Типи екзистенційної тривоги за П. Тілліхом

Життя людини, - стверджує філософія екзистенціалізму, можна розглядати як рух від буття до небуття. Такий шлях, завідомо в нікуди, вимагає від людини мужності. "Мужністю зазвичай називали здатність душі долати страх", страх перед подіями життєвого шляху. Людське життя не можна відокремити від тривоги за це життя. "Тривога, - пише П. Тілліх, - це стан, в якому буття усвідомлює можливість свого небуття". Роль каталізатора небуття виконують травматичні події життєвого шляху. Перший постулат: "події" життєвого шляху, які не вписуються в досвід переживання, нагадують людині про не-буття. Так переживання смерті близької людини впливає на латентний усвідомлення неминучості власної смерті. Смерть як сигнал небуття підкріплює базову тривогу.

Тілліха належить також класифікація різних видів тривоги, пов'язана з тим, якого аспекту самоствердження людини у світі вона відповідає. Існує три рівня самоствердження, і на кожному з них є загроза йому, абсолютна і відносна. Є онтическое самоствердження, яке зачіпає практичний хід нашого життя, її побудова. Небуття загрожує цьому аспекту нашого самоствердження двома способами: відносно - в особі долі, яка не дає нам рухатися, куди ми хочемо і як ми хочемо, і абсолютно - у виді смерті, яка перериває взагалі будь-яке наше емпіричне існування. Другий рівень - духовне самоствердження. Духовному самоствердженню небуття загрожує відносно - у виді порожнечі, нудьги, вакууму, а абсолютно - у формі відсутності сенсу. І, нарешті, третє - моральне самоствердження. Відносна загроза - це вина, а абсолютна - осуд. Тривога, по Тілліха, є усвідомлення цієї потрійної загрози нашому буттю. Відповідно, розрізняються три форми тривоги: тривога долі і смерті, тривога порожнечі і смислоутрати і тривога вини й осуду. Все це - форми екзистенціальної тривоги, тому що вони притаманні існуванню як такому. Вони непереборні

Тривога - це суб'єктивне сприйняття надзвичайних обставин (К. Гольштейн). За твердженням К. Гольштейна індивід у надзвичайних обставинах не може впоратися з вимогами навколишнього середовища і тому відчуває загрозу своєму існуванню (або своїм цінностям, які важливі для його існування). Тривогу людина сприймає як руйнування самого себе, припинення існування власної особистості. Тому якщо бути до кінця послідовним, то слід говорити «не в людини є тривога, а людина і є тривога». Тривога персоніфікована, первинна, а страх розвивається пізніше.

Отже, перед нами види екзистенціальних тривог, які загрожують людському самоствердженню в трьох областях: простому існування, моральному та духовному становленні.

Розглянемо послідовно ці три пари екзистенціальних тривог.

Дата добавления: 2014-01-06