Перевірка дитячого мовлення та попередження помилок

Дитяче словотворення.

Дитяче словотворення – це закономірне явище засвоєння дітьми граматичної будови мови. Розглядається як один із видів продуктивної художньо-мовленнєвої діяльності. Що передбачено програмою розвитку дитини.

У вільний від занять час дати дитині можливість діяти за власною ініціативою: розповідати і складати казки, оповідання, виконувати пісеньки-потішки, загадувати загадки, придумувати римові слова, читати напамять вірші., використовувати настільно-друковані ігри художнього змісту, різні види театру, інсценувати знайомі сюжети іт.д.

Словесна творчість дітей проявляється у створенні слів, словосполучень, висловів, які відображають конкретність образів, картин, явищ, уявлень.

Словотворчість – це активний процес неусвідомленого ставлення нових слів і граматичних форм на основі чуття рідної мови.

Для словотворчості характерна надзвичайна мовна активність, яка часом перетворюється в мовні ігри дітей. Діти самі грають в створення слів, залучаючи до цього дорослих. Словесна творчість є індивідуальна (створення нових слів, лічилок, римовок, віршів, скоромовок, казок, творчих розповідей) та колективна (колективні монологи, повтори, вірші, казки за домовленістю).

4. Шляхи формування граматичної правильності мови у дітей.

У зв’язку з тим, що в мовленні дітей дошкільного віку трапляється багато граматичних помилок, вихователі повинні проводити систематичну роботу по усуненню та попередженню їх, а саме: а). перевірка дитячого мовлення та попередження помилок;

б) наявність правильного зразка для наслідування;

в) виправлення допущених помилок;

г) розвиток слухової уваги;

д) спільна робота ДНЗ і сім’ї.

для того щоб вихователь правильно накреслив шляхи роботи з формування граматичної правильності мовлення, потрібно знати які помилки діти допускають в даній групі, як часто вони трапляються. з цією метою у кожній віковій групі проводиться індивідуальна перевірка мови дітей двічі на рік: восени (вересень-жлвтень) та навесні (травень-червень). перевіряють такі сторони граматичної будови мови: особливості побудови речень; відмітити які речення переважають (прості, поширені, однослівні, розповідні, складні, складносурядні чи складнопідрядні); порядок слів у реченні якщо неправильно- відмітити (на картинці намальовано хлопчиків три); особливості вживання сполучників та сполучних слів; відмінювання іменників за відмінками (допускаються помилки в іменниках жіночого роду в орудному відмінку – їла ложком або змінюються невідмінювані слова типу кіно, радіо); вживання роду і числа іменників та їх узгодження з іншими частинами мови; помилки що допускають діти у вживанні дієслівних форм (відмінювання за особами, чергування в основі слова); узгодження числівників з іменниками; вживання прийменників у реченні; помилки, що допускають діти у вживанні інших частин мови.

Вихователь перевіряє граматичні помилки, що зумовлені специфічними умовами двомовності, так звані русизми, українізми.

Наслідки перевірки записують у спеціальний зошит обстеження дитячого мовлення. Для здійснення такої перевірки потрібно мати спеціальний матеріал, який дозволив би виявити особливості граматичної будови мови дітей:

· сюжетні картинки – дозволить простежити будову речень; зміст картинок слід підбирати. щоб дитина мала можливість скласти речення різної складності (двослівні – хлопчик читає, дівчинка поливає, бабуся в’яже; трислівні – дівчинка тримає ромашку; багатослівні – дівчинка прибирає свої іграшки; складні речення; речення з прийменниками – дівчинка сидить на стулі, а хлопчик стоїть біля неї, хліб лежить на столі. а яблука на тарілці.

· читання невеликих оповідань та бесіда за їх змістом;

· індивідуальні бесіди (за раніше наміченим планом) та розмови вихователя з дітьми. Дидактичні ігри з картинками й іграшками

Така робота дає можливість вихователю виявити помилки у мові дітей, спланувати роботу як на заняттях так і в повсякденному житті.

Наявність правильного зразка для наслідування. Середовище – мова дорослого. у 2-3 роки дитина оволодіває рідною мовою. Засвоєння відбувається завдяки здатності нервової системи до наслідування. Дитина говорить те, що чує.

що ж дитина наслідує? звичайно мову батьків, якщо вона виховується вдома, або мову вихователя, няні в ДНЗ. Неправильна мова оточуючих дорослих є однією з найпоширеніших причин неправильної мови дітей.

Виправлення допущених помилок та їх попередження нерозривно пов’язані між собою, оскільки виправлення помилок у однієї дитини є попередження їх в інших дітей, і навпаки. Постійне виправлення помилок допомагає дітям засвоїти правильні граматичні норми. дитина повинна знати, як правильно сказати, вона має усвідомити правильну і неправильну форми слова. у практиці часто трапляються випадки використання неправильних прийомів виправлення помилок: вихователі зайвий раз акцентують увагу дитини на зробленій помилці («Ти знову говориш неправильно…»). Щоб навчити дітей правильно будувати речення аба вимовляти те чи інше слово, вихователь повинен дати зразок цього слова або речення. (Дитина: Всі ляльки повлягнені спати.

Вихователь: Всі ляльки покладені спати.)

У повсякденному житті кожна допущена дитиною помилка потребує негайного виправлення. Інша справа на занятті. Під час самостійної розповіді дітей, переказу оповідання або казки не можна порущувати хід дитячої думки, її послідовність. Вихователь або просто паралельно повторює слово у правильній граматичній формі, або запам’ятовує помилку й індивідуально після заняття проводить бесіду з цією дитиною. для виправлення помилок використовують такі прийоми: зразок правильної мови, пояснення, запитання, доручення. схвалення. правильно підібрані і правильно застосовані запитання є ефективним прийомом навчання дітей граматично правильної мови.

Розвиток слухової уваги. систематична робота над виправленням помилок у дітей підвищує слухову увагу, привчає дітей прислуховуватися до мови дорослих, товаришів, до своєї власної мови. При постійному контролі дорослого за граматичною правильністю мови дітей, наявністю мовного зразка діти легко помічають помилки у товаришів.

Значно гальмують розвиток слухової уваги постійний шум у груповій кімнаті, крики, голосна мова вихователя, няні. Діти втрачають здатність прислуховуватись і чути слово. у повсякденному житті вихованню слухової уваги допомагають ігри «Тиша», «Телефон», «Послухай і передай далі», «Хто як сказав» та ін.

Дата добавления: 2014-01-06