Підходи у трактуванні поняття інновації

Досліджуючи варіацію основних підходів у цій царині, розуміємо, що вживання терміна «інновація» є багатогранним: від надміру узагальнених (широких) варіантів до специфічних (завужених), що переважно належать до технічних нововведень. Варто зазначити, що при ширшому підході до аналізу визначення цього терміна стає менш чітким. Узагальнивши, приходимо до висновку, що існують два основні підходи щодо тлумачення цього терміна. Одні науковці розглядають інновацію власне як процес впровадження нових виробів, технологій, методів організації виробництва і праці та методів управління. Інші – в дослідженні інновації як продукту – результату процесів упровадження нової техніки, технології, нового методу.

Трактування інновації Й. Шумпетером як змін з метою впровадження і використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, ринків і форм організації в промисловості [7] є прикладом першого підходу. Цього погляду дотримується М. Хучек, яка трактує інновації як «зміни в техніці, технології, організації, екології, економіці, а також соціальному житті підприємства» [10, с. 67]. Ще одним підтвердженням такого погляду є визначення Кантера: Інновація – «це процес втілення в життя будь-якої нової ідеї, що пропонує вирішення якої-небудь проблеми». Новаторськими серед інших є ідеї, спрямовані на реорганізацію виробництва і зниження його собівартості, комплексний збір складно-технічної продукції. Новаторство – це задум, прийняття і втілення в життя нових ідей, процесів, продукції та послуг [тут і далі цитую за: 4, с. 8].

Такі вчені, як М. Хольштейн-Бек, Ф. Котлєр і А. Харман вважають, що інновацією є будь-яка нова цінність [10, с. 64-65].

Д. Залтман визначає інновації як «…будь-яку ідею, спосіб дій чи матеріальний продукт, що вважається новинкою з точки зору компонентів, які відіграють чималу роль у тій системі, де це нововведення впроваджується» [4, с. 9], засвідчує їх приналежність до першої групи вчених, бо вони трактують інновації відповідно до широкої точки зору.

Слід зазначити, що такий підхід щодо інновацій характерний для більшості зарубіжних авторів [напр., 11, 12]. Так, Х. Барнет розуміє інновацію як будь-яку якісно нову ідею. На думку В. Томпсона, інновації – це нові ідеї, процеси, продукти та послуги [13, с. 15].

Згідно з трактуванням, поданим в економічній енциклопедії інновація – це «новий підхід до конструювання, виробництва, збуту товарів, завдяки якому інноватор та його компанія здобувають переваги над конкурентами» [14, с. 656].

Другий підхід у трактуванні інновацій яскраво простежується у формулюваннях міжнародних стандартів, згідно з якими інновації визначають як кінцевий результат інноваційної діяльності, відображений у вигляді нових чи вдосконалених продуктів, впроваджених на ринку, нового чи вдосконаленого технологічного процесу, що використовується в практичній діяльності, або нового підходу до соціальних послуг [див.: 15, с. 9].

У Законі України «Про інноваційну діяльность» інновації трактуються у цьому ж руслі. Зокрема,згідно із ст.1 визначається, що інновації – це «новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери» [25, ст. 1].

Як зазначалось вище, часто в науковій літературі розуміння інновації пов’язується з промисловим виробництвом та зводиться до вирішення технічних проблем через упровадження нової техніки й технології. Серед науковців такого підходу слід вказати Р. Джонстона, Д. Дессена, Д. Аллі [10, с. 65] та словацьких вчених Л. Водачек, О. Водачкову, адже в їхньому розумінні інновація означає «цільові зміни в функціонуванні підприємства як системи» [16, с. 21].

У деяких випадках при визначенні поняття інновацій йдеться лише про продуктові інновації, які полягають у пошуку альтернативних шляхів використання існуючого продукту [4, с. 10].

Вдало поєднав ці думки польський вчений Ян Мужейль, який називає інноваціями «промислове застосування нових технологій» та пов’язує їх додатково ще з продуктовими змінами, тобто це є процес усього вище переліченого [10, с. 65].

Деякі вчені пов’язують поняття інновацій з «управлінськими зусиллями, щоб розробити нові продукти, послуги чи способи використання для існуючих продуктів і послуг» [4, с. 10].

Вдало доповнює їх думку польський вчений Е. Бирський, який ототожнює інновації з промисловим виробництвом, пов’язуючи його крім техніки і технології з появою нових виробів [10, с. 65]. Словацький вчений Ф. Валєнта у праці «Творча активність – інновації – ефект» подає таке визначення: «інновації – це зміни в першопочатковій структурі виробничого організму, тобто перехід його внутрішньої структури до нового стану» [16, с. 21].

К. Познанський під інноваціями розуміє «зміни в методах виробництва і продуктах, що базуються на нових чи не використовуваних до цього моменту знаннях» [4, с. 10].

Н. П. Завліна, А. К. Казанцева вважають, що інновація визначена як використання в тій або іншій сфері суспільства результатів інтелектуальної (науково-технічної) діяльності, спрямованих на вдосконалення процесу діяльності або його результатів.

Відповідно до міркувань П. Харіва та О. Собко, інновація – це результат інноваційної діяльності, відображений у вигляді наукових, технічних, організаційних чи соціально-економічних новинок, який може бути отриманий на будь-якому етапі інноваційного процесу [4, с. 11].

Низка угорських вчених розглядає інновації як «такий суспільний техніко-економічний процес, який через практичне використання ідей і винаходів призводить до створення кращих за своїми властивостями виробів, технологій» [12, с. 83]. Такий підхід до розуміння інновацій зумовлений ширшими можливостями використання вивчених змін у техніці (ніж соціально-економічних змін), визначенням їх економічної ефективності та значним впливом технічних змін на підприємство.

На противагу такому підходу щодо тлумачення інновацій, П. Дрюкер стверджує, що інновація – це насамперед економічне чи соціальне поняття. Крім цього, на думку вченого, соціальні інновації є складнішими в застосуванні, ніж технічні, адже «технології можна імпортувати за низькими цінами і при мінімальному культурному ризику. Проте для того, щоб успішно розвивались інститути, вони мають бути міцно укорінені в культурі» [4, с. 11].

Дуже вдало економічний аспект інновації трактує Є. А. Уткін, який вказує, що з економічної точки зору, «інновація (нововведення) – це об’єкт, впроваджений у виробництво в результаті використання науково-технічних та інших досягнень (винаходів), які якісно відрізняються від існуючих аналогів», тобто характеризуються новими споживчими властивостями [17, с. 10].

Не можна не погодитися також з таким вченим, як А. Перлакі, який вважає, що інновація є одним з можливих інструментів підприємства для задоволення нової, чи ліпшого задоволення уже існуючої суспільної потреби [11, с. 5]. Проте, таке тлумачення не є повним, адже інновація виникає не тільки тоді, коли у ній з’являється потреба. Джерелом інновацій можуть бути також «нові знання» [4, с. 11]. Як засвідчують дослідження відомого економіста Д. Аттербека, частка перших переважає, досягаючи межі близько 75%, і лише у 25% інновацій причиною появи є відкриття, які ведуть до прогресивних змін і є наслідком кмітливості людей [18, с. 265]. Характерно, що саме ці інновації суттєво впливають на суспільство. Згідно з дослідженнями вченого Менша, такі інновації виникають циклічно (приблизно через 50 років). До подібних інновацій належать телебачення, антибіотики, радіолокація, атомна енергія. Останній цикл інновацій відбувся ще в 1935 – 45 рр., тому очікують, що суспільство підходить до наступного циклу. Отже:

• інновація – це підсумковий результат створення та освоєн­ня принципово нового або модернізованого засобу (нововведення);

• інновація в широкому розумінні – прибуткове використання новацій у вигляді нових технологій, видів продуктів, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного або іншого характеру;

• нововведення – це розвиток технології, техніки, управління на стадіях зародження, освоєння, дифузії на інших об’єктах;

Система інновацій, як бачимо, є досить широкою і стосується як продукту, так і всіх сфер діяльності суб’єкта господарювання. Виокремлюючи з усього розмаїття нововведень їх найголовніші напрямки, можна зобразити структуру інновацій (мал. 1).

засоби технологічні організація нові методи

праці процеси праці прийняття

рішень

продукція матеріали професійний

(послуги) ріст організаційні

Кваліфікація структури

обладнання і досвід персоналу творчий

потенціал стимулювання

інструменти ноу-хау працівників

культура

інформаційні організації управління

технології пероналом

ринки збуту

стилі

зв’язки зі керівництва

споживачами

Мал. 1. Структура інновацій [20, c. 192]

Поряд з поняттям інновації в науковій літературі часто зустрічаються й такі як новація, винахід та відкриття. Під новацією (від лат. novatio – оновлення, зміна) розуміють нововведення тобто будь-яке якісне доповненя чи зміна, що впливає на кінцеві результати дій чи діяльності або ж у властивостях кінцевого продукту; зміна алгоритму діяльності завдяки новим технологіям чи конструкціям. Винаходом є нове, з суттєвими відмінностями технічне вирішення конкретного завдання, яке забезпечує позитивний ефект, покращує якість продукції або підвищує продуктивність праці. «Відкритття – нові знання, закономірності, закони про явища теоретичного характеру» [19, c. 25].

Що стосується нововведення, то таким є оформлений результат фундаментальних, прикладних досліджень або експериментальних робіт у будь-якій сфері діяльності, спрямованих на підвищення її ефективності. Нововведення можуть оформлятися у вигляді:

– відкриттів, винаходів;

– патентів, товарних знаків, раціоналізаторських пропозицій;

– документації на новий або вдосконалений процес;

– організації, виробництва або іншої структури:

– ноу-хау;

– понять;

– наукових підходів або принципів;

– документа (стандарту, методики, інструкції тощо);

– результатів маркетингових досліджень.

Підсумовуючи, слід зазначити, що з погляду підприємства інноваціями є «цілеспрямовані зміни, що здійснюються в усіх сферах його господарської діяльності для адаптації до зовнішнього середовища з метою досягнення довгострокової ефективності свого функціонування» [22, с. 13]. Тобто реалізація будь-яких технічних, технологічних, організаційних, економічних та управлінських змін, що відмінні від існуючої практики на конкретному підприємстві чи організації і є безпосереднім проявом інновацій.

Дата добавления: 2014-01-07