Соціальні та юридичні наслідки позбавлення волі

Факт засудження особи, яка скоїла злочин, засвідчує стан суди­мості. Він виникає з моменту набрання вироком суду чинності і три­ває до її зняття або погашення. Стан судимості тягне за собою знач­ні соціально-психологічні наслідки, обмеження кримінально-право­вого і загальноправового характеру.

Соціально-психологічні наслідки застосування позбавлення волі хоч і не є елементами кари, викликають у засуджених глибокі суб'єк­тивні переживання, і за силою свого впливу на особу значно пере­більшують вплив основних каральних елементів, які становлять зміст покарання у вигляді позбавлення волі.

До соціально-психологічних наслідків позбавлення волі варто, в першу чергу, віднести: відрив засуджених від сім'ї, родичів і близь­ких, трудових колективів, інколи — розпад сімей, відсутність в УВП роботи за спеціальністю, яку вони мали до засудження, перебуван­ня в середовищі злочинців тощо.

Обмеження кримінально-правового характеру виникають при скоєнні нового злочину до закінчення строків зняття або погашення судимості. У зв'язку з цим стан судимості визнається обставиною, яка обтяжує відповідальність, що може відобразитися на кваліфіка­ції злочину, вирішенні питання про визнання винного особливо не­безпечним рецидивістом тощо.

За особами, умовно-достроково звільненими від відбування пока­рання, протягом невідбутої ними частини покарання встановлюєть­ся нагляд громадських організацій і трудових колективів (ст. 118 ВТК). За деякими категоріями осіб, звільнених з місць позбавлення волі, встановлюється адміністративний нагляд.

Обмеження загальноправового характеру передбачаються нор­мами державного, адміністративного, цивільного, трудового та деяких інших галузей права. Ці обмеження діють протягом частини або всього строку стану судимості, але не входять у зміст покарання. Нормами державного права передбачено дострокове припинення повноважень депутата у зв'язку з обвинувальним вироком суду, який набрав чинності.

Деякі загальноправові наслідки стану судимості обумовлені нор­мами адміністративного права. До них треба віднести положення, вказані в Законі України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу". Згідно з цим законом призову на строкову війсь­кову службу не підлягають особи, які відбувають кримінальне пока­рання.

Обмеження, спричинені станом судимості, передбачені і норма­ми цивільного права (втрата права користування жилим приміщен­ням у випадку засудження громадянина до позбавлення волі на строк понад шість місяців, якщо в жилому приміщенні не залишили­ся проживати члени сім'ї засудженого).

Судимість впливає і на обчислення трудового стажу (час роботи засуджених у період відбування покарання у вигляді позбавлення волі в трудовий стаж не зараховується). Є ряд правообмежень, пе­редбачених шлюбно-сімейним законодавством (спрощений порядок розірвання шлюбу для засуджених на строк не менш як на 3 роки).

Усі правообмеження, пов'язані зі станом судимості, як правило, за обсягом незначні, носять строковий характер і поширюються на незначне коло осіб. Як елемент юридичної відповідальності вони не входять до змісту кримінального покарання.

Дата добавления: 2014-01-06