Інфекційні хвороби

Отруйні рослини і тварини

Близько 700 видів рослин можуть викликати важкі чи смертельні отруєння людей. Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюкозидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо.

За ступенем токсичності рослини поділяють на:

− отруйні (біла акація, бузина, конвалія, плющ тощо);

− дуже отруйні (наперстянка, олеандр тощо);

− смертельно отруйні (блекота чорна, беладона, дурман звичайний).

Серед тваринних організмів отруйні форми трапляються частіше, ніж серед рослинних.

Отрути, що виробляються певними організмами, є хімічними речовинами, що беруть участь у міжвидових відносинах. Приклади використання органічних хімічних речовин для нападу або захисту можна знайти на всіх сходинках еволюційного розвитку. Наведемо приклади деяких небезпечних тварин.

Тваринний організм	Вплив на організм людини
Павук (тарантул)	Надзвичайно сильні больові відчуття, головний біль, слабкість, порушення свідомості, судоми, тахікардія, підвищення тиску, летальні випадки
Кліщі	Почервоніння, стан загального отруєння.
Комахи (оси, бджоли, мурахи, жуки)	Алергічні реакції, анафілактичний шок, неврози шкіри, запалення, больові відчуття, летальні наслідки
Риби (скати, морські дракони, скорпени)	Слабкість, деколи втрата свідомості, діарея, судоми, порушення дихання, зниження тиску, летальні випадки
Рептилії (кобри, змії)	Параліч скелетної й дихальної мускулатури, пригнічення функцій центральної нервової та дихальної систем, в'ялість, апатія, гальмування рефлексів, патологічний сон, летальні випадки

Щоб уникнути дії отруйних рослин і тварин, потрібно досконало знати їх властивості, вміти вирізняти їх серед інших і якомога рідше з ними «зустрічатися».

Це заразні хвороби, які виникають серед людей, тварин як наслідок дії біологічних збудників. Основними ознаками інфекційних хвороб є наявність у організмі хворого специфічного збудника, який викликає поширення цієї хвороби і її здатність розповсюджуватися серед здорових. Попри всі досягнення світової медицини гострі інфекційні захворювання дотепер негативно впливають на людство. Саме тому варто знати найзагальніші їх ознаки і необхідні профілактичні заходи.

Наводимо перелік інфекційних хвороб, які проявляються в Україні:

а) Гепатит - запалення печінки, яке викликається інфекцією. Причинами гепатиту можуть бути також ураження печінки отрутами, пестицидами. Особливо небезпечний для людини інфекційний гепатит (хвороба Боткіна), який останнім часом істотно поширився в Україні. Основним симптомом є жовтяниця, хвороба поширюється поступово. Спочатку з'являються загальна слабкість, підвищення температури, пронос. У гострій формі температура підвищується до 39°-40°С, з'являються збудження, головний біль, судоми, запаморочення. Інкубаційний період захворювання - від 14 днів до 6 міс. Триває 3-6 тижнів і звичайно закінчується одужанням. Але інколи хвороба може тривати 2-3 місяці і призвести до цирозу печінки. Хворий потребує обов”язкової госпіталізації, бо гепатит є заразним для оточуючих і може давати важкі ускладнення.

б) Грип - гостре інфекційне захворювання, що характеризується ураженням органів дихання, нервової, а іноді серцево-судинної та інших систем. Джерелом зараження є хвора людина незалежно від ступеня захворювання. Симптоми грипу: швидке підвищення температури тіла до 37°-40°С, яке тримається до З діб, зрідка - до 6-7 діб, лихоманка, головний біль, біль у кістках і м'язах, загальна слабкість. Одужання настає на 6-7 день захворювання. Можливі ускладнення, найчастіше пневмонія.

Профілактика повинна засновуватися на боротьбі з розповсюдженням інфекції та укріпленням захисних сил організму. Важливим засобом протидії захворюванню є вакцинація населення, в першу чергу дітей і літніх людей.

в) Дифтерія - гостре інфекційне захворювання, пов'язане із запаленням слизової оболонки зіву, гортані та інших органів. Крім можливого перекриття дихальних шляхів щільними плівками, дифтерія небезпечна також загальною інтоксикацією організму, що може призвести до ураження серцевого м'яза, легенів, нирок, нервових стовбурів. При тяжких формах захворюваннях можливий летальний кінець.

Перші ознаки хвороби подібні до ангіни, тому при повільному підвищенні температури до 38°-39°С і утрудненому ковтанні потрібно обов'язково звернутися до лікаря, щоб правильно встановити діагноз.

Основним методом запобігання захворюванню на дифтерію є протидифтерійне щеплення, яке робиться в дитинстві, а в разі потреби - і в дорослому віці.

г) Туберкульоз - різноманітне за проявами інфекційне захворювання. Найчастіше до (90%) фіксується захворювання на туберкульоз легенів, але може бути і ураження кишкового тракту, шкіри, кісток та суглобів. При туберкульозі насамперед порушується функція центральної і вегетативної нервової системи. Захворюванню сприяють погані матеріальні умови життя і санітарно-гігієнічні умови праці, перенавантаження. У хворих зникає апетит, посилюється втома, у легенях з'являються осередки розпаду тканин і виникнення каверн. Хвороба потребує довгого санаторно-курортного лікування.

Особливе значення у профілактиці туберкульозу мають належні побутові умови, поліпшення матеріального стану людей, регулярні медичні огляди населення тощо.

д) Холера - гостре інфекційне захворювання з групи особливо небезпечних. На холеру хворіють лише люди. Хвороба починається після інкубаційного періоду (2-3 доби) з характерних симптомів: частий та рясний пронос, блювота, температура тіла падає до 35°С, настають судоми і потьмарення свідомості. Строк карантину - 6 діб. Смертність становить до 30%. Основну роль у попередженні захворювання відіграє загальна санітарна і протиепідемічна профілактика. Гарні результати дає вакцинація людей.

е) Чума - гостре інфекційне захворювання людей і тварин, яке належить до групи особливо небезпечних інфекцій. Інкубаційний період 2-6 діб.

Основні форми чуми: бубонна, легенева, рідше кишкова, шкірна. Захворювання бубонною чумою супроводжується загальною інтоксикацією з ураженням нервової, серцево-судинної та інших систем і продовжується 15-18 діб. Із ускладнень найчастішими є ураження органів дихання і лімфатичних вузлів. При легеневій формі у хворих, окрім високої температури і слабкості, з'являється кашель з харкотинням, хвороба швидко прогресує і смерть може настати протягом 2-3 діб.

Заходи профілактики захворювання на чуму - суворий контроль природних осередків цього захворювання, запобігання розмноження гризунів, завезення їх морськими суднами, вживання спеціальних протичумних заходів, що передбачають дезінфекцію, дезінсекцію, дератизацію, постійний медико-профілактичний нагляд за населенням.

є) Сибірка - гостре інфекційне захворювання тварин, яке вражає людину. Людина може заразитися при догляді за хворими тваринами, при використанні зараженого м'яса, а також при вдиханні пилу, у якому є спори збудника. Залежно від шляху проникнення збудника в організм розрізняють сибірку шкірної, легеневої і кишкової форми. При шкірній формі сибірки на відкритих частинах тіла виникає карбункул, навколо якого з'являється потужний пухир. Стан хворого погіршується, температура підвищується до 39°-40°С, з'являються прояви загальної інтоксикації (головний біль, втрата апетиту, нудота тощо). Можливе зараження крові, яке призводить до смерті.

При легеневій формі розвивається запалення легенів з такими симптомами: лихоманка, температура 40° і більше, тиснення в грудях, кашель, який супроводжується виділенням рідкого кров'янистого харкотиння, сльозотеча, охрипліть, нежить. Без лікування хвороба часто закінчується смертю.

При кишковій формі з'являється сильний ріжучий біль у животі, блювота жовчю з домішками крові, здуття живота, частий кров'яний пронос.

При легеневій і кишковій формі температура тіла висока, і хвороба на 3-5 добу здебільшого закінчується смертю.

Для лікування хворим вводять антибіотики. Проти сибірки є вакцини і сироватки. Строк карантину встановлюється на 8 діб.

ж) Сказ - гостре інфекційне захворювання людини і тварин з ураженням центральної нервової системи. Найчастіше джерелом захворювання є хворі собаки (90%) та інші теплокровні тварини, у слині яких є V вірус. Тому небезпечний не лише укус тварини, але й потрапляння її слини на ушкоджені ділянки шкіри людини або на слизові оболонки. На жаль, ефективних методів лікування сказу не існує, і на 5-6 день після початку захворювання людина помирає. Єдиним способом запобігання цьому захворюванню є щеплення. Інкубаційний період вірусу сказу 40-50 днів, тому негайно після укусу тварини слід звертатися до лікарні і провести курс профілактичного лікування.

з) Правець- важке гостре заразне захворювання, яке належить до раневих інфекцій.

Інкубаційний період від 1 до 36 діб (частіше 7-10 діб). Потім ускладнюється відкривання рота і жування. Судомні скорочення поширюються і на інші м'язи (голови, шиї, тулуба, кінцівок). Температура підвищується до 40°-42°С, хворий найчастіше помирає на першому тижні хвороби. Профілактичним заходом є уникнення випадкових поранень, своєчасна медична допомогп і використання, особливо у разі вуличних і польових поранень, протиправцевої сироватки.

і) Туляремія - гостре інфекційне захворювання, що виникає внаслідок контакту з хворими тваринами - гризунами і зайцеподібними, а також після вживання води і харчових продуктів, вдихання пилу, забруднених виділеннями хворих тварин. Захворювання має такі симптоми: лихоманка, висока температура, сильний головний і м'язовий біль, порушення сну.

Основною ознакою захворювання є набряк і біль у лімфатичних вузлах. Лікування здійснюється лише в умовах стаціонару протягом 2-3 тижнів. Заходами профілактики туляремії є знищення гризунів у побутових приміщеннях, захист від гризунів продуктів харчування, джерел водопостачання тощо, а також профілактичні щеплення, які дають імунітет до захворювання на 5 років.

к) Дизентерія - гострозаразне захворювання людей, яке належить до кишкових інфекцій. Інкубаційний період 3-4 доби. Супроводжується хвороба болями у животі, блювотою, частим кров'яним проносом, незначним підвищенням температури, як наслідок - сильним зневодненням, спрагою. Тривалість хвороби від декількох діб до 3-4 тижнів.

Джерелом збудника хвороби є хвора людина, яка контактним шляхом або через приготовану їжу може заразити здорову людину.

Профілактикою захворювання є дотримання правил особистої гігієни і санітарні заходи, спрямовані на нагляд за харчовими об'єктами, водопостачанням, на боротьбу з мухами тощо.

л) СНІД - серед численних хвороб, від яких нині страждає людство, синдром набутого імунодефіциту (скорочено СНІД) є однією з найтяжчих. Цю хворобу спричинює особливий збудник - вірус імунодефіциту людини (скорочено ВІЛ). Сьогодні захворювання, в тому числі і серед дітей, зареєстровано практично в усіх країнах світу.

Вірус імунодефіциту людини відкрив французький вірусолог Л.Монтаньє в 1983 р. і практично одночасно з ним - група американських учених під керівництвом Р.Галло.

ВІЛ уражає і поступово вбиває клітини крові - лімфоцити, які відповідають за захист людського організму від дії різноманітних мікробів і розвитку пухлин. Імунітет організму повільно, протягом багатьох місяців та років, знижується, і це призводить до виникнення різноманітних захворювань, передусім інфекційних, що уражають легені, органи травлення, шкіру, нервову систему тощо. Смерть настає саме від цих захворювань, а не від СНІДу.

ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) - це вірус, який руйнує клітини організму, що відповідають за опір інфекційним захворюванням.

У організмі людини ВІЛ спричинює смертельне інфекційне захворювання, що в міжнародній практиці називають терміном "ВІЛ- інфекція".

ВІЛ-інфекція розвивається повільно: серйозні порушення здоров'я можуть виявитися тільки через 5-12 років. До того часу будь-які симптоми не проявляються, але вірус уже може передаватися від людини до людини. Людина, заражена ВІЛ, називається інфікованою ВІЛ. Вона має вигляд звичайної здорової людини, але деякі біологічні рідини її організму здатні заражати інших людей, якщо не вживати запобіжних заходів.

Хвороба триває довго, має декілька стадій, останню з них із різноманітними клінічними виявами називають "синдром набутого імунодефіциту (СНІД)”. Термін "синдром" означає сукупність ознак хвороби. Через те, що в кожному випадку захворювання на СНІД глибоко уражалася імунна (захисна) система, ставала недостатньою, до назви увійшло визначення "імунний дефіцит". Тому що він виникав у певний момент життя, а не при народженні, його назвали "набутим" (на відміну від "вродженого").

СНІД - малозаразна хвороба. У результаті обстеження декількох тисяч хворих, зареєстрованих у світі, встановлено, що вірус СНІДу передається

- при статевому контакті з хворим або зараженим вірусом СНІДу. Використання презерватива зменшує ризик зараження;

- при використанні забруднених шприців для ін”єкцій, здебільшого наркоманами;

- шляхом переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;

- від ВІЧінфікованої вагітної жінки плоду.

Вірус СНІДу не передається побутовим шляхом.

Всесвітня організація охорони здоров'я розробила глобальну програму боротьби зі СНІДом.Серед медичних заходів, передбачених цією програмою, велике значення мають агітаційно-пропагандистські та санітарно-профілактичні. З 1985 року в усіх країнах світу запроваджено жорсткий лабораторний контроль донорської і плацентарної крові, її препаратів, а також різних органів, що відбираються для трансплантації. У лікарнях і поліклініках ведеться контроль за стерилізацією медичних інструментів. Варто зазначити, що збудник СНІДу не стійкий в умовах довкілля і чутливий до температури. Так, при температурі +56-58С вірус гине протягом 20 хвилин, а при температурі +100С - миттєво. Він відносно швидко знищується основними антисептиками і дезінфектантами: 0,3%-м розчином перекису водню, 50%-м спиртом, але він достатньо стійкий до ультрафіолетових променів. Якщо ВІЛ потрапляє у кров людини, знищити або евакуювати його з організму на сьогодні неможливо. За умов відсутності ефективних вакцин та лікарських засобів кращими ліками від зараження можуть стати наші знання про шляхи поширення вірусу СНІДу та засоби його попередження. Перш за все, варто уникати користування предметами, що можуть поранити шкіру. Для ін'єкцій необхідно використовувати одноразові шприци один раз. Такі індивідуальні речі, як леза для гоління та зубні щітки, можуть стати джерелом інфікування, якщо міститимуть залишки зараженої крові, тож подумайте, чи варто ділити їх ще з кимсь?

І головне - пам'ятайте, що основний шлях зараження - статевий.

м) Пташиний грип - це заразне вірусне захворювання, яке звичайно вражає птахів, іноді - свиней; лише в окремих випадках вірусом пташиного грипу може заразитися й людина.

Пташиний грип спричиняє ціла низка різновидів (штамів) вірусів. Лише незначна їх частина здатна вразити й людину. Саме до таких належить і вірус штаму, що позначається як H5N1і набув поширення останніми роками.

Вважають, що дикі птахи здатні переносити вірус, не завжди самі хворіючи при цьому, і передавати його свійській птиці при контактах із нею. Так само теоретично можливе й зараження людини вірусом на кшталт H5N1 при контакті з дикими птахами, але досі таких випадків не зареєстровано - досі хворі заражалися від свійських птахів.

Сам по собі вірус пташиного грипу, навіть той, що здатен заразити людину, не може передатися від хворої людини до іншої людини. Але така можливість може з'явитися за певних обставин.

Так, віруси легко зазнають мутацій. Звичайний вірус пташиного грипу може мутувати у форму, яка буде здатна передатися від людини до людини. Із поширеним нині вірусом H5N1такі випадки на разі не підтверджені, однак існує підозра, що дві особи в Таїланді, які померли від пташиного грипу, заразилися саме такою формою вірусу.

Друга можливість - поєднання генетичного матеріалу вірусу пташиного грипу й вірусу грипу людини, якщо людина одночасно заражається обома вірусами. Внаслідок цього теж може виникнути форма, що передаватиметься від людини до людини.

Вірус пташиного грипу може викликати у людини особливо тяжке захворювання, яке вражає внутрішні органи й призводить до їхньої відмови. У випадку з нині поширеним штамом Н5N1 також дуже високий відсоток смертності: померла понад половина хворих.

Чи є небезпека виникнення пандемії пташиного грипу серед людей?

Небезпека є, і її вважають серйозною. Кожен новий випадок захворювання людини на пташиний грип збільшує ймовірність, що вірус набере форми, здатної передаватися поміж людьми. Однак неможливо передбачити ні час, коли така пандемія може виникнути, ні те, наскільки тяжкою вона може бути. Сама ж ймовірність такого виникнення зростає.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) запропонувала рекомендації стратегічних дій у відповідь на цю загрозу. Зокрема, державам рекомендовано розробити власні плани готовності до пандемії, а також створити запаси антивірусних препаратів. Складний і тривалий технологічний процес їхнього виробництва не дає змоги швидко їх розповсюдити. До того ж висока ціна таких препаратів робить їх малодоступними у країнах, що розвиваються.

Профілактика: своєчасні ветеринарні та санітарні заходи при загрозі виникнення пташиного грипу; дотримання правил санітарної гігієни з боку населення.

Дата добавления: 2014-01-06