Методи фінансування соціальної політики

Методи фінансування соціальної політики - це економічні механізми залучення коштів, їх перерозподілу та здійснення видатків задля досягнення визначених цілей соціальної політики.

Деякі з методів фінансування вже розглядались як інструменти політи­ки, оскільки вони одночасно слугують і засобами для досягнення суспіль­них цілей. Але тут їх дія розглядається дещо під іншим кутом, а саме як економічних механізмів.

До методів фінансування соціальної політики належать:

Оподаткування. Основний метод, який використовується для залучення та перерозподілу коштів. Шляхом оподаткування прибутків фізичних та юридичних осіб здійснюється регулювання та перерозподіл доходів як окре­мих громадян, так і підприємств. За рахунок податків і зборів в Україні фор­муються державний та місцевий бюджети, а також цільові соціальні фонди. Країна, здатна підтримувати високий рівень оподаткування, імовірно надаватиме ширші соціальні пільги [3, 36].

! і Під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про

оподаткування [1].

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ре­сурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування [1].

Зменшення податків (податкові видатки). Це метод фінансування, який передбачає надання матеріальної допомоги або підтримки шляхом безготівкових розрахунків через зменшення платникам податків податко­вих зобов'язань. Приміром, для того щоб підтримати підприємства інвалідів, їм зменшують податкові ставки або звільняють від сплати податків. У разі надання соціальної допомоги, замість того, щоб здійснювати видатки у го­тівковій формі, уряди можуть пробачити громадянам частину несплачених податків.

Податкові видатки надають підтримку, тісно пов'язавши їх з доходом. Проте існують певні обмеження у застосуванні цього методу, а саме:

• не всі, хто потребує допомоги, отримують доходи і, відповідно, сплачують податки;

• у зв'язку з низькими доходами сума податкових зобов'язань може бути меншою, ніж сума належної допомоги.

Страхування. Соціальне страхування - це метод перерозподілу при­бутків (докладніше про соціальне страхування див. у розділі «Система соці­ального захисту», теми 1,3).

Суть соціального страхування полягає у матеріальному забезпеченні громадян на старість, у разі хвороби, втрати працездатності або годуваль­ника, у разі безробіття та в інших визначених випадках. Такі соціальні ви­плати здійснюють із спеціальних грошових фондів. Джерелами формування цих фондів є страхові внески, що їх сплачує працедавець або сам працівник, а також бюджетні та інші кошти (як-от отримані внаслідок інвестиційної діяльності фонду).

Винагороди. Метод заміни безготівкової допомоги готівковою.

Замість соціальних пільг, приміром, безкоштовного проїзду в громад­ському транспорті, виплачується сума, передбачена на погашення цієї пільги, розподіл отриманих коштів покладається на особу: таким чином уникають зловживань послугою або користувань нею тоді, коли в цьому немає необ­хідності [3,29]. Заощаджені кошти особа може витратити на інші потреби. В Україні субсидії на придбання палива та скрапленого газу надавались у безготівковій формі, а з 2002р. запроваджено надання їх готівкою.

Приватна благодійність. Метод залучення коштів для подальшого їх використання для фінансування соціальних програм, надання соціальної допомоги.

У різних країнах здійснення приватної благодійності та розрахунки на неї різні. У деяких країнах вона перебуває поза сферою діяльності держав­ної соціальної політики, а в інших країнах (приміром, у Канаді) береться до уваги при складанні державних планів [3, 29].

В Україні з 1999 р. проводиться Всеукраїнська благодійна акція «Милосердя», оскільки «держава поки що не в змозі в повному обсязі задовольнити всі життєві потреби соціальне незахищених громадян, що потребу­ють підтримки». За 1999-2001 pp. в ході Всеукраїнської акції отримали підтримку близько 6 млн осіб [5].

Особисті та сімейні зобов'язання. Це метод фінансування, який застосовується для зменшення витрат за рахунок державних коштів шляхом накладання особистих та сімейних фінансових зобов'язань. Приміром, зобов'язання у вигляді сплати аліментів, що накладаються на того з батьків, хто проживає окремо, по утриманню дитини; зобов'язання по утриманню непрацездатних батьків чи колишнього подружжя.

Так, в Україні новим Сімейним кодексом, який найближчим часом має вступити в дію, розширено коло особистих та сімейних зобов'язань по утриманню. Зокрема, на батьків накладаються зобов'язання матеріальної допомоги повнолітнім дітям, які продовжують навчання; визначено обов'язки по утриманню колишнього подружжя, інших членів сім'ї та родичів (баби, діда, внуків, правнуків, братів, сестер, мачухи, вітчима, падчерки, пасинка).

Використання усуспільнених, приватизованих чи приватних коштів. Це метод фінансування, який застосовується для зменшення ви­трат за рахунок державних коштів, шляхом накладання фінансових зобо­в'язань на працедавців, приватних підприємців чи фізичних осіб.

Приміром, вимоги опорядження житла або транспортних засобів для інвалідів [3, 29]. Законодавчо можуть бути закріплені обов'язки фізичних осіб щодо використання їхніх особистих коштів. Як-от обов'язкове приват­не страхування (страхування життя власників автомобілів, додаткове пенсій­не страхування у приватних фондах, медичне страхування тих, хто виру­шає в подорож).

В Україні, завдяки квотуванню робочих місць для вразливих груп насе­лення, забезпечується їх працевлаштування та виплата їм заробітної плати, що звільняє державу від виплати допомоги цим групам населення. Праце­давці за власний рахунок зобов'язані обладнати спеціальні робочі місця для інвалідів. Накладено зобов'язання на недержавні транспортні компанії по безкоштовному перевезенню деяких категорій населення за власний ра­хунок. На підприємства та організації всіх форм власності накладено фінан­сові зобов'язання по оплаті перших п'яти днів тимчасової непрацездатності працівника.

Гарантований чи субсидований приватний кредит. Це метод фінансування, який передбачає використання приватних коштів із залученням урядових кредитних підкріплень чи гарантій [З, ЗО]. Тобто кредит надається фізичній особі банківською установою. Якщо отримувач не повертає кредит, він погашається за державний рахунок. Також може бути передбачене часткове субсидіювання (погашення) державою такого кредиту. Це можуть бути кре­дити на навчання, придбання житла. Зокрема, в Україні надаються субсидовані державою кредити молоді для придбання житла. За державний рахунок погашається частка кредиту у разі народження другої дитини в молодій сім'ї.

Субвенції. Механізм фінансування, який передбачає покриття витрат місцевих бюджетів на фінансування державної соціальної допомоги у ви­гляді передачі коштів з державного бюджету до місцевих бюджетів. В Ук­раїні всі види державної соціальної допомоги надаються з місцевих бю­джетів за рахунок державного бюджету.

Субсидії. Це метод фінансування, що передбачає покриття певних ви­трат підприємствам або сім'ям чи окремим особам за рахунок державного чи місцевих бюджетів або цільових соціальних фондів,

У літературі можна зустріти опис окремих видів субсидій. Приміром, Л. Пал описує субсидії прямі та підоймові [4, 218], Т. Ганслі - часткові, зменшені та перехідні субсидії [З, ЗО]. Зазначені автори пропонують різні критерії для русифікації субсидій, і це пояснює те, що під «підоймовими субсидіями» Пал розуміє те ж саме, що Ганслі під «громадською ініціати­вою» та «часовими субсидіями».

Часткові субсидії надаються для заохочення людей, які їх одержують, на погашення принаймні частини своїх фінансових потреб [З, ЗО]. Житлові субсидії в Україні є прикладом часткових субсидій.

Перехідні субсидії надаються, щоб полегшити перехід [З, ЗО]. Приміром, субсидії заробітної плати задля запобігання звільненню працівників під час тимчасових труднощів на підприємстві, як-от модернізація. Наступний при­клад - субсидії заробітної плати для підприємств, які беруть на роботу особу з числа безробітних за направленням центру зайнятості. Після визначеного терміну надання субсидії припиняється, і далі працедавець повинен випла­чувати заробітну плату на загадьних підставах за рахунок власних коштів. Прикладом перехідних субсидій можуть бути звільнені від податку прибутки на визначений термін. Так, в Україні жителів Закарпаття та підприємства, які постраждали внаслідок повені, на певний період було звільнено від по­датку на прибутки задля допомоги їм у відновленні втраченого майна.

Зменшеними субсидіями є такі, розмір яких з часом зменшується. Це примушує отримувачів субсидій вишукувати можливості розв'язання своїх проблем та самостійно фінансувати свої потреби. Допомога по безробіттю в Україні є прикладом зменшених субсидій.

У більшості випадків вважається, що субсидії мають бути тимчасови­ми, бо їхні реципієнти стають від них залежними.

Прямі субсидії - видатки на покриття витрат, пов'язаних з діяльністю, яка служить засобом досягнення певних суспільне бажаних цілей. Надання таких субсидій пов'язано з дотриманням вимог їх використання, тому про­довження субсидій залежить від результатів використання субсидії, а недо­тримання цих вимог веде до їх скасування [4, 218].

Підоймові субсидії, за Палом [4, 218], передбачають фінансову підтрим­ку тим організаціям, які довели свою життєздатність та засвідчили наявність приватного фінансування.

Як зазначалося вище, Ганслі виділяє окремо метод громадської ініціа­тиви, який значною мірою збігається з визначеними Палом підоймовими субсидіями. Він полягає в тому, що: багато соціальних програм починають діяти тоді, коли створюється бажаний рівень громадської ініціативи та під­тримки. Уряди висловлюють готовність підтримати громадські некомерційні організації після того, коли вони почнуть працювати на приватних, благо­дійних коштах, як, приміром, житлово-будівельні кооперативи [З, ЗО].

Гранти. Це метод фінансування, що передбачає видатки на підтримку чогось вартого самого по собі, як форма визнання, винагороди або заохочен­ня, тісно не пов'язані з витратами на досягнення певної мети [4,217-218].

Грантами можуть бути стипендії для навчання талановитій молоді; премії за певні досягнення. Можна сказати, що гранти•- це фінансове заохочення бажаної діяльності. Так, в Україні деякий час діяв такий вид допомоги по народженню дитини, який надавався тільки за умови, що жінка стала на облік у жіночій консультації до 12 тижня вагітності. У деяких країнах допо­мога «на дитину» надається навіть після досягнення повноліття за умови отримання нею безперервної освіти.

Фінансові трансферти. Метод фінансування, який передбачає випла­ти готівкою задля підтримки доходів окремих осіб або сімей. Як, приміром, допомога малозабезпеченим сім'ям.

Уповноважена закупівля. Спосіб витрати грошей урядами в обмін на товари та послуги. Залежно від того, хто врешті отримає вигоду від закупівлі, що здійснюватиметься урядом, можна виділити три види уповноваженої закупівлі [4,222] (докладніше уповноважена закупівля описана в темі «Класифікація інструментів політики Л. Пала»),

З вигодами для уряду: уряди закуповують товари і послуги на ринку переважно для того, щоб зменшити свої власні накладні витрати [4,222].

З вигодами для постачальника: уряд завдяки своїй купівельній спроможності гарантуватиме ринок для групи постачальників [4,222]; за­купівля продукції у підприємств інвалідів, політика підтримки вітчизняно­го виробника.

З вигодами для споживача: передбачає повну або часткову компенса­цію витрат (за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів або цільо­вих фондів) установі чи організації, яка надає товари чи послуги спожива­чам безоплатно або зі знижкою.

Використання державної інфраструктури. Це метод, який дозволяє організаціям зменшити вартість надання послуг шляхом користування державною інфраструктурою. Приміром, використання приміщень шкіл [3,31].

Капітальна конверсія. Це метод фінансування, який дозволяє змен­шити фінансові витрати недержавних організацій за державний рахунок. Громадські активи - належна урядові земля, громадські будівлі, майно мо­жуть бути перетворені у соціальне майно шляхом передання їх у користу­вання за низькими цінами громадським об'єднанням - житловим коопера­тивам, групам самодопомоги тощо [3,31].

Дата добавления: 2014-01-06