Стратегічний діагноз – Стратегічний аналіз – Формування стратегії – Оцінка програм – Реалізацій стратегії – Стратегічний контроль

Центральне питання у технології розробки інноваційної по­літики – прийняття стратегічних рішень на альтернативній ос­нові. До об’єктивно необхідних компонентів цього підходу нале­жать: параметри рішення, альтернативи рішення, цільова настанова. Без них втрачається зміст цієї процедури в цілому.

1. Параметри рішення – загальні характеристики стану сис­теми, що потребують урахування при виборі рішення. Розрізня­ють екзогенні та ендогенні параметри рішення:

а) екзогенні (зовнішні) – це показники, що характеризують параметри підприємства, що змінюються під впливом чинників зовнішнього середовища (правові і соціальні норми, технічні знання, потреби населення, ціна на виробничі чинники, ціна та якість конкуруючої продукції);

б) ендогенні (внутрішні) – параметри, що характеризують внутрішній стан підприємства (виробнича потужність, кваліфіка­ція робітника тощо).

Роль параметрів рішення виявляється у взаємодії з альтерна­тивами рішення.

2. Альтернативи рішення – це можливості погодження політики підприємництва з ситуацією, що змінилася на основі вибору з кількох варіантів рішення. Так, поява но­вих конкурентів на ринку зумовлює зниження цін, збільшення кошторису витрат на рекламу, розширення асортименту й ін. Параметри рі­шення обмежують зону (діапазон) альтернатив. Наприклад, узго­дження ціни з новим конкурентом не є альтернативою рішення, тому що це порушення антимонопольного законодавства. Висновок: параметри рішення скорочують суму ймовірних, у прин­ципі можливих альтернатив рішень до суми реально здійсненних.

3. Цільова настанова. Після узгодження альтернатив рішення з параметрами рішення звичайно залишається ще достатньо велика кількість реально існуючих (здійсненних) альтернатив (у тому числі альтернатива нічого не робити!). Цільова настанова особи, що при­ймає рішення, визначає, яку альтернативу рішення обрати з множини ре­ально здійсненних.

Слід зазначити і найхарактерніші невдачі стратегічних про­цедур, до яких належать:

– нереальні планові завдання;

– неправильна оцінка ресурсного потенціалу;

– відсутність зобов’язань керівного складу щодо реалізації стратегії.

Будь-яка стратегія буде визнана успішною тільки в тому ви­падку, якщо отримані в процесі її реалізації результати будуть максимально наближені до запланованої мети. Тому стратегічний план завжди містить як обов’язковий елемент сферу оперативних завдань, що забезпечують практичну цілісність і завершеність реалізації стратегічного задуму, тобто його втілення.

Дата добавления: 2014-01-07