Теорія криз

Теорія конвергенції

Багато індустріальних країн, незважаючи на значні відмінності між собою, доволі часто йдуть однаковими шляхами розвитку, що дозволяє (припустити відносну обмеженість ідеології, культури та історичного розвитку. Така тенденція ввійшла в літературу з порівняльної соціальної політики під назвою «конвергенція». Існує кілька тенденцій для конвергенції:

• Спільні проблеми. Усі розвинені країни мали пройти через один і той самий процес індустріалізації, і, як наслідок, вони мають вирішувати однаковий набір проблем. На початку основні проблеми стосувалися захисту працівників, житлового питання та розвитку міст; майже всі розвинені держави мають нині проблему старіння населення та спа­даючий рівень народжуваності, що означає збільшення кількості людей похилого віку і зменшення кількості працівників, які прихо­дять їм на зміну Такі зміни мають важливі наслідки для соціальної політики.

Спільні підходи. Шлях, яким розподіляється соціальна допомога залежить від методів, наявних на даному етапі часу - така теза зветься «технологічним детермінізмом». Спільні уявлення про управління привели до формування схожих реакцій на потреби в певних по­слугах.

Спільна політика. Країни імітують одна одну. На систему державно­го страхування у Великий Британії мала вплив система в Німеччині в той час як доповідь Беверіджа стала планом не тільки для британ­ського уряду, а й для європейських урядів [4, 112-113].

Аналіз спільних тенденцій у різних державах підкреслює наявність «кризи» державних систем соціального захисту. Криза може розглядатися як період, під час якого довготривалі проблеми занадто загострюються, як зовнішній шок (це може включати війни та проблеми у міжнародній економіці), а також як довготривалі протиріччя, що відображають постійно наростаючий тиск на систему Маркс стверджував, що капіталізм є внутрішньо нестабільним і має прийти до неминучої кризи. Ідея про те, що подібна «криза», спричинена нестабільністю фінансової та промислової систем, має статися, залишилася важливим елементом у марксизмі, який пізніше використовувався і в інших інтерпретаціях. Приміром марксистська позиція щодо неминучості кризи відбивається в критиці «но­вих правих», які також скептично ставляться до можливостей промислової системи сплачувати за надання соціальної допомоги. З їхньої точки зору витрати на соціальний захист та на державний сектор «витіснили» із структури ті видатки, які необхідні продуктивному секторові економіки для процвітання. Але цю тезу можна заперечити таким фактом, що існують країни де видатки на соціальний захист мають тенденцію позитивно корелювати з процвітанням економіки; таким чином, твердження про «кризу» соціаль­ного захисту є або перебільшеннями, або просто неправильними логічними побудовами [4, 113-114].

Конвергенційна теорія і теорія кризи базуються на ідеї, що розвиток державних систем соціального захисту не є історичною випадковістю а лише результатом набору соціальних процесів, пов'язаних з індустріалізацією та економічним розвитком [4, 115].

Дата добавления: 2014-01-06