Є. І. Тихєєва – основоположник методики розвитку мови дітей дошкільного віку

Є.І.Тихєєва (1867-1949). Перша праця (у співробітництві з Є.Є. Соловйовою) була «Російська грамота» та методичні вказівки до неї (1905).

Найповніші погляди на навчання дітей рідної мови виклала у книзі «рідна мова та шляхи її розвитку» (1913, 1923), у якій налаштувала про необхідність починати навчати дітей рідної мови задовго до школи.

Є.І. Тихєєва працювала викладачем в Ленінградському педіатричному інституті, де викладала курс «методики розвитку мови» і за сумісництвом працювала в дитячому садку.

Розробила програму з розвитку мови для педінститутів.

В книзі «Развитие речи дошкільника» (1937, 1948, 1967, 1971). Центральне місце в педагогічній спадщині Є. Тихєєвої займає вчення про значення рідної мови в житті дитини, в її розумовому розвитку.

Вона підкреслює тісний зв'язок мови і мислення. За Тихєєвою, в основі розвитку повинен лежати чуттєвий досвід, розвиток сенсорної сфери дитини. Шляхом сенсорного досвіду формуються уявлення, які дитина закріплює в слові.

Багато уваги приділяє розвитку мови дітей раннього віку. В розділ «Розвиток мови в перші роки життя» пропонує такі завдання:

- догляд за органами слуху, розвивати слухові реакції, зосередження на звуках, вправляти мовний апарат, постійно збагачувати дитячі уявлення і на цій основі словник;

- працювати над розумінням слів дитиною;

- розвивати активний словник;

- створювати умови для оволодіння мовою.

Педагог стверджує, що дитина народжується з готовим апаратом мови, але вона ще не говорить, її мовний апарат потребує вправ.

Умови:

- дитина повинна бути позитивно емоційно настроєна, здорова, не голодна;

- необхідно створити повну тишу, яка дасть можливість прислухатись до звуків, повторювати їх, белькотати;

- необхідне постійне спілкування дитини з дорослим, розмови з нею;

- забезпечення необхідним дидактичним матеріалом.

Тихєєва розробила ігрові вправи з іграшками, вправи на звуконаслідування людського голосу. Пропонує показ іграшки чи предмета та відтворення дії з ними. Кожну дію називає словом.

Тихєєва автор методу – показ з називанням (сьогодні широко використовується в роботі з дітьми).

Методику розвитку мови дітей раннього віку викладено в її книзі «Ігри і заняття маленьких дітей» (1935, 1965). Книга складається із ІУ – розділів: «Вірші для дітей», «Казки», «Рухливі ігри», «Заняття з піском, водою, глиною, деревом, папером». Дає методичні рекомендації щодо методики заучування віршів. Рекомендує заучувати вірші не на заняттях, а при нагоді, в повсякденному житті (читати 2-3- рази у супроводі наочності), повторювання дітьми.

Тихєєва центральне місце відводить наочності:

І - місце відводить – реальним предметам, іграшкам;

ІІ - місце відводить – картинкам.

Вимагала в дитячому садку використання дидактичної ляльки (на якій є речі що має дитина).

У розділі «Ігри-заняття з іграшками» автор описує різні види занять з іграшками та реальними предметами:

- називання предметів, якостей, властивостей, дій, часових і просторових відношень;

21. описування предметів, іграшок;

22. порівняння, зіставлення предметів між собою;

23. складання загадок про предмети та іграшки;

24. знаходження іграшки чи предмета за змістом вірша.

До кожного виду роботи в книзі пропонуються конкретні приклади занять.

Автор радить від предметів та іграшок поступово переходити до картинок. У розділі «Картини» визначено мету їх використання:

25. розвиток здібності до спостережливості, інтелектуальних процесів (мислення, уява, пам'ять) та розвиток мови (серія картинок за темами: життя дітей у праці, праця дорослих, будівництво, житло, предмети побуту, транспорт, природа).

Пропонує види занять з предметними картинками:

26. номенклатура (називання предметів, їх частин, якостей, властивостей, дій);

27. описування картинок;

28. зіставлення, порівняння, опис зображення на них предметів;

29. систематизація та класифікація картинок;

30. підбір картинок до теми, до вірша, до оповідання;

31. розповідь за картинками.

Наступний метод, який розробила Є.Тихєєва є екскурсії, екскурсії-огляди, екскурсії за межі дитячого садка. В розділі «Екскурсії» чітко визначені вимоги що до їх організації та методики проведення.

Вимоги: - зміст екскурсії має відповідати інтересам дітей;

32. проводити з підгрупами (ранній вік);

33. чітко продумати прийоми, забезпечити умови, активізувати діяльність дітей під час екскурсій.

Тихєєва дає перелік тем екскурсій-оглядів для дій 3-4 років, 5-6 р.. 6-7 р., з поступовим ускладненням.

Екскурсії за межі дитячого садка, на думку автора, доступні дітям усіх вікових груп.

Основним методом активізації та уточнення словника автор вважала дидактичні лексичні вправи. Вона рекомендувала таку: добір епітетів до предметів (Які бувають собаки?); дій-дієслів і обставин (Вітер що робить? Хто і що робить? Вчиться як?); різних відтінків смислу слова (великий, більший, величезний); називання пропущених слів у реченні (Прийшов листоноша. Він приніс…); колективне складання речення (Діти йдуть….з ким? Куди? Коли? Для чого?); продовження складного речення (Сьогодні тепло, тому що…); додавання частини до цілого (дерево - стовбур, гілка, листя, корінь, кора, бруньки….); складання речень з одним або кількома словами; пояснення, тлумачення слів.

У розділі «Заняття по живому слову» Є.І. Тихєєва виділяє наступні види занять: а) розмови з дітьми; б) доручення та завдання; в) бесіди; г) розповідання; д) читання; ж) листи; з) заучування віршів. Автор радить систематично розмовляти індивідуально з кожною дитиною. «Діти, з якими багато і свідомо розмовляють люди вдумливі, що цікавляться їх внутрішнім світом, і розвиваються швидше, і говорять краще».

Метод - словесне доручення потрібно давати вже з 2-3 років за такою методикою: дитина повинна уважно вислухати доручення, зрозуміти, запам’ятати його, виконати й обов’язково дати словесний звіт про виконання. Дітям старшого дошкільного віку дають складніші доручення, про виконання яких діти постійно звітують.

На організованих заняттях радить проводити з метою розвитку мови бесіди, визнає їхню тематику, вимоги щодо її проведення. Особливу увагу звертає на запитання дорослих та відповіді дітей («не зловживайте не- потрібними запитаннями, які порушують стрункість викладу, не вимагайте так званих «повних» відповідей. Ми вчимо дітей мові, якою їй прийдеться користуватися у повсякденному житті…».

Метод – навчання дітей розповіданню. Виділяє види розповідей: з власного досвіду на певну тему, за картинкою, за заголовками, перекази, розповіді-описи, розповіді-загадки, сюжетні розповіді про іграшку, придумування кінцівки розповіді, складання листів. До кожного з цих видів розповідей вона розробила методику їх проведення.

У книзі Є. І. Тихєєвої знаходимо вказівки щодо використання усної народної творчості та художньої літератури в розвитку мови дітей, як і коли показувати ілюстрації до казок, оповідань.

Серед засобів розвитку мови дітей Є. І.Тихєєва називає участь у святах. На святах діти читають вірша, інсценують казки, співають пісні.

З 6-7 років рекомендує починати навчання дітей грамоти. На її думку, саме в цей час доступне і вивчення іноземної мови.

Автор стверджує, що навички правильної мови набуваються в сім’ї, і дає поради батькам, як розвивати дитяче мовлення в перші роки їхнього життя.

7. ВНЕСОК В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО В РОЗВИТОК ІДЕЙ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ РІДНОЇ МОВИ.

У педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського є багато цікавих методичних порад стосовно розвитку та навчання дітей рідної мови. Досвід його роботи з дітьми шести років описано в книзі «Серце віддаю дітям». Любов до слова рідної мови пронизує всі педагогічні праці В.О. Сухомлинського. Рідна мова, за його словами, це безцінне духовне багатство, в якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції. Він називає рідну мову «невмирущим джерелом», з якого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про свою батьківщину, про своє село і місто, про весь свій край. Любов до батьківщини не можлива без любові до рідного слова – такого висновку приходить автор. Звідси випливає перше й основне завдання у вихованні молодого підростаючого покоління – прищеплення з раннього дитинства любов до рідної мови, щоб рідне слово жило, трепетало, грало всіма барвами й відтінками в душі молодої людини, говорило їй про віковічні багатства народу, про красу «рідної землі, про народні ідеали і прагнення». В.О. Сухомлинський вважав, що це найлегше зробити у ранньому дитинстві, оскільки дитяча душа надзвичайно чутлива до емоційного забарвлення рідного слова. Саме від того, що ввійде в період дитинства в розум і серце дитини з навколишнього життя, залежить якою людиною вона стане завтра.

Багаторічний досвід роботи з дітьми переконав педагога у необхідності використання природи в розвитку мови дітей і збагачення їх знань, бо в природі – «споконвічне джерело дитячого розуму». Педагог висуває друге завдання в розвитку мови дітей і ознайомлення з навколишнім – перша наукові знання, істини дитина повинна пізнати з явищ природи.

У «Школі під блакитним небом» - реалізує завдання введенням малюнків в навколишній світ (розвиток самостійного мислення дітей, встановлення ними закономірностей явищ природи, збагачення словника. В даному випадку природа виступає як своєрідна форма наочності.

Спостереження й екскурсії в природу, які створюють можливість послухати, подивитись, відчути оточуючий дитину світ, В.О. Сухомлинський називає «подорож у природу».

Автор радить використовувати ігри на прогулянці типу «Про що говорить парк, ліс?», «Що чути в небі», «Послухай пісню птахів», «Що чути в квітнику? Траві?»., «Про що розповідає мороз». Пропонує проводити роботу з батьками, розробивши і запропонувавши їм «подорожі в природу» у вихідні дні, вечірні години.

Чудодійним методом розвитку мови дітей, на думку педагога, є казка.

Педагог розповідав казки дітям на лоні природи, поєднуючи спостереження з проявами фантазії. Пропонує також розповідати казки у спеціально обладнаній кімнаті казок, щоб усе там нагадувало дитині про казку (один раз на тиждень).

Самостійне створення казок – дійовий шлях розвитку дитячого мислення.

Значне місце в розвитку мови дітей педагог відводив методу - розповідям у природі. В.О. Сухомлинський висуває ряд пропозицій, це своєрідні вимоги до розповіді педагога:

34. дотримуватися міри в розповіданні;

35. розповіді вихователя повинні бути яскравими, образними, невеликими.

36. Впливайте на почуття, уяву, фантазію дітей, відкривайте віконце в безмежний світ поступово, не розпахуйте його відразу, не перетворюйте його в широкі двері, через які, поза вашим бажанням, захоплені думками про предмет розповіді, полинуть малюки, викотяться, як кульки.

37. Не обрушуйте на дитину лавину знань, не намагайтеся розповісти про предмет все відразу, що ви знаєте, - під лавиною знань можуть бути поховані допитливість і зацікавленість.

38. Вміти відкривати перед дитиною в навколишньому світі щось одне, але відкрити так, щоб частинка життя заграла перед дітьми всіма фарбами веселки. Залишайте щось недоказане, щоб дитині захотілося ще і ще раз повернутися до того, про що вона дізналася.

Педагог пропонує розповіді складати при багаторазовому спостереженні, дітям замальовувати побачене, а потім складати розповіді. Розповіді пропонує записувати в один спільний альбом. Таке малювання у природі спонукало розвиток зв’язної мови дітей.

Рекомендує проведення прогулянок і І та П половину дня, проводити спостереження, читати вірша, розповідати про прикмети, спонукати дітей до самостійного розповідання.

У підготовці до школи вважає, що потрібно виділити в окремий ряд заняття з розвитку мови – розповіді дітей про природу.

Поетична творчість – найвищий ступінь мовної культури, яка виражає саму суть людської культури.

Навчання грамоти – є виховання у дітей чуття рідної мови, «тонких відтінків звучання», які доступні дітям вже на ранніх етапах розвитку. Діти розглядають предмет, промовили, намалювати і підписали назву (жук), прочитали.

ТЕМА. Завдання, зміст, засоби, форми, методи і прийоми розвитку мовлення.

Дата добавления: 2014-01-06