Поняття звукової культури мови

Закономірності засвоєння звука дитини.

Тема. «Методика виховання звукової культури мови.

Повноцінний розвиток дитини не можливий від виховання у неї правильної мови. Для того, щоб успішно користуватися будь-якою мовою, необхідно оволодіти її фонетичним складом.

Підготовка до оволодіння починається уже з перших місяців життя (крик, вивчав М.О.Рибніков у 30 х роках, Р. Тонкова-Ямпольська та ін. крик корисний чи ні?).

Крик прияє розвитку мовного дихання.

На 2-му м.ж. дитина під час активногтнеспання починає вимовляти перші приголосні звуки: г…,К…,кх…, які переростають у нескладні звукові поєднання агу, гу-гу, ау (гукання – це збудження приємного характеру, має позитивну спрямованість і його потрібно підтримувати і розвивати).

На 3-му м.ж. дитина з’являється белькіт- поєднання складних звуків переважно приголосних (фрр… тіль… кхи…..ррр…). які нагадують спів пташок, булькання, фиркання. Пізніше ці звуки зникають.

В якому віці з’являється стадія лепету? (4-6 м-ців) Лепет є найбільш складним утворенням, складається з рівномірно повторюваних складів; ма-ма-ма, ба-ба-ба, дя-дя-дя. Скільки триває процес лепету? (у 1р. 2м.) зявляються носові. Ротові. Дзвінкі. Глухі. Першими зявляються мякі, а потім тверді приголосні., а от губні приголосні – навпаки: спочатку тверді,потім мякі. Першими зявдяються змичні, а потім щилинні. Одже, в розвитку лепету існують певні закономірності. (О.М. Гвоздєв, В.І. Бельтюкова, А.Д. Салатової).

У закономірності становлення з.к.м. входять два взаємопов’язані процеси: сприймання дітьми фонем на слух, або розвиток фонематичного мовного слуху, і промовляння (артикуляція) фонем. Ці процеси здійснюють за допомогою слухового (вухо) мовнорухового (мовний апарат) аналізаторів (є ведучим розвитком мовно-рухового аналізатора, що є ведучим в оволодінні вимовою звуків. Приклад ст. 271.

Зв.к.мови є складовою частиною загальної мовної культури. Культура мови – це вміння правильно користуватися всіма мовними засобами. Це- чітка артикуляція звуків рідної мови, фонематична і орфоепічна правильність мови, мовне дихання,сила голосу, темп мови, фонематичний слух та засоби інтонаційної виразності (наголоси, логічні паузи, ритм, тембр, мелодика).

Артикуляція звуків – це правильне положення і рухи органів мови, необхідні для вимови даного звука. (якщо є вади мови, то…..).

Дикція – це чітка, ясна вимова слів. Звуки поділяють на звуки раннього (а,о,у,І,м,п,б,т,д,н,Ї,х,й,с), середнього (и) та пізнього онтогенезу (р,ш,ж,ш,л,ц).

В українській фонематичній системі 50 звуків, 6-голосних,44 приголосних.

Орфоепічна правильність мови – це дотримання норм і правил літ.укр..мови. орфоепія встановлює норми вимови кожного звука в звукосполученнях і словах. Завдання вихователя: навчити дитину вимовляти кожний звук ізольовано, а потім у сполученні з іншими звуками, в словах.

Дихання є складовою частиною звуковимови. Воно може бути немовним (автоматичне дихання людини), і мовним. Немовне дихання відбувається ритмічно: вдих, видих, пауза. Вдих – короткий, а видих – довгий.

З метою розвитку мовного дихання використовують різні вправи та ігри. Мовний апарат людини відтворює звуки, різні за силоюґґ. Висотою та тембром, їх сукупність визначає голос людини.

Висота голосу – це підвищення чи пониження тону, перехід від високого голосу до низького і навпаки.

Сила голосу – це вимова звуків з певною силою: голосно, нормально, тихо, пошепки.

Тембр голосу – це якісне забарвлення його (дзвінкий, глухий).

Темп голосу – швидкість протікання мовного потоку в часі. (швидкий, повільний, середній). Дітей потрібно привчати говорити повільно, тому як швидка мова стає звичкою)

Фонематичний слух – це вміння чітко відрізняти один звук від іншого, завдяки чому впізнають цілі слова, відбувається розуміння мови. (оберігати органи слуху, розмовляти спокійно, навчити не тільки слухати, а й чути, розвивати слухову увагу і фонематичний слух).

Інтонація – це складний комплекс засобів емоційної виразності (ласкавість, грубість)…

До засобів інтонаційної виразності належать: мелодійність,темп, ритм, тембр, іт.д.

З молодшої групи потрібно вчити дітей інтонаційній віразності мови.

Передумовами виховання зв.к.м.у дітей є: розвиток на різних етапах дитинства слухового та мовно-рухового аналізаторів; розвиток фонематичного слуху, гігієна нервової системи, охорона органів слуху, мови, носоглотки; правильна мова оточуючих, змістовність життя дітей в ДНЗ, наявність дидактичного матеріалу; активна мовна практика дітей; спільна робота ДНЗ і сімї.

Дата добавления: 2014-01-06