Банки й фінансова система

У країнах ОЕСР найважливішим інститутом держави є центральні ний банк, котрий, як правило, має форму акціонерного товариства. Центральний банк створюється урядом для ведення своїх фінансових операцій, координації діяльності комерційних банків та контролю над ними і, головне, для регулювання кількості грошей у країні та умов кредитування. Акції центрального банку можуть цілком належати державі (Англійський банк, Банк Франції та ін.) або розподілятися між державою та приватними інституціями (Банк Італії, Банк Японії).

Центральні банки діють через широко розгалужену мережу відділень по всій країні. Так, сучасна банківська система США охоплює федеральну резервну систему (ФРС), створену ще 1913 р., і чималу кількість комерційних банків. Уся територія США поділена на 12 федеральних резервних округів, у кожному є свій резервний банк, який забезпечує федеральне банківське обслуговування округу.

Другим ярусом банківської системи США, як і інших промислово розвинутих країн, є система комерційних банків. Вирішальну роль у фінансуванні економіки країн ОЕСР відіграють приватні кредитні установи.

Мережа комерційних банків є каталізатором функціонування /сучасної ринкової економіки. Це можливо завдяки тому, що вони і виконують багато економічних функцій: акумуляція грошових ресурсів, кредитування, довгострокові позики під заставу; вони і виконують і функції, властиві Ощадбанкам, кооперативним об’єднанням (позики на будівництво), поштовим агенціям, страховим компаніям тощо.

У західноєвропейських країнах (Франції, Іспанії, Італії, Австрії) кредитні системи характеризуються активною регулювальною роллю держави на грошовому ринку. Уряди цих країн здійснюють безпосередній контроль за діяльністю приватних кредитних інституцій через участь в їхньому капіталі та через інші форми (наприклад, регулювання розмірів обов'язкових резервів, які тримають комерційні банки проти своїх депозитів у центральному банку).

Велике значення в механізмі регулювання економіки, її зростанні та стримуванні інфляційних процесів у розвинутих країнах мають фінансові системи. До їх складу входять державний бюджет, місцеві фінанси, фінанси державних підприємств і спеціальні урядові фонди (або фонди регіонального призначення в інтеграційних угрупованнях). Іншу частину фінансів складають фінанси приватних компаній. Особливо зростає роль цих фінансів в інвестиційних та інноваційних процесах завдяки лібералізації економіки загалом, а точніше — завдяки зменшенню частки держави у перерозпо- дільчих процесах ВВП (на рівні 40—45 % у Західній Європі)

Податкові реформи 1980-х років у країнах ОЕСР сприяли активізації підприємництва за рахунок значного зниження оподаткування і одночасного дерегулювання різноманітних галузей і сфер господарства (транспорту, нафтової промисловості, фінансової системи та ін.). Таким чином, оподаткування у США та інших країнах є не тільки джерелом великої частини надходжень держави, а й одним із найважливіших важелів державного впливу на бізнес. Особливо значний вплив на розвиток малого та середнього бізнесу здійснюється через фінансову допомогу у формі позик і забезпечення гарантій за позиками. Так, у США Адміністрація у справах малого бізнесу, створена при Президенті і 1953 р., сприяє направленню державних коштів на закупівлі у приватному секторі, а також має спеціальний перелік робіт і послуг, замовлення на які розміщуються тільки серед малих і середніх фірм. Подібні органи з'явилися в 60-х роках і у країнах Західної Європи, існують певні структури для фінансової підтримки малого і середнього бізнесу в ЄС. Така увага держави до цього сектора пояснюється тим, що в ньому створюється, наприклад у США, до 50 % ВВП, у ФРН — 45— і 50 %, а в Японії цей показник іще вищий — 2/3 ВВП.

Дата добавления: 2014-01-07