Основні нормативні акти та документи в галузі охорони праці

Лекція №1. Правові та організаційні питання охорони праці

Основні положення з охорони праці закріплені в чинній Конституції, в Законі України «Про охорону праці», «Кодексі законів про працю України» (КЗпП), Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Всеукраїнський портал з питань охорони праці dnop.com.ua

Стаття 43 Конституції України.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» декларує основні засади державної політики в галузі охорони праці

- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; - підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; - комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля; - соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; - встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності; - адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану; - використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству; - інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці; - забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях; - використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

У Законі даються гарантії прав громадян на охорону праці.

Розкриваються положення державного управління охороною праці, державний нагляд контроль за охороною праці, відповідальність працюючих і власників за порушення законодавства про охорону праці.

Зокрема, законом регламентується видача працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних і знезаражувальних засобів.

Відповідно до нього на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту, миючі та знезаражувальні кошти.

Власник зобов'язаний організувати зберігання, сушку, прання, чищення, обезпилювання, дезінфекції, дегазацію, дезактивацію та ремонт виданої працівникам спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту.

Видача замість спецодягу та спецвзуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється.

В КЗпП охороні праці присвячена глава 11 кодексу, яка називається «Охорона праці»

Основним документом, що визначає взаємовідносини власника і трудового колективу в області економічного і соціального розвитку підприємства є колективний договір.

Колективні договори укладаються щорічно профспілковим комітетом від імені трудового колективу з власником (або його представником).

У колективному договорі сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні не нижче передбаченого законодавством та їх обов'язки, оплату та нормування праці, умови праці та побуту жінок, які виховують дітей, житлово-побутові умови працівників, та ін.

Трудовий договір (Глава 3 КЗпП)

Трудовий договір - це угода між працівником і власником відповідно до якого працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати працівникові зарплату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.

Працівник має право укладати трудовий договір на одному або одночасно на декількох підприємствах.

Особливою формою трудового договору є контракт в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Дата добавления: 2014-01-07