Поняття наукового знання

Лекція №2

ВИСНОВОК

В Україні створено комплект нормативно-правових документів, який забезпечує інформаційно-методичну підтримку якісного оформлення плануючих документів об’єктів господарювання.

/розповідь/

Лекцію розробили: ст. викладач Яковлев Л.Б.;

асистент Клеєвська В.Л.

Лекцію обговорено і схвалено на засіданні кафедри № 106. Протокол №__ від____________

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ НАУКОВИХ ПІЗНАНЬ

Знання - ідеальне відтворення в мовній формі узагальнених представлень про закономірні зв'язки об'єктивного світу.

Функціями знання є узагальнення розрізнених представлень про закономірності природи суспільства й мислення; збереження в узагальнених представленнях усього того, що може бути передано як стійку основу практичних дій.

Знання є продуктом суспільної діяльності людей, спрямованої на перетворення дійсності. Процес руху людської думки від незнання до знання називають пізнанням, в основі якого лежить відображення об'єктивної дійсності у свідомості людини в процесі його суспільної, виробничої і наукової діяльності, іменованої практикою. Потреби практики виступають основною й рушійною силою розвитку пізнання, його метою. Людина пізнає закони природи, щоб опанувати сили природи і поставити їх собі на службу, пізнає закони суспільства, щоб відповідно до них впливати на хід історичних подій.

Уся наука, усе людське пізнання спрямовані до досягнення істинних знань, що вірно відбивають дійсність.

Знання може бути відносним і абсолютним.

Знання, будучи в основному вірним відображенням дійсності, відрізняється деякою неповнотою збігу образу з об'єктом. Абсолютне знання — це повне, вичерпне відтворення узагальнених представлень про об'єкт, що забезпечує абсолютний збіг образу з об'єктом. Абсолютне знання не може бути спростоване або змінене в майбутньому.

Єдино науковим критерієм знань про дійсність є суспільна практика. При цьому передбачається діяльність не окремої людини, не одиничні випадки впливу людей на навколишній світ, а досвід усього людства в його історичному розвитку. Пізнання містить у собі два рівні: почуттєвий і раціональний. Почуттєве пізнання формує емпіричне знання, а раціональне — теоретичне.

Почуттєве пізнання забезпечує безпосередній зв'язок людини з навколишньою дійсністю. Елементами почуттєвого пізнання є відчуття, сприйняття, представлення й уява.

Відчуття — це відображення мозком людини властивостей предметів або явищ об'єктивного світу, що діють на його органи почуттів. Сприйняття — відображення мозком людини предметів або явищ у цілому, причому таких, котрі діють на органи почуттів у даний момент часу. Сприйняття — це первинний чуттєвий образ предмета або явища. Представлення — вторинний образ предмета або явища, що у даний момент часу не діють на органи почуттів людини, але обов'язково діяли в минулому. Представлення (уява) - це з'єднання й перетворення різних представлень у цілісну картину нових образів.

Раціональне пізнання доповнює й випереджає почуттєве, сприяє усвідомленню сутності процесів, розкриває закономірності розвитку. Формою раціонального пізнання є абстрактне мислення.

Мислення — це опосередковане й узагальнене відображення в мозку людини істотних властивостей, причинних відносин і закономірних зв'язків між об'єктами або явищами. Опосередкований характер мислення полягає в тому, що людина через доступні органам почуттів властивості, зв'язки й відносини предметів проникає в сховані властивості, зв'язки, відносини; людина пізнає дійсність не тільки в результаті свого особистого досвіду, але і непрямим шляхом, засвоюючи в процесі спілкування з іншими людьми. Мислення нерозривно зв'язане з мовою і не може здійснюватися поза нею. мислення -

Поняття — це думка, що відбиває істотні й необхідні ознаки предмета або явища. Поняття можуть бути загальними, одиничні, збірні, абстракті і конкретні, абсолюті і відносними. Загальні поняття, зв'язані не з одним, а з безліччю предметів. Найбільш широкі поняття називаються категоріями і до них відносять деякі філософські поняття (про форму й зміст явищ), політекономії (товар, вартість) і т.д.

Підставою розподілу називається та ознака, що є загальним усім видам, що входять в обсяг даного поняття. Особливим видом розподілу понять є дихотомія, або двочленний розподіл, при якому членами розподілу бувають тільки два поняття, із яких одне є суперечним у відношенні іншого.

Судження — це думка, у якій за допомогою зв'язку понять затверджується або заперечується що-небудь.. Судження

З'єднання суджень по кількості і якості приводить до чотирьох нових видів суджень: загально - стверджувальному, загально - негативному.

У процесі наукового дослідження можна відзначити наступні етапи: виникнення ідей; формування понять, суджень; висування гіпотез; узагальнення наукових факторів; доказ правильності гіпотез і суджень.

Гіпотеза — це припущення про причину, що викликає даний наслідок. Якщо гіпотеза погодиться з фактами, що спостерігаються, то в науці її називають теорією або законом.

Закон — внутрішній істотний зв'язок явищ, що обумовлює їх необхідний закономірний розвиток. Закон виражає визначений стійкий зв'язок між явищами або властивостями матеріальних об'єктів.

Парадокс у широкому змісті — це твердження, що різко розходиться з загальноприйнятою, сталою думкою, заперечення того, що представляється ",безумовно, правильним».

Парадокс у вузькому змісті — це два протилежних твердження, для, кожного з яких маються переконливими аргументи, що представляються.

Теорія (від лат. - рассматриваю)-система узагальненого знання, пояснення тих або інших сторін дійсності. Теорія є духовним, уявним відображенням і відтворенням реальної дійсності. Вона виникає в результаті узагальнення пізнавальної діяльності й практики. Це узагальнений досвід у свідомості людей.

Аксіома (постулат)-це положення, що береться в якості вихідного, недовідного в даній теорії, і з якого виводяться всі інші пропозиції й висновки теорії по заздалегідь фіксованих правилах. Аксіоми, очевидні без доказу. У сучасній логіці і методології науки постулат і аксіома, звичайно, використовуються як еквівалентні.

Дата добавления: 2014-01-07