Становлення зарубіжних пенітенціарних систем

ТЕМА № 7 Міжнародне співробітництво з пенітенціарних проблем і виконання покарань у зарубіжних країнах

§ 1. Становлення зарубіжних пенітенціарних систем.

§ 2. Особливості виконання покарань у країнах з розвиненою еконо­мікою.

§ 3. Особливості виконання покарань у республіках колишнього СРСР.

§ 4. Міжнародне співробітництво з проблем виконання покарань.

§ 5. Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими.

В'язниці (англійською і французькою — ргізоп, німецькою — Оеїап^піз) існують з незапам'ятних часів. До Нового часу вони були місцями попереднього ув'язнення, де злочинці очікували виконання страти, тілесного покарання або вигнання, а в ряді випадків — міс­цями довічного ув'язнення небезпечних державних злочинців. У цьому плані вони виконували функцію залякування інших осіб і са­мого злочинця. Якихось виховних цілей вони не переслідували. То­му і зовні одні тюрми являли собою кам'яні фортеці, інші скидалися на підземелля і льохи (на Сході — "зендакі"): глибокі ями, в які опускали злочинців.

У період зародження капіталістичних виробничих відносин з'яв­ляються перші каторжні тюрми, які використовують працю ув'язне­них (у 1553 р. в Англії і у 1595 р. в Голландії). Залучення засудже­них до праці починає визнаватися як засіб виправного впливу.

Пенсільванська (Філадельфійська) тюремна система. У 1876 р. у Філадельфії (США, штат Пенсільванія) була відкрита тюр­ма із системою одиночного ув'язнення, яка називалася пенітенціа-рій (від лат. роепііепііа — каяття). Засобами виправного впливу в цій тюрмі були визначені жорстка ізоляція злочинців в одиночних камерах, режим мовчання і тиші, одиночна праця в камері і читання релігійної літератури. Цілями тюремного ув'язнення називалися ду­ховне відродження злочинця і спеціальна превенція.

За таким же зразком створювалися тюрми й у ряді інших міст і штатів США. Там же, у Філадельфії, в 1829 р. була побудована тюр­ма нового, модернізованого, типу, що дістала назву "Вишневий пагорб". Тюрма мала сім камерних блоків, що розходилися від одного загального центру, як спиці в колесі. До кожного блока примикав дворик для прогулянок, розбитий на маленькі ізольовані ділянки, що відповідали кількості одиночних камер. Персонал тюрми повинен був також дотримуватися абсолютної тиші і не вступати в розмови з ув'язненими.

За своєю архітектурою ця тюрма стала зразком для будівництва інших тюрем, причому не лише в Америці, айв європейських кра­їнах — Росії, Німеччині, Франції (у Берліні — Маобіт, Сенжиль — у Брюсселі, "Хрести" — у Санкт-Петербурзі, Мацас — у Франції).

Оборнська тюремна система. У 1816 р. у м. Оборн (США, штат Нью-Йорк) була побудована тюрма, яка за своїми цілями і зав­даннями була аналогічна пенсільванській. У тюрмі була введена система мішаного ув'язнення: засуджені вдень працювали в загаль­них майстернях, а на ніч та інший неробочий час розселялися в оди­ночні камери.

Англійська прогресивна система. У другій половині XIX ст. у кримінальному праві з'являється нова теоретична школа — соціо­логічна, яка стала висувати нові ідеї боротьби зі злочинністю і пово­дження зі злочинцями. Почалися нові пошуки "раціональної" тю­ремної системи, розгорнувся рух за "виправні" установи, які б га­рантували не лише захист суспільства від злочинців, а й їх ресоціа-лізацію.

У 40-х роках XIX в. на острові Норфолк англійський капітан Ме-коночі (1787—1860) уперше зробив спробу застосувати до засудже­них "виправну програму", що містила такі положення:

1) скасування вироків з певним терміном, який ставився в за­лежність від виконання якоїсь роботи;

2) введення системи оцінок-марок, якими б оцінювалася викона­на робота, працьовитість, поведінка засудженого;

3) відшкодування усіх витрат за рахунок ув'язнених, кожний з яких повинен був вносити свою частку (усі витрати на його існуван­ня додавалися до його загального "боргу" у вигляді оцінок-марок);

4) розподіл ув'язнених на маленькі групи (6—7 осіб) і введення системи кругової поруки (уся група відповідає за поведінку і працю кожного її члена, і навпаки);

5) пом'якшення умов тримання в останній період перебування ув'язненого у тюрмі шляхом переведення на напіввільний режим.

В англійській прогресивній системі засуджені проходили три ступені в одній і тій же установі (одиночне ув'язнення, спільні ро­боти з поділом на ніч і умовне звільнення).

На першому ступені ув'язнені поділялися на три класи: "зірки" (особи, які вперше потрапили у тюрму, на одягу носили особливу зірку), перехідний клас і рецидивісти.

139 На другому ступені ув'язнені піддавалися нічній додатковій кла­сифікації, поділяючись на п'ять класів-груп. Переведений на загаль­не ув'язнення спочатку поміщався в іспитову групу, в якій залишав­ся доти, поки не заробляв необхідну кількість марок. У кожному з наступних трьох класів ув'язнений перебував не менше року. У п'я­тий, "спеціальний" клас ув'язнений переводився лише за зразкової поведінки. Це, власне, самостійна ступінь, де ув'язнений випробу­вався протягом не менше року перед умовним звільненням.

Ірландська прогресивна система відбування покарання. З урахуванням марочної системи Меконочі у 50-х роках XIX століт­тя тюремним діячем Вальтером Крофтоном в Ірландії вводиться східчаста система (власне "класична" прогресивна тюремна систе­ма, що дістала пізніше поширення в різних країнах), її суть полягає в такому.

Відбування покарання у тюрмі розподіляється на чотири ступе­ня. Перший ступінь являє собою одиночне ув'язнення, термін пере­бування на якому визначається диференційовано, залежно від того, якому класу "відповідає" ув'язнений. Після відбуття призначеного терміну одиночного ув'язнення засуджені переводяться на загальне ув'язнення, на якому вони поділяються на п'ять класів і переходять від нижчого класу до вищого за числом отриманих (зароблених) ма­рок. Третій ступінь складають уже самостійні перехідні тюрми, до яких переводяться ув'язнені вищого класу. Перебування в цих тюр­мах пов'язане з елементами довіри і напівволі з метою привчання до повної свободи. Тут ув'язнені працюють, і в цьому відношенні їхнє становище схоже із становищем вільнонайманих робітників.

Останний, завершальний, ступінь — умовне звільнення. Засу­джений одержує відпускне посвідчення, в якому вказується, що він повинен утримуватися від будь-яких порушень закону. Умовно звільнений реєструється в поліції і підпадає під офіційний адмініст­ративний нагляд спеціальної служби пробації (англ. ргоЬатіоп — доказ, іспит).

Система реформаторіїв. Реформаторій (лат. геіогтаііо —
перетворення, поліпшення), власне, містив у собі дві ідеї: ідею пе­
ретворення, зміни самої тюремної системи та ідею виправлення
(реформації) злочинців, які в них перебувають. При цьому в основу
виправлення покладається так звана прогресивна система обліку й
оцінки поведінки ув'язненого, яка спонукує його до самовиправ­
лення.

З середини 70-х років XIX сторіччя в США спочатку в Нью-Йорку, а потім і в інших штатах почади виникати особливі тюрми реформаторії. Перший такий реформаторій був відкритий у м. Зль-Майре (штат Нью-Йорк) у 1876 р.

Важливою ознакою реформаторію є поділ ув'язнених на класи­фікаційні групи залежно від виправлення і переведення з однієї гру­пи до іншої. Усіх засуджених поділяють на три класи. Засуджені у вищому класі можуть бути достроково звільнені. Особливу групу складають так звані невиправні, котрі утримуються в одиночних ка­мерах без виведення на роботу. Таких осіб намагаються перевести з реформаторію до звичайної тюрми з одиночним ув'язненням.

Іншою ознакою реформаторію є система стимулів і пільг, яка спонукає засуджених "виправлятися". Ці стимули диференціюються згідно з тим, до якого класу-розряду належить той чи інший засу­джений. Існує марочна система, що "регулює" усі ці переходи з кла­су в клас та надання пільг.

Особливістю реформаторію є також проведення різних занять із засудженими: шкільних, ремісно-професійних, гімнастичних, війсь­кових.

Борстальська система. Під цією назвою відома введена впер­ше в Англії за законом 1908 р. спеціальна система молодіжних тю­рем (для осіб від 16 до 21 року), що дістала свою назву від містечка Борсталь, розташованого біля м. Рочестер, де з'явилася перша з та­ких тюрем. Вона являє собою видозмінену американську систему реформаторіїв, тільки без невизначених вироків. У борстальських установах пізніше були введені відносно невизначені вироки; помі­щення у борстальську тюрму означає віддачу правопорушника у розпорядження тюремної адміністрації на чотири роки, в межах яких він повинен реально відбути від 9 місяців до трьох років. На строк, що залишився до чотирьох років, звільнений з цієї установи береться під офіційний нагляд.

Розглянуті вище пенітенціарні системи в науці стали визнавати­ся свого роду "класичними". Багато інших країн їх скопіювали, хоча при глибшому аналізі пенітенціарні установи кожної країни мали і мають свої особливості, спричинені умовами боротьби зі злочинніс­тю, національними традиціями й іншими обставинами.

Дата добавления: 2014-01-06