Своєчасне застереження проблем у діяльності банків

Лекція 7

Результати контролю якості

1. Поліпшення якості

2. Прийняття рішень. Елементи, піддані інспекції, мають бути або прийняті, або відхилені. Останні можуть зажадати переробки.

3. Переробка. Переробка - це дія, що застосовується для приведення дефектного або невідповідаючого стандартам елемента у відповідність з вимогами чи описами. Переробка, особливо непередбачена, часто є причиною перевитрат по проекту в більшості прикладних сфер. Команда проекту має докласти всіляких зусиль, щоб мінімізувати процеси переробки.

4. Контрольний перелік. Контрольний перелік у заповненому вигляді повинен стати частиною проектних записів.

5. Зміни Процесу. Зміни процесу включають негайні коригуючі або запобіжні дії як результат контролю якості. У деяких випадках необхідно, щоб процес змін справлявся б відповідно до процедур загального контролю за змінами.

Тема: НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ПРОБЛЕМНИХ БАНКІВ

1. Своєчасне застереження проблем у діяльності банків

2. Реорганізація проблемних банків та її форми

3. Режим санації та програми фінансового оздоровлення банку

4. Призначення тимчасової адміністрації

5. Порядок примусової ліквідації банку

Сьогодні в Україні згідно з наданою Національним банком України ліцензією здійснюють банківські операції понад 160 банків. Природно, їх склад за фінансовим станом дуже неоднорідний. Серед них вирізня­ються фінансове стабільні банки, такі, що мають тимчасові ускладнення, банки з ознаками проблемності та фінансове нестабільні. Причому їх кількість у кожній з зазначених груп не є сталою. Час від часу Націо­нальному банку України щодо деяких фінансове нестабільних банків доводиться вживати заходів у формі відкликання банківської ліцензії та ліквідації. Впродовж 2003 року таке рішення було прийнято стосовно трьох банків, 2 2004 р.-7.

У "Основних принципах ефективного банківського нагляду", розроблених Базельським комітетом з питань нагляду і регулювання діяльності банків, міститься коментар стосовно процедур ліквідації банків, де зазначено: "Органи банківського нагляду повинні мати адекватні можливості впливу для вжиття своєчасних коригуючих заходів до банків, які не дотримуються встановлених пруденційних вимог, а також у випадку порушення ними регламентуючих положень чи виникнення будь-якої загрози депонентам. У екстраординарних випадках це може включати право на відкликання банківської ліцензії".

Служба банківського нагляду Національного банку України відповідно до вимог чинного законодавства та власних нормативних актів, які досить детально регламентують процедури нагляду за банками, здійснює щоденний моніторинг за їх платоспроможністю, ліквідністю та якістю управління банківськими ризиками. Особливу увагу нагляд приділяє своєчасному виявленню фінансових ускладнень у діяльності банків, їх причин та характеру поширення. Відтак визначається палітра політики регулювання - від застосування конкретних заходів впливу до банків, до відкликання банківської ліцензії.

Як свідчить практика, несвоєчасне реагування призводить до зменшення ліквідних активів банку і, як наслідок, до ускладнень у роботі ліквідатора щодо формування ліквідаційної маси для розрахунків із кредиторами та вкладниками.

Слід неухильно дотримуватися найважливішого чинника технології нагляду, а саме: критерії оцінки діяльності банків з ознаками проблемності та фінансове нестабільних банків повинні давати змогу виявляти фінансові ускладнення ще до їх перетворення в непереборні негативні наслідки. До переконливих ознак проблемності у діяльності банку необхідно, безперечно, віднести втрату платоспроможності та ліквід­ності, про що свідчать, зокрема, значні обсяги неповернених інсайдерами позик на велику суму, порушення банком показників економічних нормативів, недотримання ним обов'язкових резервних вимог, екстре­мальні коливання залишків грошових коштів на його кореспондентських рахунках, наявність неоплачених платіжних документів клієнтів, а також наявність збитків.

Водночас, важливо враховувати й попередні ознаки проблемності, які мають слугувати першими тривожними сигналами для служб банківського нагляду НБУ. До цих ознак слід віднести незбалансованість строків залучення та розміщення банком коштів, його діяльність на високоризикових і ненадійних ринках з обмеженими перспективами розвитку, високу питому вагу міжбанківських кредитів у складі залучених ресурсів, накопичення значних сум коштів на рахунках типу НОСТРО, сплату дивідендів акціонерам (учасникам) у період незадовільного фінансового стану банку, широке використання реклами з метою залу­чення коштів за вищими від ринкових відсотками, надання Національ­ному банку України свідомо перекрученої звітності, а також негативна інформація про діяльність банку з боку міністерств, відомств, засобів масової інформації, фізичних та юридичних осіб.

З метою забезпечення своєчасного ухвалення рішення про відкли­кання банківської ліцензії і ліквідації: банку, у світовій практиці запроваджують системи своєчасного застереження проблем у діяльності банків, однією з яких є система, розроблена за участю економістів Варшавського центру соціально-економічних досліджень К.Клоца та М.Лучинські.

Ця система полягає у своєрідній класифікації банків за їх фінансовим станом та у безпосередньому виокремленні таких, яким реально загрожує неплатоспроможність. Система своєчасного застереження проблем у діяльності банків налічує одинадцять детальних показників, поділених на чотири групи, на підставі яких провадиться класифікація банків за фінансовим станом. При виборі показників вирішальне значення має їх інформаційна змістовність, а при виборі груп - вичерпність опису фінансового стіну банку.

До групи детальних показників ефективності роботи банку даної системи належать:

1. Показник доходності активів (ROA), тобто відношення прибутку до банківських активів, який визначає їх рентабельність. Значення цього показника має бути якнайвище, адже головною метою банку є отримання прибутку. Для банківського нагляду він дає більше корисної інформації, ніж показник повернення на капіталі, який видається важливішим для власників банку.

ROA = прибуток / активи;

2. Показник рентабельності обороту (ROS), тобто відношення прибутку до надходжень, який визначає питому вагу прибутку в обсязі надходжень. При цьому наскільки ROA співвідносить прибуток до величини активів за конкретний відрізок часу (тому він має статичний характер), настільки відповідно ROS співвідносить цей прибуток до величини надходжень за весь звітний період (тому він має динамічний характер):

ROS = прибуток/надходження;

3. Показник можливості покриття втрат (MPS), котрий дає змогу оцінити, чи спроможний (і якою мірою) банк, що мав збитки у попередніх звітних періодах, покрити їх із поточних прибутків. Якщо банк має поточну втрату, MPS інформує, до якого рівня банк погіршує свій стан:

у разі прибутку - MPS = 1(1 - ставка прибуткового податку) • поточний прибуток / понесена втрата (збитки мину лих періодів);

у разі збитку - MPS = поточна втрата / понесена втрата.

До групи детальних показників ліквідності/платоспромож­ності банку належать:

4. Показник платоспроможності (R), який є загальноприйнятою оцінкою рівня платоспроможності банку:

R = власні фонди / зважені на ризики активи та позабалансові пункти;

5. Показник ліквідності (L), тобто відношення суми готівки і цінних паперів, котрі можна швидко реалізувати, до поточних депозитів, який дає змогу оцінити, чи спроможний банк покрити свої потреби у грошових коштах в разі можливого вилучення цих депозитів:

L = (готівка + ліквідні цінні папери) / поточні депозити;

6. Показник забезпечення капіталу (ZК), за яким можна оцінити витримку банку в разі виникнення збитків унаслідок погіршення якості його кредитного портфеля:

ZК = [власні фонди - (0.5 • сумнівні заборгованості)- (0.8 • заборгованості, нижчі від стандартних) - прострочені несплачені відсотки] / власні фонди.

До групи детальних показників якості кредитного портфеля банку належать:

7. Показник якості кредитного портфеля незважений (АQ), який визначає питому вагу нерегулярних заборгованостей у кредитному портфелі банку без урахування їх категорії (нижче стандартних, сумнівні чи безнадійні), проте не дає змоги оцінити загрозу для банку, що виникає внаслідок погіршення якості кредитного портфеля:

AQ = нерегулярні заборгованості / заборгованості.

8. Показник якості кредитного портфеля зважений (WCR), котрим оцінюють конкретні категорії нерегулярних заборгованостей залежно від загрози, яку вони становлять для банку. Якщо величина WCR наближена до величини AQ, це означає, що питома вага безнадійних заборгова­ностей та прострочених несплачених відсотків у нерегулярних заборго­ваностях дуже вагома, тобто слід очікувати погіршення рентабельності банку:

WCR = [(0.2 • заборгованості нижче стандарту) + (0.5 • сумнівні заборгованості) + безнадійні заборгованості + прострочені несплачені відсотки] / заборгованості.

До групи детальних показників динаміки та структури належать:

9. Показник динаміки депозитів (DI), який дає змогу оцінити рівень довіри депонентів до банку:

DI = приріст депозитів / депозити

10. Показник динаміки нерегулярних заборгованостей (D2}, який інформує про стан погіршення кредитного портфеля банку (при цьому конкретні категорії нерегулярних заборгованостей не розрізняються):

D2 = приріст нерегулярних заборгованостей / нерегулярні заборгованості

11. Участь інших пунктів у активах (S) визначає оптимальність структури балансу банку. Під іншими пунктами розуміють операції банку, велика питома вага яких означає меншу участь працюючих активів, що призводить до зниження рентабельності банку:

S = інші пункти /активи.

Кожен зазначений вище детальний показник характеризується двома величинами:

1. абсолютне його значення;

2. змінність абсолютного значення

Абсолютного значення детального показника зводиться до:

Ø визначення відповідного критерію, який залежно від виду конкретного детального показника є значенням оптимальним (бажаним), граничним (критичним) або середнім для банківського сектору і який слугує еталонною величиною для оцінки значення конкретного показника;

Ø порівняння критерію абсолютної величини детального показника з його фактичним рівнем у банку. При цьому оцінці підлягає величини розбіжності між ними, яка може бути негативною, умовно негативно, нейтральною, умовно позитивною, позитивною. Оцінка здійснюється у балах 0, 1, 2, 3 або 4 залежно від виду показника.

Ідентичний метод застосовується для оцінки змінності абсолютних величин детального показника. Оцінюється погіршення, утримання на одному рівні або поліпшення абсолютної величини детального показника у динаміці шляхом додавання відповідно чисел 0.1 або 2.

На підставі цих даних розраховують інтегральний показник фінан­сового стану банку.

Якщо, наприклад, величина знаходиться в інтервалі 0 - 20, фінансовий стан банку можна характеризувати як нестабільний; в інтервалі 20 - 30 - з ознаками проблемності; в інтервалі 30 - 40 - із наявністю тимчасових ускладнень; в інтервалі 40 - 50 - як стабільний.

Максимальна увага служб банківського нагляду повинна бути зосереджена на групі банків, інтегральний показник фінансового стану яких перебуває в інтервалі 0 - 20, а особливо на тих банках цієї групи, чий інтегральний показник фінансового стану є найнижчим. Таким чином, вищезазначена система своєчасного застереження проблем у діяльності банків може слугувати прийняттю своєчасного рішення про відкликання банківської ліцензії чи ліквідацію банку.

Дата добавления: 2014-01-07