Місце АТР у системі світової економічної інтеграції

Структуру АТР формують різні за економічним потенціалом та рівнем розвитку держави, які можна поділити на кілька основних груп. До першої відносяться США та Японія, які репрезентують два центри світової економічної сили. Ці країни характеризуються переважанням високотехнологічних галузей, потужною системою НДДКР, розвину­тою сферою послуг, високоякісним людським капіталом.

Другу групу формують також індустріально розвинуті країни, які, однак, не є світовими лідерами на кшталт США та Японії. Йдеться про Канаду, Австралію та Нову Зеландію, економіка яких значною мірою інтегрована в регіональний господарський комплекс.

Третю групу становлять НІК Східної Азії: Сінгапур, Гонконг (адміністративний район Китаю), Тайвань (провінція Китаю), Півден­на Корея. Економіка цих країн характеризується високими темпами економічного зростання, нарощуванням експортного потенціалу, пос­туповим перенесенням трудомістких виробництв в інші країни.

До четвертої групи належать країни—члени Асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), які мають порівняльні переваги в сировин­них і трудомістких галузях обробної промисловості (Бруней, Індонезія, Малайзія, Таїланд, В'єтнам).

Окремо виділяються Китай та Росія з динамічно зростаючими еко­номіками, що справляють відчутний вплив як на регіональні, так і на світові господарські процеси.

Китай спеціалізується на виробництві сировинної продукції та тру­домістких товарів масового споживання, використовуючи на світових ринках цінові переваги за рахунок низької вартості власної робочої си­ли.

Росія приваблює країни АТР насамперед своїми енергетичними ре­сурсами (нафта, природний газ), дорогоцінними металами, лісома­теріалами тощо. Взаємодоповнення економік Росії та АТР (як цілого, так і окремих його складових) охоплює інвестиційну діяльність, науко­во-технічну кооперацію, природні й трудові ресурси, інфраструктуру. Найбільшими торговельними партнерами Росії серед країн регіону є США, Японія, Китай, Малайзія.

Про місце АТР у системі світового господарства свідчить той факт, що на нього припадає 60 % світового ВВП, майже 50 % світової торгівлі, 46 % прямих іноземних інвестицій, 40 % населення.

Можна виділити три великі субрегіональні угруповання в АТР: НАФТА, АСЕАН, Договір про торговельно-економічні відносини між Австралією та Новою Зеландією (CER). Крім того, існує Форум тихо­океанських островів (у складі 14 малих острівних держав і територій на півдні Тихого океану), які перебувають на початковому етапі форму­вання зони вільної торгівлі. Найбільшим міжрегіональним об'єднан­ням в АТР є Форум азійсько-тихоокеанського економічного співробітниитва (ATEC).

В АТР вхо­дять субрегіональні блоки, які пов'язані з географічним фактором і ма- і ють відповідну назву (Північно-Східна Азія, Південно-Східна Азія, Північна та Латинська Америка).

У 1967 р. в Південно-Східній Азії була створена АСЕАН у складі Сінгапуру, Таїланду, Філіппін, Індонезії та Малайзії. Пізніше приєдна­лися Бруней (1984 p.), В'єтнам (1995 p.), Лаос і М'янма (1997 p.), Кам­боджа (1999 p.).

На країни АСЕАН припадає 81 % світового виробництва натураль­ного каучуку, 38 % пальмової олії, 53 % кокосового масла, 62 % цини, 60 % мідної руди, 12 % хромової руди. Тут також залягають значні за­паси нафти і природного газу. На сьогодні чисельність населення АСЕАН складає близько 500 млн осіб, сукупний ВВП — 737 млрд дол., обсяг торгівлі — 720 млрд дол.

Основними сферами співробітництва в рамках АСЕАН є:

• політична взаємодія і безпека;

• економічне співробітництво;

• ділове співробітництво;

• розвиток кооперації.

Постадійні кроки, які забезпечують досягнення результату в конк­ретній сфері регіонального розвитку Асоціації, націлені на:

• гармонізацію політики поступового створення регіональної законо­давчої бази;

• гармонізацію інституціонального механізму реалізації регіонального режиму управління, особливо у державному секторі;

• можливість розбудови і підтримки секторів, які ініціюють необ­хідність інституціональних змін у напрямі досягнення гармонізації.

Найважливішими етапами діяльності Асоціації можна вважати:

1977 р. — рішення про формування зони преференційної торгівлі, прийняте на II саміті в Куала-Лумпурі (Малайзія);

1992 р. — рішення про створення зони вільної торгівлі АФТА (ASEAN Free Trade Agreement) на IV саміті в Сінгапурі;

1998 р. — початок формування зони вільних інвестицій в рамках АСЕАН.

Основним інструментом реалізації ідеї її створення стала Угода про єдиний ефек­тивний преференційний тариф (Common Effective Preferential Tariff — CEPT). АФТА (початок дії — січень 1993 p.) охоплює усі види промис­лової та сільськогосподарської продукції з різними термінами завер­шення лібералізації і збереження вилучень.

Дата добавления: 2014-01-07