засуджених. Ос­новними завданнями шефської роботи є:

— надання допомоги адміністрації установ і органів, що викону­ють покарання, у виправленні засуджених;

— надання допомоги в розвитку матеріально-технічної бази та організації загальноосвітнього і професійно-технічного навчання;

— сприяння в трудовому і побутовому влаштуванні осіб, які звільняються з місць позбавлення волі.

Аналіз практики шефської роботи свідчить про широкий спектр форм участі трудових колективів і громадських організацій в діяль­ності виправно-трудових установ. Участь шефів у створенні матері­ально-технічної бази установ виконання покарань може здійснюва­тися у формі надання допомоги в придбанні промислового обладнан­ня, вдосконалення виробництва, впровадження передового досвіду, покращення житлово-побутових умов. Активну діяльність шефи мо­жуть здійснювати в галузі загальноосвітнього і професійно-технічно­го навчання. Так, за їх допомогою обладнуються кабінети для за­нять, поповнюються фонди бібліотек навчально-методичною та ін­шою літературою. Шефи беруть участь у навчанні засуджених пев­ним спеціальностям, отриманні ними виробничих навичок. З цією метою проводяться заняття з підвищення кваліфікації, бесіди, тех­нічні конференції.

Позитивні результати приносить робота шефів по вихованню за­суджених. За їх участю можуть організовуватися і проводитися лек­ції, бесіди, тематичні вечори, конкурси художньої самодіяльності, спортивно-масові заходи.

Робота щодо трудового і побутового влаштування засуджених, які звільняються з місць позбавлення волі, є одним із напрямів по закріпленню виховного впливу і попередженню рецидивної злочин­ності. Активну участь у цій діяльності можуть брати шефи. Виправ­дала себе практика працевлаштування звільнених з місць позбав­лення волі в трудовому колективі підприємства, яке здійснювало шефство над установою. В таких випадках засудженому легше пере­носити період адаптації і, як правило, такі особи не вчинюють повторно злочинів.

Для організації ефективної шефської роботи у виховно-трудових установах створюються ради громадськості, які здійснюють свою ді­яльність на підставі Виправно-трудового кодексу і Положення про ради громадськості. До складу ради громадськості входять голова, заступник голови і 7—9 членів ради. Начальник виховно-трудової установи входить до складу ради на правах її члена.

Головним завданням ради громадськості є організація шефської роботи трудових колективів і громадських організацій, а також ок­ремих громадян по наданню допомоги адміністрації виховно-трудо­вої установи у виправленні неповнолітніх засуджених. З цією метою рада спрямовує роботу шефів, надає допомогу в організації загаль­ноосвітнього і професійно-технічного навчання, трудового і мораль­ного виховання, здійснює зв'язок з родичами засуджених і громад­ськими організаціями, а також навчальними закладами, підприєм­ствами і установами, де до засудження навчалися або працювали неповнолітні. Крім того, ради громадськості можуть надавати допо­могу неповнолітнім у влаштуванні на роботу або навчання після звільнення. Робота ради здійснюється згідно з планом, який узго­джується зі службою у справах неповнолітніх.

З метою закріплення результатів виховного впливу і надання до­помоги батькам або особам, які їх заміняють, у вихованні неповно­літніх правопорушників створений інститут громадських виховате­лів. Згідно з Положенням про громадських вихователів неповноліт­ніх, особи, які рекомендуються як громадські вихователі, обирають­ся загальними зборами трудового колективу або громадської організації чи зборами мешканців будинку за місцем проживання.

Громадськими вихователями можуть бути особи, які мають від­повідну підготовку, життєвий досвід або досвід роботи з дітьми, а також ті, які за своїми діловими і моральними якостями здатні ви­конувати покладені на них обов'язки. Список обраних осіб переда­ється до служби у справах неповнолітніх, яка вирішує питання пе­редачі неповнолітнього під нагляд громадського вихователя, а також здійснює керівництво і контроль за його роботою.

Своєю діяльністю громадський вихователь зобов'язаний нада­вати допомогу батькам або особам, які їх заміняють, у вихованні неповнолітнього, спостерігати за навчальним процесом, а також сприяти всебічному розвитку особистості неповнолітнього. Для ви­конання своїх обов'язків громадський вихователь має право: а) від­відувати неповнолітнього за місцем проживання, навчання або робо­ти, надавати необхідні поради; б) звертати увагу батьків на погане виконання ними батьківських обов'язків, роз'яснювати відповідаль­ність за виховання і поведінку неповнолітнього; в) вказувати адмі­ністрації за місцем роботи, навчання або проживання на недоліки у виховній роботі з неповнолітнім.

Допомогу громадському вихователю надають громадські органі­зації за місцем навчання, роботи або проживання неповнолітнього, орган внутрішніх справ, а також представники громадськості, які працюють серед неповнолітніх.

Свою діяльність громадський вихователь завершує за рішенням служби у справах неповнолітніх у зв'язку з виправленням неповно­літнього або досягненням ним 18 років, а також у разі заміни одного громадського вихователя іншим. Постійно діючими дорадчими орга­нами, які створюються як при органах управління, так і безпосеред­ньо в установах виконання покарання, є методичні ради. Головним їх завданням є вироблення рекомендацій щодо вдосконалення прак­тики застосування основних засобів виправлення і перевиховання засуджених та організації діяльності установи. Методичні ради ство­рюються з числа найбільш досвідчених працівників системи вико­нання покарання, а також вчених, юристів, педагогів, психологів. Головою ради при установі є начальник установи, при управлінні (відділі) — начальник управління (відділу) виконання покарання.

В установах виконання покарання при начальникові відділення соціально-психологічної служби (далі — відділення) створюється рада сприяння відділенню. Як позаштатне та постійно діюче форму­вання рада покликана надавати допомогу начальнику відділення в організації і проведенні індивідуально-виховної та соціальної роботи серед засуджених До її складу входять начальник відділення (голо­ва) та найбільш підготовлені до цієї роботи співробітники установи, які за своїми функціями постійно спілкуються із засудженими відді­лення. Свою діяльність рада сприяння здійснює на підставі плану, а її рішення носять рекомендаційний характер.

Важливим засобом підвищення ефективності роботи виправно-трудової установи є участь у її діяльності родичів засуджених. За їх участю проводяться бесіди, лекції, виступи по радіо тощо. Заслуго­вує на увагу досвід використання родичів у зборі інформації щодо особи засудженого, створенні його соціально-психологічного "порт­рету". При установах можуть утворюватися збори родичів, які діють у межах відділення.

До участі в роботі установ і органів, що виконують покарання, можуть залучатися відомі люди. Основною формою такої участі є виступи перед засудженими, творчі вечори, бесіди. Крім того, на громадських засадах юридичну допомогу засудженим надають пра­цівники суду, прокуратури, адвокати.

Останнім часом пенітенціарна система стала більш відкритою для суспільства. Так, сьогодні в роботі установ і органів виконання покарання беруть участь релігійні організації різних конфесій. Закон України "Про свободу совісті та релігійних організацій" визначає, що в місцях попереднього ув'язнення і відбування покарання на прохання громадян, які в них перебувають, або за ініціативою релі­гійних організацій проводяться богослужіння та релігійні обряди.

Крім того, в ст. 23 цього Закону передбачене право релігійних орга­нізацій здійснювати добродійну діяльність і милосердя як самостій­но, так і через громадські фонди. Разом з тим, це лише незначна частина потенціальних можливостей цих організацій. Поза увагою законодавця залишилося питання релігійного виховання як ефек­тивного засобу формування духовності особистості.

Важливе значення для діяльності кримінально-виконавчих уста­нов має відродження традицій благодійництва, які розвинулися в Україні з організацією Товариства піклування про тюрми. Приклад з історії свідчить, що до Одеського комітету піклувального Товарист­ва про тюрми протягом 1829 р. надійшло 1590 крб. 14 коп. З них пожертвування на користь арештантів — 75 крб. 42 коп., пожертву­вання для церкви тюремного замку — 504 крб. 6 коп. За 1830 рік до Товариства надійшло пожертвувань у розмірі 240 крб. 13 коп. Нині ці традиції починають відроджуватися і потребують всілякої підтримки з боку держави.

Дата добавления: 2014-01-06