І. Питання

ВСТУП

МЕТА ЛЕКЦІЇ

1. Дати визначення поняття віктимології, проаналізувати її предмет та охарактеризувати елементи предмета віктимології.

2. Розглянути класифікацію потерпілих та визначити її значення для профілактики злочинів.

3. Дати визначення віктимологічної профілактики та охарактеризувати її види.

4. Охарактеризувати механізм суїцидальної поведінки.

Значна увага в кримінології приділяється проблемам віктимології та суїциду. У кримінологічних дослідженнях минулого головна увага приділялась поведінці злочинця, а потерпілий від злочину в основному фігурував як учасник кримінального процесу. Разом з тим, взаємозв’язок злочинця і потерпілого має важливе кримінологічне значення. Серед осіб, що стикаються зі злочинами, є насамперед їх жертви. Тож ігнорувати їх роль у механізмі злочинної поведінки було б помилково.

Вчені давно помітили певну залежність характеру суспільне небезпечного діяння винної особи від поведінки потерпілого. Уважне вивчення цього явища надало можливість виробити найбільш ефективні заходи попередження злочинності.

У зв’язку з поширенням віктимологічних досліджень була створена Міжнародна віктимологічна наукова спілка в Мюнстері (ФРН), яка починаючи з 1973 року провела вже ряд міжнародних симпозіумів.

Початок вивчення проблем віктимології в колишньому СРСР відносять на кінець 60-х рр. У 1972 році вийшла робота “Віктимологія і віктимність”, автором якої є засновник цієї науки в СРСР Лев Вульфович Франк. Значний вклад в розвиток даної науки зробили Ривман Д.В., Рибальська В.Я., Полубінський В.Н., Мінська В.С. та інші видатні вчені.

Поняття віктимології та її загальна характеристика

Сама назва “Віктимологія” витікає із латинського слова "Vістim" (жертва) і грецького “1оgos” (вчення, наука). Тобто це вчення про жертву взагалі - жертву стихійного лиха, випадкового нещастя (виробничого, транспортного, побутового травматизму), жертву злочину тощо.

Стосовно до теорії та практики боротьби зі злочинністю, мова може йти про жертви не взагалі, а саме про жертви злочинів, або іншими словами про кримінальний аспект віктимології, кримінальну віктимологію.

Кримінальна віктимологія вивчає злочинну поведінку під кутом зору обумовленості його якостями потерпілого (як особистими, так і рольовими), взаємовідносинами із злочинцем і характером його поведінки.

Отже, віктимологія – це галузь (напрям) кримінології, яка вивчає кількісні і якісні характеристики жертв злочинів, закономірності їх взаємовідносин зі злочинцями для вдосконалення форм і методів попередження злочинності.

Предмет віктимології складають такі основні елементи:

а) потерпілий (жертва злочину);

б) зв’язок “злочинець-потерпілий” як певне відношення або ситуація;

в) віктимізація;

г) віктимність.

Жертва - це людина, яка в результаті суб’єктивної поведінки іншої особи або об’єктивних обставин зазнала фізичної, моральної або майнової шкоди від злочинних діянь, незалежно від того, визнав її закон у встановленому порядку потерпілим, чи ні, оцінює вона себе так суб’єктивно чи ні.

З позиції кримінальної віктимології в якості жертви, в широкому розумінні слова можуть також розглядались неформальні і, особливо, формальні соціальні групи: сім’я і трудовий колектив, колективні інтереси, яких безпосередньо торкнувся злочин (крадіжка, пошкодження або знищення майна тощо).

Зв’язок “злочинець-потерпілий”. Вітчизняні кримінологи відрізняють об’єктивні та суб’єктивні зв’язки. Об’єктивний зв’язок існує між потерпілими і злочинцями незалежно від того, знають вони один одного чи ні. Їх об’єднує час і місце вчинення злочину. Суб’єктивний зв’язок має місце тільки тоді, коли вони знають один одного. Зв’язок “злочинець-жертва” у віктимологічному аспекті розглядається не тільки як відношення, а й як тривала подія, що існує у певному просторі й часі, і зміст якої визначає поведінку потерпілих, їх взаємодію зі злочинцями до, під час, а іноді й після вчинення злочину.

Велике значення має також ситуація вчинення злочину. Злочинець, як і потерпілий, діє не тільки відповідно до реальної ситуації, а й так, як він її сприймає та інтерпретує. У процесі взаємодії злочинця і потерпілого виникає віктикриміногенна ситуація, за якої вчиняється злочин.

Зв’язок “злочинець-жертва” може розглядатися і як певний стан, коли в одній особі “уживаються” злочинець і жертва одночасно або чергуючись. Поєднання ролей злочинця і жертви в одній особі – теж можливий варіант, що відображає різноманітність кримінальної поведінки.

Віктимність – це така соціально-психологічна сукупність рис особи, яка обумовлює високу вірогідність стати об’єктом злочинного посягання. Треба зауважити, що віктимність – це якісний показник, чим вища віктимність, тим більша ймовірність того, що вона стане жертвою злочину.

У віктимології категорія віктимності розглядається в різних аспектах, а саме:

1. Індивідуальна віктимність – це якість конкретної людини, яка обумовлена його соціальними, психологічними або біофізичними якостями (чи їх сукупністю), що сприяє у певній життєвій ситуації формуванню умов, при яких виникає можливість заподіяння їй шкоди протиправним актом. Іншими словами, віктимність конкретної людини представляє собою потенціальну здібність опинитися в ролі жертви злочину в результаті негативної взаємодії її особистих якостей із зовнішніми факторами.

2. Видова віктимність – має вираз у відносній “схильності” окремих осіб стати в силу ряду обставин жертвами певних видів злочинів.

3. Групова віктимність – полягає у спільній для окремої категорії людей, які володіють тотожними соціально-демографічними, психологічними, біофізичними та іншими властивостями, підвищеною “здатністю” при певних умовах стати жертвами злочинів.

4. Масова віктимність – визначається об’єктивно існуючою реальністю певної кількості людей в силу своїх суб’єктивних властивостей нести фізичну, моральну та матеріальну шкоду від злочинів.

Стан віктимності виражається у кількісних показниках жертв злочинів (в абсолютних числах, коефіцієнтах, індексах) як в загальній кількості потерпілих від злочинної агресії, так і взагалі серед населення або відповідних його груп.

Рівень віктимності (коефіцієнт) за особами обчислюється з кількості потерпілих від злочинів за певний період часу на тій чи інший території ї загальної кількості населення з розрахунку на 1000, 10000, 100000 тисяч осіб. Виражається у відносних цифрах за формулою:

П*1000*10000*100000

Кво = _____________________

Н,

де Кво – коефіцієнт віктимності за особами; П – кількість потерпілих від злочинів; Н – все населення регіону.

Спеціальну (вибіркову) віктимність обчислюють за формулою:

Пс*1000*10000*100000

Квсо = _____________________

Н,

де Квсо – коефіцієнт спеціальної віктимності за особами (віктимність окремих видів злочинів); Пс – кількість потерпілих від певних видів злочинів; Н – все населення регіону.

Структура віктимності відображає питому вагу окремих видів жертв злочинів, яким заподіяно шкоду, в загальній кількості потерпілих за певний період часу на тій чи іншій території.

Віктимізація – це процес перетворення особи або групи осіб на реальну жертву, а також результат такого процесу; віктимізувати означає перетворити когось на жертву злочину.

Віктимна ситуація – життєва обстановка, що складається у зв’язку з якостями особи чи поведінкою потенційної жертви, коли виникає реальна можливість заподіяти їй шкоду.

Функції віктимології в основному аналогічні функціям кримінології, але в центрі уваги тут перебуває жертва злочину.

Пізнавальна функція – полягає у вивченні особи потерпілого, станів віктимності та віктимізації з тим, щоб розробити відповідні засоби їх попередження.

Прикладна функція – визначається тим, що її знання використовуються у правотворчій і правозастосовній діяльності, зокрема при індивідуалізації відповідальності підсудних з урахуванням поведінки потерпілих, а також для розробки науково обгрунтованих заходів віктимологічної профілактики злочинів.

Значення вивчення особи потерпілого полягає у:

- визначенні кола осіб, які найчастіше стають жертвами злочину;

- вивченні взаємозв’язку між поведінкою потерпілого і злочинця;

- вивченні формуючого впливу поведінки особи потенційної жертви на особу злочинців;

- розробці профілактичних заходів, спрямованих на недопущення осіб стати жертвами злочинів;

- більш повному вивченню особи злочинця та індивідуалізації йому покарання за скоєний злочин.

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ

1. Віктимологія – це галузь (напрям) кримінології, яка вивчає кількісні і якісні характеристики жертв злочинів, закономірності їх взаємовідносин зі злочинцями для вдосконалення форм і методів попередження злочинності.

2. Предмет віктимології складають такі основні елементи: а) потерпілий (жертва злочину); б) зв’язок “злочинець-потерпілий” як певне відношення або ситуація; в) віктимізація; г) віктимність.

3. Значення вивчення особи потерпілого полягає у: визначенні кола осіб, які найчастіше стають жертвами злочину; вивченні взаємозв’язку між поведінкою потерпілого і злочинця; вивченні формуючого впливу поведінки особи потенційної жертви на особу злочинців; розробці профілактичних заходів, спрямованих на недопущення осіб стати жертвами злочинів; більш повному вивченню особи злочинця та індивідуалізації йому покарання за скоєний злочин.

Дата добавления: 2014-01-06