Авалювання векселів

Торговельні операції з векселями

Купівля та продаж векселів банківськими підрозділами здійснюється на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору про купівлю (продаж) векселів у порядку, визначеному чинним законодавством.

Договором визначаються:

- ціна купівлі (продажу) векселів;

- строк та порядок здійснення розрахунку;

- умови переходу права власності на векселі та строк і порядок передавання векселів тощо.

Ціна купівлі (продажу) векселя встановлюється за домовленістю сторін у процентах до номінальної суми векселя.

Продавець може зробити на векселі один із таких передавальних індоса­ментів: іменний - на користь покупця, бланковий, або індосамент на пред'яв­ника, або ж передати вексель без складання індосаменту, якщо останній є блан­ковим або на пред'явника.

З метою уникнення непорозумінь при пред'явленні банку векселів, за яки­ми він не є зобов’язаною особою, та контролю банком відповідальності за вексе­лем договір про купівлю (продаж) векселів має містити інформацію про вид пе­редавального індосаменту на векселі (іменний, бланковий або на пред'явника) та особу, яка його вчинила.

Надання банківської гарантії як забезпечення опла­ти векселів є формою кредитування клієнта, що здійснюється згідно з загальними принципами банківського кредитування.

Аваль — це вексельна гарантія, внаслідок якої особа, що вчинила цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність повністю або в частині суми за зобов’язання якоїсь із зобов’язаних за векселем осіб (векселедавця, акцептанта, індосанта).

Аваль вчиняється на переказному векселі або на додатковому аркуші (алонжі). Також аваль може даватись і на окремому аркуші із зазначенням місця видачі. Аваль виражається словами «Вважати за аваль», «Гарантую», «Як аваліст за…» або іншими рівнозначними формулюваннями, а також підписом аваліста. Для авалю достатньо одного лише підпису, поставленого авалістом на лицьовому боці переказного векселя, якщо тільки цей підпис не поставлений платником або векселедавцем.

Авалюючи вексель, банк надає такій особі строковий кредит або кредит до запитання (залежно від строку платежу за векселем). Як правило, можуть бути авальовані векселі, в яких точно визначений строк платежу, а саме: визначено-строкові, дато- і візо-векселі, причому на останніх має бути відмітка про дату подання. Аваль може бути наданий у будь-який час: при складанні, видачі та на будь-якому наступному етапі обігу векселя.

Аваліст може бути як третьою особою, котра не має відношення до векселя, так і одним із написантів векселя.

За умови невиконання клієнтом своїх зобов’язань банк має оплатити вексель. Оплачуючи переказний вексель, банк-аваліст набуває прав, що випливають з переказного векселя як проти тієї особи, за котру був виданий аваль, так і проти тих осіб, які зобов’язані перед цією особою.

У разі ухвалення банком позитивного рішення про авалювання всіх або окремих векселів на кожному реєстрі розраховується сума нарахувань, які має сплатити клієнт, а з останнім укладається договір про авалювання, якщо він до цього ще не був укладений. Авальовані та неавальовані векселі повертаються представнику пред’явника під розписку на реєстрах.

Сума, яка має бути нарахована на користь банку як плата за надання авального кредиту, обчислюється на підставі процентної ставки банку.

Розрахунок загальної суми винагород банку за авальований вексель може здійснюватися за формулою:

,

де K — загальна сума винагороди банку за надання авального кредиту;

S — номінальна сума векселя; і — процентна ставка, за якою нараховуються проценти на номінальну суму векселя;

j — процентна ставка, за якою нараховуються проценти за авальний кредит;

v — процентна ставка, за якою нараховується комісія;

g — процентна ставка, за якою нараховується дамно;

р — сума порто; n — кількість днів року;

∂² — кількість днів від дня, з якого нараховуються проценти на номінальну суму векселя, до дня платежу за векселем;

∂³ — кількість днів від дня авалювання до дня закінчення строку кредиту за векселем.

При настанні строку платежу векселедержатель може звернутися з вимогою про платіж за векселем до банку-аваліста, якщо вексель не був оплачений або був оплачений частково. Крім того, векселедержатель може звернутись до аваліста і до настання строку платежу у випадках:

1. якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт;

2. у разі банкрутства трасата, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні;

3. у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судом;

4. у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно;

5. у разі банкрутства (неплатоспроможності) трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Дата добавления: 2014-01-07