Вищої освіти України

Першочергові завдання які має вирішити система

Система вищої освіти, яка розглядається через призму соціалізаційної теорії, перш за все направлена на розв’язання широкомасштабних соціальних завдань, які виходять за межі чисто освітньої галузі. Серед першочергових виділяються такі:

1. Формування й розвиток культурно-освітнього простору країни й окремих регіонів, який би відповідав не тільки потребам у розвитку української держави, але й вимогам міжнародних стандартів у галузі освіти. Робота з формування й удосконалення такого простору не є разовим управлінським й організаційним актом, скоріше це постійне, основане на моніторинговому рівні відстеження й прогнозування процесів, які відбуваються в галузі освіти й суміжних з нею науково-виробничих галузях.

2. Розробка сучасного змісту освіти, який би відповідав потребам розвитку й держави, і окремої особистості. Такий змістовний „набір” повинен відображати загальну фундаменталізацію освіти і науки, ґрунтуватися на модерністських підходах до розробки змісту наукових дисциплін і базових предметів, що викладаються у вищій школі, бути здатним до успішної адаптації відносно сучасних педагогічних технологій і підходів.

3. Формування певного соціального типу сучасної людини, який ми визначаємо як Homo studentis – „людина, яка вчиться”.

Це пов’язано з тим, що система освіти стає провідною не тільки в соціальній, але й в економічній галузі. Гама соціальних впливів на особистість, трансльованих через освітні структури, надзвичайно розширилась, що ставить сучасну людину в позицію перманентного учня-дослідника. Особистість, яка живе в ХХІ столітті, повинна іманентно мати таку найважливішу характеристику-якість, як прагнення до навчання як провідного виду діяльності протягом усього життя. З урахуванням того, що соціалізація також являє собою процес, який триває все життя, відзначена особливість дозволяє зробити його керованим на всіх життєвих етапах, звівши до мінімуму прояви стихійних негативних впливів. У конкретному педагогічному розумінні це завдання може бути сформульоване як глобальна педагогізація соціальних інститутів, перш за все тих, які раніше випадали зі сфери традиційної педагогіки.

Реалізація вказаного завдання в широкому соціальному контексті не є далекою перспективою, скоріше це нагальна потреба сьогоднішнього дня.

4. Ініціація на високому державному рівні соціокультурних трансформацій, які забезпечують прогрес у соціально-економічному розвитку країни, сприяння в розвитку високотехнологічних і наукомістких галузей виробництва, морально-психологічне забезпечення використання новітніх технологічних інновацій. У цьому ж контексті слід розглядати й таке завдання, як збереження й розвиток інтелектуального потенціалу українського народу, всемірне сприяння його духовному розвитку.

Дата добавления: 2014-01-06