Мета проведення походів вихідного дня. Вибір маршруту

Походи вихідного дня умовно поділяються на прогулянково-оздоровчі,навчально-екскурсійні,тренувальні і спортивні. Їх розрізняють за відстанню, швидкістю руху, характером дороги і природних перешкод, метою проведення.

Швидкість руху під час пішохідних походів залежить: від погоди, сили вітру, стану дороги, ґрунту, складу групи.

Йдучи в прогулянково-оздоровчі походи, де не планується привал з вогнищем, беруть термоси з чаєм, кавою. В одноденних оздоровчих і тренувальних походах найчастіше готують спільний чай. Суп або кашу варять рідко. На привалі грають у спортивні ігри, співають, збирають гриби, ягоди, купаються (влітку), катаються з гір (узимку).

Навчально-екскурсійні походи обов’язково включають у маршрут відвідання будь-якого екскурсійного об’єкту (природного, історичного, географічного, етнографічного тощо), з метою ознайомлення та вивчення. При цьому не виключається досягнення оздоровчого ефекту на організм, якщо цей об’єкт знаходиться поза межами міста, або на його околиці. В таких походах закріплюються знання з історії, географії, літератури тощо.

У тренувальних походах основна увага приділяється власне рухові на маршруті, тренуванню м’язів, загартуванню, відпрацюванню технічних прийомів подолання важких ділянок місцевості, перевірці психологічної сумісності у звичайних та екстремальних умовах. Пізнавальний аспект тут на другому плані. Такі походи вимагають значно більших фізичних зусиль, ніж оздоровчі.

Спортивні походи здійснюються із заліком часу. У тренувальні походи ходять туристи – спортсмени і добре треновані люди. За тривалістю найпоширенішими є одноденні походи вихідного дня. Звичайно це 6 – 8 годин руху.

Вибір району походу залежить від багатьох обставин: способу пересування, пори року, інтересів учасників, умов місцевості і знання їх керівником, зручності під’їзду до початку маршруту і повернення додому, а також від мети поставленої перед групою.

Як і під час проведення складних і далеких походів, у походах вихідного дня потрібно дотримуватись принципу поступовості накопичення досвіду, збільшення фізичних і психічних навантажень, довжини і тривалості маршруту.

Важливо, щоб враження від побаченого також зростали поступово, разом зі зростанням складності і тривалості, тоді втома і труднощі не зможуть затьмарити радості від побачення з природою.

Будь - який похід перш за все повинен бути цікавим, тобто мати емоційний центр. Ним можуть стати мальовничі береги річок, озер, пам’ятники природи, архітектури, культури, історії і т.п.

Помилки у виборі маршруту, порушення графіка проведення походу і напрямку руху, втрата орієнтування, незнання конкретних умов можуть призвести до небажаних наслідків. Замість радості спілкування з природою, загартування організму, нових цікавих вражень похід може принести незадоволення, розпач, шкоду для здоров’я.

Починати бажано з походів по рідному краю, своєму району, області.

Підбирати маршрут щоб він відповідав меті походу і складу групи. У будь-якому випадку довжина маршруту першого походу сезону повинна бути невеликою.

Перший похід повинен носити прогулянковий або оздоровчий характер залежно від фізичного стану туристів. При цьому пішохідний і лижний маршрути намагайтесь прокладати так, щоб у них лісові ділянки чергувалися з галявинами, луками, долинами річок і рівчаків. Не забирайтесь відразу у лісові хащі, особливо заболочені. У першому зимовому поході намагайтесь використати уже прокладену лижню і йти доріжками, просіками або рідколіссям, минаючи яри і балки.

Для перших водних походів вибирайте шлях без складних перешкод – порогів, довгих обносів, перекатів. Добре якщо річку знає хтось із членів групи.

Маршрути можуть бути лінійними (прокладені між двома пунктами), радіальними, кільцевими. Похід краще починати і закінчувати на кінцевій зупинці автобуса, залізничній станції, це полегшує посадку групи. Заздалегідь треба вивчити розклад руху електричок, поїздів, автобусів. Не ризикуйте повертатися з походу останнім рейсом автобуса (бувають випадки коли рейси відміняють і туристи потрапляють у скрутне становище).

Навесні маршрут краще прокладати відкритими місцями, щоб погрітися під весняним сонцем, відчути простір, достаток світла і повітря.

Влітку доцільно йти лісовими дорогами, причому в степу обов’язково так побудувати маршрут, щоб в середині і в кінці подорожі він проліг повз річку, озеро або водосховище. Добре якщо керівник знає ягідні місця, горішники.

Восени маршрут можна планувати там, де багато грибів. Збирання їх принесе насолоду, зніме втому.

Узимку, коли морози міцні, а снігу ще не багато, краще йти лісами. У вітряний день можна сховатися в лісі, а у сонячний – йти галявинами, луками де більше сонячного проміння.

Коли за всіма ознаками очікується дощ, не плануйте великих переходів ґрунтовими дорогами.

Досвід показує, що побіжний огляд багатьох пам’ятників не приносить бажаного ефекту: інформація сприймається погано. Краще включати до маршруту кілька об’єктів, але переглянути їх більш детально.

Прокладаючи маршрут, потурбуйтеся, щоб з поля вашого зору не випали цікаві об’єкти, що зустрічаються на шляху.

Для розробки маршрутів користуються різними матеріалами. Є збірники маршрутів вихідного дня, путівники схеми маршрутів. Обов’язково слід використовувати туристські карти і схеми, плани міст, адміністративні карти областей, атласи автомобільних доріг з твердим покриттям.

Як вибрати маршрут самостійно? Спочатку потрібно вибрати район у який би ви хотіли поїхати, визначити що б ви хотіли побачити. Це може бути цікавий пам’ятник, музей, стародавня архітектура і т.п. Потім з урахуванням місцезнаходження об’єкту треба намітити початковий і кінцевий пункт маршруту, найцікавіші місця на шляху. Коли вибрано район подорожі розробляється детальна нитка маршруту, розбиваючи його по днях, вимірюючи відстані денних переходів, визначаючи орієнтовні місця привалів. Розробляються запасні варіанти на той випадок, якщо виникне необхідність скоротити маршрут, або навпаки продовжити його.

Дата добавления: 2014-01-07