Стратегії соціального захисту

Індивідуалістичний та колективістський підходи до соціального захисту

З точки зору індивідуалістичного підходу добробут індивідів поліпшується шляхом вивчення обставин їх життя, визначення його рівня та поліпшення індивідуального добробуту. Таким чином, соціальний добробут є сумою добробуту осіб, які становлять суспільство [10, 77].

Згідно з колективістським підходом, суспільство має свої власні погреби, відмінні від потреб індивідів. Тобто те, що необхідно суспільству для виживання та розвитку. Суспільства повинні пристосовуватися до змін, підтримувати порядок та відтворювати себе задля майбутнього. Приміром, захист дітей має на меті не лише добробут самих дітей. Суспільства потребують дітей, якщо прагнуть продовжити своє існування в майбутньому. Суспільства потребують робітників, тому заходи в системі освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення допомагають утримувати армію робочої сили [10, 77-78]. Таким чином, особистий добробут невідривний від колективного добробуту, а суспільний добробут не є простою сукупністю добробуту окремих індивідів [11, 72].

Забезпечення соціального захисту - це не одна, а ціла низка різних стратегій. Тобто за допомогою різноманітних методів здійснюється вплив на різні аспекти соціального захисту, а не на соціальний захист як такий [10, 78].

Стратегія - це взаємопов'язані заходи, що мають спільну мету або спільний підхід [10, 71].

Стратегії соціального захисту спрямовані на поліпшення добробуту людей. Але важливо розрізняти стратегії, спрямовані на поліпшення добробуту -вони зосереджені на результатах, та стратегії, спрямовані на вдосконаленні системи соціального захисту - вони зосереджені на методах [10, 71].

П. Спікер у книзі «Соціальна політика: теми та підходи» виділяє чотири стратегії соціального захисту, спрямовані на поліпшення добробуту: 1) зростання (прискорення економічного розвитку); 2) перерозподіл (горизонтальний і вертикальний); 3) соціальне забезпечення і солідарність (перерозподіл доходів особи між різними періодами її життя, допомога, що надається людині, яка перебуває в скрутному становищі, соціальне страхування як продукт солідарності та взаємодопомоги); 4) колективні підходи (дії, що мають на меті підтримку суспільства як колективного організму) [10,71-78].

Представлені чотири категорії можна звести до двох основних стратегій соціального захисту, спрямованих на поліпшення добробуту:

1. Зростання. Мається на увазі прискорення економічного розвитку, що є основним завданням економічної політики, але безпосередньо стосується соціального захисту, оскільки зв'язок між ними досить тісний. Вельми поширеними аргументами є такі: країни, які відзначаються найактивнішим зростанням національного продукту, витрачають найбільші кошти на соціальний захист; країни, здатні підтримувати високий рівень оподаткування, імовірніше надаватимуть ширші соціальні пільги; багаті країни значно ближче підходять до рівності, ніж бідні [1, 36; 10, 73-74].

2. Перерозподіл. Ця стратегія включає в себе всі види перерозподілу ресурсів: вертикальний (коли ресурси передаються від багатих до бідних чи навпаки); горизонтальний (від однієї групи - іншій: від сімей, які не мають дітей,- батькам, від чоловіків - жінкам, від здорових - інвалідам); перерозподіл ресурсів від однієї фази життєвого циклу індивіда до іншої. Ця стратегія передбачає як перерозподіл, що здійснюється шляхом соціаль­ного страхування, так і перерозподіл через загальну податкову систему.

Дата добавления: 2014-01-06