Порядок і умови виконання покарання у виді громадських робіт

Раніше вітчизняне кримінальне і виправно-трудове законодав­ство не передбачали такого виду покарання. Тим часом воно відпо­відає загальновизнаним міжнародним нормам про поводження зі злочинцями. У ст. 8.2 Стандартних мінімальних правил ООН ("То­кійські правила"), прийнятих у 1990 р. VIII Конгресом ООН по по­передженню злочинності і поводженню з правопорушниками, серед можливих мір покарання, альтернативних позбавленню волі, зазна­чений, зокрема, і такий їхній вид, як виконання суспільно корисних робіт.

Громадські роботи є основним покаранням, яке призначається особам за вчинення ними злочинів невеликої або середньої тяжкос­ті. Відповідно до ст. 56 КК України громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоп­латних суспільне корисних робіт, вид, місце і час виконання яких визначають органи місцевого самоврядування — міські, районні, сільські чи селищні державні адміністрації або ради цих органів.

Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин і відбуваються не більш як чотири години на день. Каральність громадських робіт полягає у виконанні засудже­ним корисних громадських робіт безоплатно. Тобто зміст криміналь­ного покарання у виді громадських робіт зводиться до обмеження таких конституційних прав громадян, як право на оплату праці і право на відпочинок.

Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інваліда­ми І або II групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Покарання у виді громадських робіт відбувається за місцем про­живання засудженого. Під "відбуванням за місцем проживання" варто розуміти виконання громадських робіт на об'єктах, розташо­ваних у межах населеного пункту, де проживає засуджений, чи в місцевості, звідкіля він має можливість щодня повертатися до місця постійного проживання (з урахуванням виконання їм не тільки гро­мадських робіт, а й основної роботи, служби, навчання). У винятко­вих випадках, коли місце прописки засудженого не збігається з міс­цем (районом) його постійного проживання, по мотивованій заяві засудженого вирішення питання про об'єкт і організацію виконання громадських робіт може бути покладене на кримінально-виконавчу інспекцію по місцю його постійного проживання. Це питання вирі­шується судом при винесенні вироку або кримінально-виконавчою інспекцією по місцю прописки засудженого.

Виконання покарання у виді громадських робіт здійснюється на основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю за їхньою поведінкою відповідно до вимог законодавства.

Контроль за виконанням покарання у виді громадських робіт по­кладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведення інди­відуально-профілактичної роботи за місцем проживання засуджено­го — на органи внутрішніх справ.

Вироки суду приводяться до виконання не пізніше десятиденно­го строку з дня набрання вироком законної сили або звернення його до виконання.

Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених, роз'яс­нює порядок і умови відбування покарання, погоджує з органами місцевого самоврядування перелік об'єктів, на яких засуджені від­бувають громадські роботи, здійснює контроль за додержанням умов відбування покарання засудженими і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за місцем від­бування засудженим громадських робіт, веде сумарний облік відпрацьованого засудженим часу, застосовує заходи заохочення та стяг­нення до засуджених.

Засуджені до покарання у виді громадських робіт зобов'язані ви­конувати встановлений порядок та умови відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених для них об'єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.

Надання засудженому щорічної чергової відпустки за основним місцем роботи не призупиняє виконання покарання у виді громад­ських робіт.

Стосовно особи, яка після винесення вироку визнана інвалі­дом І або II групи або досягла пенсійного віку, а також вагітної жін­ки кримінально-виконавча інспекція направляє до суду подання про звільнення її від подальшого відбування покарання.

Засудженому забороняється без дозволу кримінально-виконав­чої інспекції виїжджати за межі України.

Строк покарання у виді громадських робіт обчислюється в годи­нах, протягом яких засуджений працював за визначеним місцем ро­боти.

Громадські роботи виконуються не більш як чотири години на день, а неповнолітніми — дві години на день.

Вільним від роботи чи навчання часом є вихідні, святкові дні, а також денний час, що залишається після робочого дня (часу навчан­ня). Виконання цього покарання в нічний час (з 22 до 6-ї години) щодо працюючих вдень осіб видається недопустимим, оскільки це суперечить нормам законодавства, що встановлюють право особи на відпочинок. Безробітні можуть відбувати це покарання і в нічний час.

На власника підприємства, установи, організації або уповнова­жений ним орган за місцем відбування засудженим покарання у ви­ді громадських робіт покладається:

— погодження з кримінально-виконавчою інспекцією переліку об'єктів, на яких засуджені відбувають громадські роботи, та видів Цих робіт;

— контроль за виконанням засудженими визначених для них робіт;

— своєчасне повідомлення кримінально-виконавчої інспекції про ухилення засудженого від відбування покарання та переведення йо­го на інше місце роботи, появу на роботі в стані сп'яніння, порушен­ня громадського порядку;

— щомісячне інформування кримінально-виконавчої інспекції про кількість відпрацьованих засудженим годин та його ставлення до праці.

У випадку систематичного несвоєчасного подання інформації про виконання громадських робіт або нездійснення контролю відпо­відальною особою за роботою та поведінкою засудженого, а також невиконання інших вимог цієї статті винні особи притягуються до відповідальності згідно із законом.

У разі ушкодження здоров'я під час виконання громадських ро­біт відшкодування шкоди засудженому здійснюється відповідно до законодавства про страхування від нещасного випадку.

За порушення порядку та умов відбування покарання у виді гро­мадських робіт, а також порушення громадського порядку, за яке засудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності, до засудженого може бути застосоване стягнення у виді письмового попередження про притягнення до кримінальної відповідальності.

Стосовно осіб, які ухиляються від відбування покарання у виді громадських робіт, кримінально-виконавча інспекція направляє ма­теріали прокурору для вирішення питання про притягнення до кри­мінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України

Ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є:

— невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністратив­ної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження;

— більше двох разів протягом місяця невихід на громадські ро­боти без поважних причин, а також допущення більше двох пору­шень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетве­резому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Засуджений до громадських робіт, якого оголошено в розшук у зв'язку з ухиленням від покарання, може бути затриманий органом внутрішніх справ за постановою суду на строк до ЗО діб.

Кримінальний кодекс України не передбачає можливості звіль­нення осіб, засуджених до громадських робіт, від відбування пока­рання з випробуванням (ст 75 КК), умовно-дострокового їх звіль­нення від покарання (ст. 81 КК), а також заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням (ст. 82 КК). Ухилення від від­бування громадських робіт утворює склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 389 КК України.

Дата добавления: 2014-01-06