Конституція ФРН 1949 р

Основні принципи перетворення Німеччини на демократичну державу

Німеччина після Другої світової війни

Німеччина та її союзники зазнали поразки у війні. 17 липня -2 серпня 1945 р. в м. Потсдам відбулася конференція краін-переможниць (СРСР, США та Великобританія). Вони вважали, що з метою перетворення Німеччини на демократичну, миролюбну державу та не­допущення нової війни (обидві світові війни розпочиналися саме на території Німеччини) необхідно основними принципами політики щодо неї визнати демілітаризацію, денацифікацію, демократизацію.

- розпустити німецькі збройні сили та ліквідувати генеральний штаб німецької армії;

- арештувати й віддати до суду німецьких військових злочинців;

- провести чистку державного апарату від військових злочинців;

- знищити монополістичні утворення - опертя фашистського режиму;

- ліквідувати військово-промисловий потенціал Німеччини;

- відновити демократичні інститути влади та місцеве само­врядування.

Територія країни була розділена на чотири окупаційні зони: радянську, американську, англійську та французьку, а Берлін — на відповідні чотири сектори.

Управління країною здійснювана Союзна контрольна рада, що складалася з командувачів зон. Тау грудні 1946 р. в американській і англійській зоні було введено сепаратне управління, внаслідок чого утворилася Бізонія зі своїми спільними органами: Економічною радою. Радою земель, Адміністративною радою. У 1948 р. до Бізони" було приєднано французьку окупаційну зону. Виникла Тризонія. У відповідь у радянській окупаційній зоні теж було запроваджено сепаратне управління. Так було порушено рішення Потсдамської конференції про єдину демократичну Німеччину. Логічним наслідком став поділ Німеччини, що призвів до виник­нення двох держав - Німецької Демократичної Республіки на сході (проголошена 7 жовтня 1948 р.) та Федеративної Республіки Німеччини на заході (проголошена 21 вересня 1949 р.).

Основні засади «франкфуртські документи" - були розроблені в червні 1948 р. на конференції представників оку­паційної влади з прем'єр-міністрами земель у м. Франкфурт-на-Майні.

Після прийняття Основного Закону парламентською радою, його ухвалення окупаційними владами та ратифікації ландтагами земель 23 травня 1949 р. відбулася процедура його підписання Конституції, яка отримала назву Боннської (від назви столиці ФРН - м. Бонн).

Конституція відновила демократичні інститути влади й управління та була подібна до Веймарської конституції. Як і в останній, нова німецька держава була побудована на принципах федералізму та складалася з 10 (нині з 16) земель, самостійних у своєму бюджеті та незалежних одна від одної. Кожна земля мала власну Конституцію, ландтаг, уряд, суд і користувалася значною автономією.

Передбачала Конституція двопалатний парламент ФРН: нижня палата - Бундестаг (федеральний зТзд), верхня палата - Бундесрат (федеральна рада). Власне парламентом є Бундестаг, який скликається з 496 депутатів, котрі обираються загальними, рівними, прямими виборами з таємним голосуванням за змішаною виборчою системою строком на чотири роки.

Бундесрат вважається органом, через який землі беруть участь у законодавстві й управлінні федерацією. У складі Бундесрату - 69 (яких призначають уряди земель на чотири роки зі свого складу. Кожна земля має в ньому від трьох до п'яти голосів (можуть віддаватися лише одностайно) залежно від кількості населення.

Главою держави Конституція проголосила Президента, що обирається спеціальними федеральними зборами на п'ять років і має такі повноваження як:

- представництво федерації в міжнародно-правових відносинах,

- укладання міжнародних угод, призначення федеральних суддів, і посадовців тощо.

Однак справжня влада зосереджує^-в уряді держави та, зокрема, в руках федерального канцлера, котрого обирає без дебатів Бундестаг за пропозицією Президента республіки.

Федеральних міністрів призначає та звільняє Президент за поданням федерального канцлера. Федеральний канцлер визначає основні положення політики й відповідає за них. Федеральний уряд має і законодавчої ініціативи, а під час оголошення стану "законодавчі необхідності" може прийняти закон і без Бундестагу.

Конституція 1949 р. вмішує широкий перелік прав людини та громадянина (на життя, свободу й недоторканність особи, мирних зборів без зброї, утворення спілок і союзів та ін.).

Дата добавления: 2014-01-06