Класифікація потреб Дж. Бредшоу

Нормативна потреба (Normative need). Визначення потреби базується на судженнях професіоналів, які визначають, вираховують та встановлюють певні норми, стандарти, рівні.

Потреба, що відчувається (Felt need). Визначається з точки зору її відчування, визнання як такої безпосередньо людьми. Виражена потреба (Expressed need', висловлена, відображена, визна­чена). Визначається залежно від кількості людей, які стоять на обліку. Порівняльна/відносна потреба (Comparative need). Визначається у порівнянні з іншими, хто подібних потреб не має.

Для соціальної політики також становлять інтерес ієрархія потреб Маслоу і теорія ЖВЗ Алдерфера.

Ієрархія потреб Маслоу

Теорія ієрархії потреб була розроблена Абрагамом Маслоу в 40-х роках XX ст. Згідно з цією теорією люди мають необмежену кількість потреб і бажань. Найактуальніші людські потреби можна розподілити на 5 категорій та розташувати у певній послідовності чи ієрархії:

1. Фізіологічні потреби: забезпечення основних життєвих потреб, до яких належать їжа, вода, повітря, статевий інстинкт.

2. Потреби в безпеці: притулок, одяг, відсутність страху за особисту безпеку.

3. Потреби товариськості чи прив'язаності: зв'язки з сім'єю, групами, кохання, відданість, дружба, соціальна взаємодія.

4. Потреби поваги: почуття власної гідності, незалежність, успіх, визнання, статус, увага.

5. Самореалізація: відчуття особистого вдосконалення і зростання, реалізації потенціалу [6, 177].

Цю ієрархію можна зобразити у вигляді піраміди, в основі якої лежать фізіологічні потреби. За теорією Маслоу, забезпечення цих потреб мусить відбуватися на ієрархічній основі, тобто якщо потребу нижчого рівня не забезпечено, індивід має спуститися, щоб забезпечити її. Приміром, робота забезпечує потребу товариськості й поваги. Але із втратою роботи у людей може з'явитись інтерес до основних потреб, таких як їжа, особиста безпека (притулок і одяг) [6, 177].

Теорія ЖВЗ Алдерфера

З огляду на те, що теорія Маслоу не знайшла одностайної підтримки, були запропоновані деякі модифікації його п'яти рівнів потреб. Найвідомішу модифікацію, яка дістала назву теорії ЖВЗ, запропонував Клейтон Адцерфер. Згідно з цією теорією можна виділити три рівні потреб: Ж - життєві потреби: фізіологічні і потреби безпеки, В - потреби взаємин, що пов'язані з міжособистісними стосунками, 3 - потреби зростання, поваги, самореалі-зації. У теорії ЖВЗ кожну потребу можна забезпечити незалежно від інших. Деякі дослідження підтвердили теорію ЖВЗ: приміром, іспанці і японці ставлять соціальні потреби вище своїх фізіологічних запитів [6, 179].

Аналіз та оцінка потреб є надзвичайно важливими при визначенні необхідних заходів соціальної політики щодо їх забезпечення, хоч не кожна потреба вимагає регулювання засобами політики. Так, потреба в лікарях для певного району може визначатися (за класифікацією Бредшоу), базуючись на нормативній потребі: встановленій кількості лікарів на 10 000 населення. З іншого боку, населення району може визначити як потребу, що відчувається, брак лікарів (оскільки в поліклініці завжди великі черги). Подальший аналіз ситуації показує, що проблема полягає не в тому, що не вистачає лікарів, а в недосконалості організації праці (проблема менеджменту). Або це може бути відносна потреба в збільшенні лікарів: на певний період унаслідок епідемії. Потребами людей пенсійного віку та інвалідів, у більшості випадків, визначаються потреби фізіологічні та по­треби безпеки: переважно в лікуванні та пенсійному забезпеченні. Разом з тим поза увагою залишаються їхні потреби взаємин, поваги та самореалізації, які можна задовольнити за допомогою освіти, зайнятості, створення умов для незалежного існування.

Зрозуміло, що уряди мусять реагувати на потреби громадян, але перед розробниками соціальної політики постає багато запитань. Дебора Стоун у.своїй книзі «Парадокс політики» сформулювала їх таким чином [11, 85]:

• Які потреби задовольняти?

• Як слід розподілити тягар колективної відповідальності за надання безпеки?

• Оцінюючи потреби, слід враховувати лише матеріальне використання ресурсів чи також їх символічне значення і задоволення, яке вони приносять?

• Потреби слід визначати на основі фіксованої (абсолютної) чи відносної норми (як порівняти ресурси одних людей з ресурсами інші членів того самого суспільства)?

• Слід надавати лише ті ресурси, що забезпечують нагальні, прямі потреби існування, чи також ті, що дають змогу людям досягти ширших цілей?

• Суспільство має забезпечувати лише поточні потреби людей чи також захищати їх від майбутніх потреб і ризиків?

• Суспільство має забезпечувати лише потреби людей як окремих індивідів чи також потреби людського взаємозв'язку (як-от гідність, почуття належності, довіри й спільності)?

Держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів.

Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 p., № 2017-НІ.

Дата добавления: 2014-01-06