Засоби виховної роботи

План

Методи, організаційні форми й засоби виховної роботи у вищій школі

Лекція 8

1. Сутність і основи класифікації методів виховання студентів. Програми виховання

2.Організаційні форми виховної роботи у вищих навчальних закладах Засоби виховної роботи

Ключові слова: методи виховання, форми виховної роботи, засоби виховної роботі, класифікація.

Мета та завдання вивчення розділу: мати уяву про методи виховання студентів, форми виховної роботи та її засоби.

Сутність і основи класифікації методів виховання студентів. Програми виховання

Методи виховання — це способи взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямовані на реалізацію мети виховання, тобто на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки.

Прийоми виховання — складова частина методу вихован­ня; вони забезпечують ефективне застосування методу в кон­кретних ситуаціях.

У конкретних педагогічних ситуаціях методи виховання можуть переходити у прийоми і навпаки.

Учені по-різному класифікують методи виховання залежно від того, що покладено в основу класифікації. Наприклад, М. Фіцула¹ виокремлює чотири групи методів:

1) методи формування свідомості; 2) методи формування громадської поведінки; 3) методи стимулювання діяльності та поведінки; 4) методи контролю та аналізу ефективності виконання.

В. Лозова вносить у класифікацію тільки три перші групи із зазначених методів.

І. Мар'єнко всі методи поділяє на шість груп: 1) репродуктивно-пояснювальні; 2) методи привчання і вправи; 3) проблемно-ситуативні; 4) стимулювання; 5) гальмування; 6) керівництво самовихованням індивідів.

І все ж у більшості підручників та навчальних посібників автори називають три групи методів: 1) методи формуван­ня свідомості; 2) методи організації діяльності і формування досвіду громадської поведінки; 3) методи стимулювання і гальмування поведінки.

У кожній групі методів виокремлюються методи, специфіч­ні для цієї групи. Зокрема, в першій групі поширені такі методи: пояснення, бесіда (фронтальна, групова чи індивідуальна), лекція чи цикл лекцій, кінолекторії, диспути, приклади.

Для другої групи методів характерні: педагогічна вимога, громадська думка, вправляння, привчання, доручення, створення виховних ситуацій.

Для третьої групи методів специфічними є: змагання, заохочення, покарання.

Хоч розглянуті класифікації методів виховання були розроблені для загальноосвітньої школи, проте їх можна перенести і на практику вищої школи, якщо враховуватиметься специфіка виховання студентської молоді.

Організаційні форми виховної роботи у вищих навчальних закладах

Організаційна форма виховання у вищій школі становить цілеспрямовану, чітко організовану систему виховної взаємодії студентів і викладачів.

Організаційні форми виховання склалися завдяки системі засобів, що використовуються і будуються в певній логіці методів виховної роботи зі студентами. У педагогіці вищої школи це масові, групові та індивідуальні форми виховної роботи.

До масових належать конференції, тематичні вечори, ве­чори запитань і відповідей, зустрічі з видатними людьми, лекторії, огляди, конкурси, вікторини, олімпіади, клуби за інтересами, туризм, виставки студентських робіт, робота в громадських організаціях (наприклад, у профспілкових). Так, у студентів Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова популярними стали дебюти першокурсників, на яких виявляють талановиту молодь, що зго­дом поповнить студентські клуби художньої самодіяльності, конкурси «Міс факультету» та «Містер факультету».

Груповими формами виховання є щотижневі виховні години у студентських групах, гуртки художньої самодіяльності, робота з пресою, радіо, телебаченням, екскурсії на виставки, до музеїв, відвідування театрів, кіно, пікніки тощо.

Індивідуальна виховна робота має бути систематичною. Вона здійснюється через безпосередній вплив педагога на особистість студента або через колектив. Як індивідуальні форми роботи використовуються позастудійне читання літератури, гра на музичних інструментах, колекціонування, вишивання, малювання тощо.

Методика індивідуального виховного впливу залежить від індивідуальних особливостей студентів, а тому потребує вивчення їх викладачами і насамперед кураторами академічних груп.

У практиці діяльності вищих навчальних закладів поширена позааудиторна й позавузівська виховна робота. До позааудиторної належить робота в різних гуртках та об'єднаннях за інтересами, зокрема й спортивних.

До позауніверситетських (позаінститутських) форм належить робота студентів у палацах студентів, школах мистецтв, студіях, бібліотеках, спортивних та інших клубах за інтере­сами, що функціонують у межах міст, районів.

До засобів виховної роботи у вищій школі належить усе те, за допомогою чого відбувається виховання студентів: предмети, твори духовної і матеріальної культури (навчальні посібники, наукові видання, газети, журнали, твори мистецтва); радіо, кіно, телебачення, слово вихователя, різні види діяльності, дидактичні та ділові ігри, художня самодіяльність, спорт, вечори, виховні години, збори. Ці засоби використовуються під час досягнення виховних цілей, реалізації того чи іншого методу.

Відповідно до дидактичного принципу єдності навчання й виховання процес навчання будь-якої дисципліни у вищій школі є також і формою виховання студентів. Для того щоб навчання було виховуючим, воно має бути переконливим. Для цього потрібно не просто повідомляти знання і способи діяльності, а й підтверджувати їх фактами, прикладами, а якщо потрібно, й дослідами, зіставляти альтернативні підходи, показувати їх сильні і слабкі сторони. Будувати міркування і доведення під час навчання слід з погляду студента, а не фахівця, досконало обізнаного з навчальним матеріалом. Якщо викладач на заняттях залуча­тиме студентів до громадської і професійно значущої діяльності, обговорення реальних завдань і проблем, то студент поступово почне відчувати себе господарем життя, який відповідає за нього.

Значний виховний вплив справляє на студентів розповідь викладача про історію науки, визначний внесок учених в розвиток науки, про умови й методи наукових відкриттів, роль науки у розвитку суспільства, економіки, техніки, поліпшенні добробуту людей.

Великий Ейнштейн зауважував, що майбутнє людства залежить не стільки від науково-технічного прогресу, скільки від моральних підвалин суспільства, і науково-технічні революції показали, що застосування результатів науки —.це проблема не стільки науки, скільки етики, моралі й політики.

Здійснюючи виховний вплив на студентів, викладач має у своєму розпорядженні не тільки навчальний матеріал, а й великий арсенал виховних дій, які в процесі навчання дають значний виховний ефект.

Ю. Фокін наводить систему основних дій, які викладач може актуалізувати у процесі навчання будь-якої дисципліни (див. табл. 7).

Таблица 7

Виховні дії в процесі навчання будь-якої навчальної дисципліни	Повчальні приклади вияву відповідальності й гідності	Етичні впливи варіантів рішення	Приклади виявів волі і наполегливості	Аналіз правових аспектів професійної діяльності
Особистий приклад Точність Вихованість Охайність Культура мовлення Вимогливість Послідовність Справедливість при оцінюванні Адекватні реакції Заохочення оригінальних підходів до розв¢язання задачі Заохочення успіхів студентів	Відповідальність Якість і час Гідність і співчуття Делікатність	Заощадження на здоров¢ї Заощадження на зарплатах інших Пошуки причин або винних	„Я не можу інакше” Впертість у систематизації Системний підхід і увага до деталей Наочна обгрунтованість	Відповідальність за віддане розпорядження Відповідальність за бездіяльність Відповідальність за некомпетентне рішення

Література

1. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти. - К: Райдуга, 1994.

2. Концепція національного виховання //Рідна школа, 1995. -№ б. - с.18-25.

3. Азаров Ю.П. Искусство воспитывать - М.- Игры обуче­ние, тренинг, досуг... /Под ред. В.В. Петрусинского - М, 1994.

4. Бойко А. Парадигмальні напрями виховання: варіанти ви­бору //Рідна школа - №3, 2001. - с. 7-10.

5. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалі­зації. - К: ІЗМН, 1996.

[1] http://www.eu-edu.org/bolosnky5.html Болонський процес у період до 2020 року

[2] Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; гол. ред. В.Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. –

С.637

[3] Євтух М.Б. Методологічні засади розбудови особистісно-орієнтованої навчальної діяльності у вищій школі // Філософія освіти ХХІ століття: Проблеми і перспективи. Зб. наук. пр. – К.: Знання, 2000. – С. 42-50.

[4] Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Підручнк за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури.- Київ: Центр навчальної літератури, 2006.- С.13.

[5] Там само, с. 13

[6] Рогов Е.И. Личность учителя: теория и практика. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. – С.60.

Дата добавления: 2014-01-06