Проведення походу

Головний елемент режиму походу – швидкість. Пересуватися слід спокійно, без напруження, суворо дотримуватися правил обов’язкового чергування роботи і відпочинку – переходів і привалів.

Через 15 – 20 хвилин так званий підгоночний привал. Після чого встановлюється режим руху 40 – 50 хв. і 10 – 15 хв. відпочинок. При ходьбі ногу спочатку ставлять на п’яту з переходом на всю ступню. При підйомах також ставлять ногу на всю ступню, швидкість руху зменшують. Якщо схил крутий його долають зигзагоподібно не розтягуючись, щоб камінь який падає вниз не влучив у когось, хто йде попереду і на підйомі позаду. Особливо обережним треба бути на спусках, щоб не розтягнути суглоби.

Густі зарослі долають по одному тримаючи дистанцію. Завали краще обходити з боку коріння дерева що впало. Переправа вплав дозволяється тільки тим туристам які добре вміють плавати. Убрід ідуть під кутом проти течії.

Для безпеки учасників походу, особливо молодшим, категорично забороняється відлучатися без дозволу керівника, купатися в неперевірених місцях, брати і їсти незнайомі ягоди та інші рослини, пити воду з будь-яких джерел. Для виховання організованості, свідомої дисципліни, беззаперечного виконання доручених обов’язків велике значення мають шикування групи і оголошення наказів (бажано в напівсерйозному, напівжартівливому тоні.) подяк і доган. Проте будьте обережні як з доганами, так і з подяками. Оголошуючи їх часто ви можете знизити їхню цінність та виховний ефект.

Частіше запитуйте у дітей про побачене.

Важливо “теплий клімат” спілкування в групі переносити на стосунки з місцевим населенням. Ваша ввічливість викличе прихильність до вас місцевих жителів. До всього що вас оточує ставтеся лояльно, не робіть критичних зауважень щодо побуту, одягу, мови, звичаїв місцевих жителів. Виробіть у собі терпимість, вміння поважати думку інших.

Не карайте дітей працею.

Для туриста вміння орієнтуватися має першорядне значення. Воно дає змогу впевнено пересуватися незнайомою місцевістю, знаходити зручні шляхи.

Орієнтування – це насамперед означає розбиратися в оточуючій обстановці, вміти визначити своє положення відносно сторін горизонту і місцевих предметів. Найпростіше за допомогою компаса.

Орієнтування на маршруті передбачає три основні дії:

- розпізнання місцевості за орієнтирами та відомими ознаками;

- визначення сторін горизонту;

- визначення точки свого місця знаходження відносно орієнтирів і навколишньої місцевості та азимутів для руху.

Орієнтування в лісі. Краще всього по просіках і квартальних стовпах

Адже просіки прорубують з півночі на південь і з заходу на схід. Нумерація лісових кварталів зростає із заходу на схід і з півночі на південь.

Туристський бівуак і організація харчування.

Це місце відпочинку учасників подорожі, де вони харчуються, сплять і готуються до наступних переходів. Місце де його розбивають починають обирати з 1- 2 години до настання темряви. Не слід робити зупинку на краю крутих, обривистих берегів річок чи озер, адже під ударами хвиль вони можуть обвалитися, а також поблизу низьких і заболочених берегів. Уникайте похилих місць, улоговин, западин. Недоцільно ставити біля великих доріг, населених пунктів, водопоїв. Місце для бівуаку повинно бути: сухим, питна вода, дрова, відсутність вітрів, загрози каменепаду, лавин, обвалу.

Бівуак краще робити у хвойному лісі, ніж у листяному лісі, і на галявині, а не в хащі. У хвойному лісі ґрунт завжди сухіший, він покритий шаром опалої хвої; гілки смерек і ялин дають можливість сховатися від негоди, а смолисте повітря приємне і корисне. Крім того у хвойному лісі завжди менше комарів. Найкраще зупинятись на такій галявині, де сонце світить з ранку до вечора. Бажано розбивати бівуак у мальовничому місці, це дасть туристам естетичну насолоду і приємні враження.

Кожен повинен виконувати доручену справу, а закінчивши її, допомогти товаришам.

Намети ставлять виходом у напрямку до вогнища, річки або відкритої місцевості. Якщо немає можливості розбити бівуак у місці, закритому від вітру, намети ставлять задньою стіною до вітру. Встановлюють намет до випадання роси, щоб місце під ним було сухим. У дощ встановлюйте їх якомога швидше, щоб не намокла тканина. Під час дощу не доторкайтеся стелі намету з середини: у цьому місті вона почне протікати. Якщо ж це трапилося, натисніть пальцем на місце, звідки капає, і проведіть ним униз уздовж стінки. Місце для вогнища вибирають на віддалі 5 – 8 метрів від наметів, з підвітряного боку. Для безпеки його обкопують рівчаком або обкладають камінням.

Для розпалювання вогнища використовують сухі дрова. Відра підвішують лише тоді, коли вогнище добре розгорілося. Не менш відповідальним етапом похідного життя є згортання бівуаку, приведення у належний порядок території. Все сміття яке може горіти слід спалити. Те що не горить закопайте, а рештки їжі можна залишити мешканцям лісу. Вогнище ретельно залийте водою, а місце від нього закладіть дерном. Залишити у лісі вогнище не загашеним – карний злочин! Залишаючи бівуак, треба перевірити, чи не залишив хтось свої речі.

Під час туристського походу слід правильно організувати харчування. Їжа має бути калорійною і вміщувати всі необхідні речовини: вуглеводи, жири, білки, вітаміни, мінеральні солі, ферменти, що сприяють засвоєнню споживчих речовин, достатню кількість води. Щоб уникнути шлункових захворювань, не слід пити сиру воду із стоячих джерел, для знезараження додають 2 – 3 кристали марганцевокислого калію на склянку води, або кілька крапель йоду. Не можна вгамовувати спрагу снігом.

Дата добавления: 2014-01-07