Які ж особливі ознаки притаманні життєдіяльності ?

Сутність життєдіяльності, основні поняття та визначення

Життя на землі існує у глобальній системі ДЛД (Довкілля– Людина - Діяльність).

Довкіллям (або навколишнім, життєвим середовищем) вважають усе, що оточує людину: земля, повітря, вода, рослини, тварини, люди та продукти їхньої життєдіяльності, те, що підтримує існування людини, створює умови для діяльності та суспільних відносин і безпосередньо впливає на її життя та здоров’я.

Складовими частинами поняття довкілля є природне середовище, техногенне (виробниче) середовище, побутове середовище, соціальне середовище. Пропонуємо самостійно визначити ці поняття.

Другу частину системи ДЛД (Людина - Діяльність) визначає поняття „життєдіяльність”, яке включає в себе два терміни: життя і діяльність.

“Життя“ – одна із форм існування матерії, яка закономірно виникає та протікає за певних умов довкілля.

Характерними ознаками життя є: обмін речовин, здатність до розмноження, росту, розвитку, пристосування.

“Діяльність” – це специфічна форма ставлення людини до довкілля з метою забезпечення своїх потреб (матеріальних, культурних тощо).

Основу життєдіяльності людей становлять засоби виробництва – найважливіший компонент штучного середовища проживання.

Зважаючи на розглянуту систему, можна дати таке визначення поняття “ життєдіяльність” – це складна система, яка здатна забезпечувати та підтримувати у довкіллі певні умови життя і всі види діяльності людини.

1. Це складна структура: Довкілля– Людина - Діяльність. Усі процеси тут взаємопов’язані та взаємозалежні.

2. Це система безперервного динамічного розвитку, досконалості та саморегуляції.

3. Термін “життєдіяльність” методологічно притаманний кожній людині, сім’ї, державі, цивілізації.

4. Життєдіяльність постійно підлягає різним катаклізмам і повинна завжди захищати свої інтереси.

5. Це система безперервного використання та витрат.

Головними принципами забезпечення життєдіяльності є:

1. Безперервне забезпечення фізіологічних потреб організму.

2. Безперервний взаємозв’язок людини з довкіллям.

3. Раціональне забезпечення праці за метою, місцем, часом та нормами.

4. Матеріальна зацікавленість організації праці.

5. Захист здоров’я людей та граничних умов забезпечення життєдіяльності.

Заходи, за допомогою яких це можна досягнути:

1. Використання усіх видів трудової діяльності та розробка нових засобів праці.

2. Забезпечення параметрів та норм штучного середовища проживання.

3. Профілактика здоров’я, відпочинок тощо.

Проблеми життєдіяльності:

1. Особисті.

2. Колективні (сімейні).

3. Соціальні.

4. Етнічні.

5. Державні.

6. Глобальні:

- підтримка параметрів довкілля у певних для життєдіяльності межах;

- забезпечення населення Землі ресурсами (зокрема енергоресурсами);

- забезпечення населення якісними продуктами харчування, чистою питною водою;

- забезпечення населення елементами штучного середовища проживання;

- утилізація та використання відходів.

Також існує багато інших проблем екологічного, соціального та техногенного характеру.

“Безпека” – це структурна частина життєдіяльності, яка містить у собі прагнення людини створити такий стан середовища проживання, коли б не існувало загрози для її життя, здоров’я та добробуту.

Безпека і життєдіяльність взаємопов’язані, адже безпека є основною умовою життєдіяльності людини, а власною життєдіяльністю вона намагається створити безпечні умови у своєму довкіллі.

Безпека – це мета, а безпека життєдіяльності – засоби, шляхи, методи її досягнення.

Абсолютної безпеки не існує.

Розвиток цивілізації в умовах обмеженого замкнутого простору Землі, збільшення чисельності населення, подальша інтенсифікація виробничої діяльності, прагнення створити комфортні умови життя - все це неминуче призведе до закономірного виникнення додаткових небезпек, що, природно, впливає на рівень безпеки життєдіяльності населення.

“Небезпека” – це наявність в оточенні людини об’єктів, явищ, систем, речовин та умов, які можуть створювати будь-яку загрозу для людини і завдавати шкоди довкіллю.

Класифікація небезпек:

За характером виникнення небезпеки поділяються на природні, техногенні, антропогенні, екологічні, соціальні, біологічні.

За характером впливу на людину: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.

За ступенем та місцем локалізації: літосферні, гідросферні, атмосферні, космічні.

За часом проявлення негативних наслідків: імпульсивні (ударного типу) та кумулятивні (ті, що накопичуються).

За сферою прояву: виробничі, побутові, дорожньо-транспортні, спортивні, біологічні тощо.

Дата добавления: 2014-01-06