Принцип забезпечення активної мовної практики дітей

План.

Лекція. Закономірності та принципи розвитку мовлення й навчання дітей рідної мови.

1. Закономірності розвитку мовлення дітей.

2. Урахування загально дидактичних принципів навчання дітей рідної мови.

3. Методичні принципи навчання.

4. Часткові методичні принципи.

5. Спеціальні методичні принципи у словниковій роботі, граматичній правильності, звуковій культурі, зв'язному мовленні.

Закономірність засвоєння мови – це об’єктивно існуюча залежність результату засвоєння мови від розвиваючого потенціалу мовного середовища. Л.П. Федоренко описує шість закономірностей засвоєння дитиною рідної мови.

Перша закономірність: мова засвоюється, якщо дитина навчиться управляти мускулами мовного апарату (артикулювати звуки), координувати мовно-рухові (промовляння звуків, слів), та слухові (сприймання на слух, розуміння мови) відчуття. Дитина повинна навчитися розрізняти звуки рідної мови на слух, диференціювати їх, правильно вимовляти, артикулювати кожний звук. Для цього потрібна активна мовна практика, постійне тренування органів мови (язика, губів, зубів) шляхом наслідування мови дорослих.

Друга закономірність – розуміння смисла мови – залежить від засвоєння дитиною лексичних та граматичних значень різного ступеня узагальнення. Спочатку дитина чує звуки мови дорослого не розуміє значення цих слів з цими звуками. Розуміння мови дорослих починається в другій половині першого року життя. Дитина розуміє мову безпосередньо звернену до неї, пов’язану із задоволенням її потреб, поступово розуміє зміст слів, що позначають предмети, явища, їхні ознаки у навколишньому світі, тобто починає засвоювати лексичне значення. (М’яч) (узагальнюючий образ: круглий, гумовий предмет ним граються. Його можна кидати, підкидати іт.д). М’яч – це іграшка.

Засвоєння лексичного значення слів відбувається від прямого поодинокого конкретного основного до узагальненого та переносного значення (золота монета, золоті руки). Поряд з лексичним дитина засвоює і граматичне значення, відношення між словами в реченні (на столі, під столом, за столом). Засвоєння граматичного значення пов’язане з розвитком логічного мислення.

Третя закономірність – засвоєння виразності мови – залежить від розвитку у дитини сприйнятливості до засобів інтонації, тобто вміння відчувати виразність чужої мови, її внутрішній світ. Уже в ранньому віці діти розуміють і відчувають різні інтонаційні відтінки мови (оклик, запитання, наказ, радість, сум, гнів, незадоволення), це відбивається на поведінці дитини, її реакціях. Діти вчаться розуміти синоніми, епітети, метафори, які вживаються і рідній мові.

Четверта закономірність – засвоєння норм літературної мови – залежить від розвитку у дитини чуття мови. Мова – упорядкована система мовних одиниць, функціонує в людському суспільстві як засіб комунікації (спілкування) у вигляді мовлення.

П’ята закономірність – засвоєння письмової мови. Усне мовлення випереджає письмове. Дитина не може оволодіти письмовою мовою, якщо не засвоїть усного мовлення.

Шоста закономірність – темпи збагачення мови – залежить від ступеня досконалості структури мовних навичок. Чим краще розвинута мова дитини, тим краще вона складає розповіді, запам’ятовує нові слова, звороти, віршу, казки,, тим краще передає зміст побаченого й почутого.

З закономірностей засвоєння мови витікають принципи навчання. Принципи навчання – це вихідні теоретичні положення (правила, вимога), керуючись якими вихователь підбирає засоби, методи і прийоми навчання, передбачає його ефективність.

У педагогіці процес навчання у ДНЗ здійснюється у відповідності з дидактичними принципами. (Додаток)

Загальні методичні принципи навчання дітей рідної мови (розробила Л.П. Федоренко) витікають із закономірностей засвоєння рідної мови. Це принципи:

· Уваги до матерії мови (вихователь за допомогою відповідних методів та прийомів навчання повинен відпрацювати (натренувати) рухи мовного апарату (органи слуху, артикуляції, дрібні м’язи пальців, та кисті рук) які необхідні для вимови (а потім для письма) кожної фонеми рідної мови, кожного елемента інтонації (мелодика, тембр, темп, ритм, тон, наглоси, паузи тощо). На основі цього принципу методисти розробляють дидактичні ігри, вправи, ігри-забави, добирають вірші, потішки, чистомовки, скоромовки, пісні для розвитку мовного апарату та вправи підготовки руки до письма.

· Принцип розуміння мовних значень полягає в тому, що мова як предмет навчання являє собою систему, яка кодує позамовну діяльність.(навчитись співвідносити слово з конкретним реальним предметом. (олівець). Діти повинні навчитись розуміти лексичні значення, тобто предметний ряд об’єктів: предмет, число, ознаки предмета, ознаки дії (зірка, дерево, високий, сміятись, грати), а також граматичні значення – логічний ряд об’єктів (для гри, і грі, на дивані, під диваном, з мамою, для мами). Дитина повинна навчитись розуміти такі види граматичних значень: а) відношення предмета й ознаки: просторові, кількісні, причинно-наслідкові, суб’єктивно-обєктивні та ін. (сидіти за столом, сміятися від задоволення); б). відношення об’єктивного змісту висловлювання до дійсності: особа, час, спосіб (мені приємно, дівчинка сидить.); в) відношення суб’єктивної модальності: інтонація, порядок слів, вставні слова, частки. Діти дошкільного віку засвоюють граматичні та лексичні значення практично (Інтуїтивно), не вивчаючи правил і законів, у ході спілкування з дорослими.

· Принцип оцінки виразності мови – це розуміння внутрішнього світу людини, втіленого в мові, та вміння висловлювати свої емоції та почуття. Цей принцип використовується за допомогою спеціальних методів і прийомів на занятті з художньої літератури та розвитку мови (виховання звукової культури мови).

· Принцип розвитку мовного чуття. На кінець дошкільного віку дитина має засвоїти норми рідної мови (згідно орфоепічних вимог), навчитись вільно спілкуватись. Вона має чути зразки правильної літературної мови дорослих, наслідувати їм.

· Принцип випереджуючого розвитку усного мовлення перед письмом.

· Принцип прискорення темпів збагачення мови полягає в поступовому ускладненні змісту, методів і прийомів навчання від групи до групи.

Принцип навчання мови як діяльності передбачає включення мови в різні види діяльності: пізнавальну, мовну, навчально-мовну.

Принцип організації спостережень над мовним матеріалом (звуковий склад мови).

Дата добавления: 2014-01-06