Поняття універсальності та вибірковості

Встановлення критеріїв відбору отримувачів допомоги

Вибір форми соціальної допомоги

Основним питанням політики при плануванні допомоги тій чи іншій групі громадян є визначення доцільності призначення грошової чи не-грошової допомоги (натуральної, безготівкової, послуг).

Так, грошова допомога доцільніша у таких випадках, коли:

1. Є можливість перерозподілу отриманої допомоги на інші цілі (якщо пенсіонери в сільській місцевості практично не користуються пільговим безплатним проїздом у міському транспорті, для них доцільніше було б отримання грошового еквівалента призначеної пільги).

2. Невеликі іііституційні можливості забезпечення натуральної допомоги чи послуг (приміром, організація гарячих обідів для бідних може виявтися проблематичною внаслідок браку їдалень, які можна пристосувати для цих цілей).

3. Потрібно забезпечити значну кількість населення (організаційно легше надати грошову допомогу великій кількості людей, ніж забезпечити їх продуктовими наборами).

Негрошова допомога доцільна у таких ситуаціях:

1. Для заохочення бажаної поведінки або певного виду споживання (безплатна вакцинація, забезпечення гарячою їжею або надання соціального житла).

2. Для спрямування допомоги на конкретну групу. Негрошова допомога може надаватися таким чином, що її неможливо передати іншим членам сікі'ї (приміром, безкоштовне шкільне навчання або шкільне харчування).

3. При відсутності ринку товару або послуги. Тобто при обмеженій пропозиції, приміром, існуванні тільки одного закладу, що пропонує медичні послуги, відсутності вибору при вкладанні коштів.

Принципи універсальності та вибірковості стосуються встанов­лення критеріїв відбору. У літературі можна зустріти різні підходи до ви­значення вибірковості та універсальності.

З точки зору одних авторів, універсальна допомога - це допомога, яку може отримати кожен громадянин (як-от невідкладну медичну допомогу) Вибіркова допомога в цьому розумінні надається цільовим групам відпо­відно до потреб групи (дітям-сиротам чи особам з функціональними обме­женнями). Такий тип відбору називають ще індикаторною адресністю -визначенням цільової групи. Приміром, в Україні переважна більшість се­ред малозабезпечених - це сім'ї з дітьми. Призначення допомоги всім сім'ям з дітьми і є прикладом індикаторної адресності.

Інші автори вважають, що вибірковість передбачає вибір тільки відпо­відно до ресурсів та засобів для існування особи. У такому випадку ще вживають термін адресність, що передбачає відбір на індивідуальному рівні (в Україні - житлові субсидії; допомога малозабезпеченим сім'ям). Тоді допомога по інвалідності з дитинства вважатиметься універсальною, а гро­шова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним - адресною.

Універсальність—це спосіб постачання ресурсів усім, хто її потребує, за рахунок того, що їх отримують і ті, хто такої потреби не відчуває [2,65].

Вибірковість - це спосіб постачання ресурсів обраним за визначени­ми критеріями.

Дата добавления: 2014-01-06