Стратегія — це довгостроковий курс розвитку фірми, спосіб до­сягнення цілей, який вона визначає для себе, керуючись власними міркуваннями в межах своєї політики

Для розробки стратегії кожне підприємство має усвідомити такі важ­ливі елементи своєї діяльності: місію; конкурентні переваги; особливості організації бізнесу; ринки збуту, де діє фірма; продукцію (послугу); ре­сурси; структуру; виробничу програму; організаційну культуру.

Підбиваючи загальний підсумок щодо стратегії, треба констату­вати, що немає загально прийнятого та узгодженого визначення. Тут, на наш погляд, дуже доречний вислів Г. Мінцберга: «Кожне ви­значення додає важливі елементи до нашого розуміння стратегії, спонукаючи нас ставити фундаментальні питання про організації та їхній розвиток узагалі». Отже, стратегія:

· дає визначення основних напрямків і шляхів досягнення цілей зміц­нення, зростання та забезпечення виживання організації в довгостроко­вій перспективі на основі концентрації зусиль на певних пріоритетах;

· є способом встановлення взаємодії фірми із зовнішнім середо­вищем;

· формується на основі дуже узагальненої, неповної та недостат­ньо точної інформації;

· постійно уточнюється в процесі діяльності, чому має сприяти до­бре налагоджений зворотний зв'язок;

· через багатоцільовий характер діяльності підприємства має скла­дну внутрішню структуру, тобто можна ставити питання про фор­мування системи стратегій у вигляді «стратегічного набору»;

· є основою для розробки стратегічних планів, проектів і програм, які є системною характеристикою напрямків розвитку підприємства;

· є інструментом міжфункціональної інтеграції діяльності підпри­ємства, способом досягнення синергії;

· є основою для формування та проведення змін в організаційній структурі підприємства, узагальненим стрижнем діяльності всіх рів­нів і ланок ОСУ;

· є основним змістовним елементом діяльності вищого управлін­ського персоналу;

· є фактором стабілізації відносин в організації;

· дає змогу налагодити ефективну мотивацію, контроль, облік та аналіз, виступаючи як стандарт, котрий визначає успішний розвиток і результати.

Кожен процес чи явище можуть давати лише те, що є в їхньому потенціалі. Стратегія — це багатогранне та дуже ефективне для дія­льності підприємства творіння, яке, між іншим, не є панацеєю від всіх негараздів підприємства. Тому дуже важливо чітко визначити, чого саме не треба очікувати від стратегії. Чого не дає стратегія:

· негайного результату;

· 100 % передбачення майбутнього, котре б забезпечувало у поточ­ному періоді прийняття «винятково правильних рішень»;

· продажу товарів у запланованих обсягах;

· забезпечення необхідними за кількісними та якісними характери­стиками ресурсами за низькими цінами саме тими постачальниками, що були заздалегідь визначені;

· 100% виконання всіх стратегічних настанов;

· визначення стандартного переліку дій та етапів розробки стратегії для всіх без винятку суб'єктів господарської діяльності;

· обов'язкового виживання підприємства в довгостроковій перспек­тиві (відсутність стратегії зменшує ймовірність виживання підприєм­ства взагалі).

Чим не повинна бути стратегія:

· «вилитим у бронзі» планом, який треба виконати за будь-яких умов і будь-якою ціною;

· переліком сухих стандартних форм і документів, де втрачається основна ідея існування та розвитку підприємства;

· простою агрегацією продуктових, ресурсних і функціональних планів;

· планом «обсягом 100 сторінок»;

· ідеєю лише вищого управлінського персоналу;

· розробленою та виконаною в умовах конфлікту;

· заміною здорового глузду та інтуїції.

Аналіз діяльності підприємств у ринковій економіці дав змогу виок­ремити фактори, що найбільш суттєво впливають на зміст стратегії:

· потреби клієнтів;

· наявність можливості та період впровадження необхідних ново­введень різних типів;

· наявність необхідних ресурсів;

· можливості використання власних і залучених капіталовкладень;

· рівень діючої технології та можливості її модифікації;

· тип і масштаб використання сучасних інформаційних технологій;

· кадровий потенціал та ін.

Дослідження факторів не завжди дає змогу уникнути помилок. Так, М. Портер зазначає, що «картина змісту корпоративних страте­гій досить похмура». Це зумовлено недостатнім обгрунтуван­ням стратегії підприємства.

Ознаки недостатньо обгрунтованої стратегії:

· орієнтація на «вузьке коло питань», що не охоплюють усієї сис­теми стосунків підприємства та особливостей його діяльності;

· передбачення однобічного розвитку без резервних стратегій і за­пасних варіантів;

· ототожнення стратегії й тактики діяльності;

· недостатнє врахування зовнішніх і внутрішніх факторів, викори­стання необгрунтованих гіпотез і недостовірної інформації;

· відсутність навичок стратегічної діяльності та невміння керувати опором (що проявляється у відсутності відповідних розділів страте­гічних планів)'.

Подолання недоліків стратегій пов'язано з усвідомленням бага­топлановості поняття «стратегія», яке знаходить вираження в «стра­тегічному наборі».

Дата добавления: 2014-01-07