Зовнішньоекономічна стратегія

Інтеграція України у систему міжнародного поділу праці потребує проведення багатовекторної зовнішньоекономічної діяльності з ура­хуванням національних інтересів. Це стосується, по-перше, геополітичних напрямів цієї діяльності і, по-друге, входження до міжна­родних економічних інституційних структур.

Здійснення зовнішньоекономічної стратегії намічене за кількома напрямами:

• європейський вибір, перспективна мета входження до ЄС, а нині — розвиток двосторонніх економічних відносин із ФРН, Францією, Італією та іншими країнами Європи, виконання Угоди з ЄС про партнерство та співробітництво (УПС);

• стратегічне партнерство із Росією, іншими країнами СНД, з якими Україна пов'язана багатьма аспектами — історично, виробничою кооперацією, ввезенням енергоносіїв та іншого «критичного імпорту» і т. д.;

• стратегічне партнерство зі США — світовим лідером.

Практичні кроки до європейської інтеграції. У червні 1993 р. Рада Європи на своєму засіданні в Копенгагені визначила право країн Центральної та Східної Європи вступати в ЄС за умови дотримання ними трьох критеріїв:

• політичного: стабільність установ, що гарантують демократію, вер­ховенство закону, дотримання прав людини та захист прав меншин;

• економічного: дієва ринкова економіка;

Для створення необхідних передумов для отримання Україною повноправного членства в ЄС «Концептуальні основи стратегії еко­номічного і соціального розвитку України на 2002—2011 роки. Євро­пейський вибір» передбачають послідовне здійснення таких кроків:

• отримання членства у СОТ. Це варто розглядати як один із пріори­тетів зовнішньоекономічної політики України, системний фактор розвитку національної економіки, підвищення її конкурентоспро­можності, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення сприятливого середовища для залучення іноземних інвестицій;

• проведення переговорного процесу й підписання Угоди про асо­ціацію України та ЄС. Зміна Угоди про партнерство і співробіт­ництво зазначеною Угодою визначить новий формат відносин, що відповідатиме довгостроковим інтересам України і сприятиме її наближенню до кінцевої мети — створення передумов для отри­мання повноправного членства в Євросоюзі;

• приведення законодавства України у відповідність до вимог ЄС у пріоритетних сферах;

• виконання процедур, необхідних для набуття сили Угодою про асоціацію України та ЄС. Отримавши такий асоційований статус, Україна може бути краще інформована щодо внутрішніх перет­ворень у Євросоюзі, брати неформальну участь у переговорах щодо різних питань загальноєвропейського масштабу, мати полегшений доступ до фінансових ресурсів ЄС;

• проведення переговорного процесу та утворення митного союзу між Україною і ЄС, метою якого має стати поступове скасування митних, правових і технологічних перешкод у цій сфері.

Зупинімося детальніше на деяких стратегічних параметрах політи­ки "Україна—ЄС".

1. Розширення ЄС та виникнення спільного українсько-європейсько-⁴*. го кордону об'єктивно має зумовити для України сприятливу ситу­ацію, відкриваючи для неї додаткові інтеграційні можливості як на регіональному й міжрегіональному, так і на загальноєвропейському рівнях.

2. Одним із наслідків розширення ЄС стало внесення важливих змін у його зовнішню політику. Це знайшло свій прояв в оприлюдненні засад-ничих принципів Європейської політики сусідства (ЄПС), в основу якої покладено розв'язання спільних проблем: від торгівлі до культурного обміну, від міграції до охорони навколишнього середовища.

3. Європейська політика сусідства пропонує перспективи поступового переходу від традиційної торгівлі та співробітництва до тіснішої інтег­рації між ЄС та Україною. Важливою віхою на шляху досягнення чо­тирьох свобод (вільний рух людей, капіталів, товарів та послуг) стане ^створення між ЄС та Україною зони вільної торгівлі.

4. Актуальним завданням для України виступає започаткування кон­структивного діалогу з ЄС щодо лібералізації та наступного спрощен­ня візового режиму.

5. ЄПС передбачає можливість участі в єдиному європейському ринку усіх держав за умови проведення необхідних реформ. Для України цей тіроцес насамперед залежить від приведення національної стратегії розвитку у відповідність до її міжнародних зобов'язань.

6. Україна стала першою державою, яку відвідали представники Євро-комісії після старту ЄПС з метою розпочати переговори про спільний план дій щодо заходів добросусідства. Отож Європейська комісія зат­вердила «План дій Україна — ЄС».

7. На сьогодні визначено чіткі терміни укладання нової Угоди на заміну УПС, створення зони вільної торгівлі, а також запровадження преференційного режиму пересування для українських громадян.

8. Оскільки План дій є проектом із доволі загальним змістовим наван­таженням, українська сторона розробила більш деталізовану програму його реалізації, яка дістала назву «Дорожня карта». Від успішності вико­нання Україною «Дорожньої карти» в контексті «Плану дій Україна — ЄС» залежатимуть висновки не лише Брюсселя, а й усього співтовари­ства про те, чи здатні ми керувати процесами модернізації країни.

Оптимізація економічних відносин із Російською Федерацією.

Еко­номічні відносини з Росією органічно узгоджуються з євроінтег-раційним курсом України. Ці стратегічні відносини мають базуватися на принципах добросусідства, партнерства, рівності та взаємовигоди. Росія є нашим найближчим сусідом і найбільшим торговельним парт­нером, а Україна — головним торговельно-економічним партнером Російської Федерації. У свою чергу Україна, залишаючись одним із найбільших споживачів російських енергоносіїв, контролює наземні,

морські та повітряні комунікації в життєво важливому для Росії пів­денно-західному напрямку.

Відповідно до національних інтересів і цілей України та її еко­номічної безпеки пріоритетними напрямами стратегічного партнерства з Російською Федерацією в економічній сфері мають бути:

• співробітництво в енергетичній галузі (розвиток єдиної енергетич­ної системи, спільне використання нафтопереробних та інших ви­робництв паливно-енергетичних комплексів);

• науково-технічне й інноваційне співробітництво;

• розвиток транспортної мережі в Україні в інтересах обох держав;

• інвестиційне співробітництво, розвиток спільних виробничих струк- І тур, коопераційних і технологічних зв'язків, формування спільних промислово-фінансових груп;

• розвиток військово-технічного співробітництва;

• розвиток фондових ринків і процесів взаємоінвестування;

• взаємне розширення ринків трудових ресурсів;

• спільний розвиток регіонів, які становлять інтерес для обох країн, взаємовигідне використання спільних зон господарської діяльності та розвиток контактних територій;

• співробітництво у протидії тінізації економіки та нелегальній міграції.

Співробітництво з іншими країнами світу. Україна зацікавлена у по­дальшій лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків зі своїми партне­рами по СНД. Визначальним напрямом співробітництва з ними є фор­мування зони вільної торгівлі, що сприяло б інтенсифікації госпо­дарських взаємин, активному обмінові капіталом, товарами, послуга­ми, робочою силою. У цьому сенсі заслуговує на увагу проект створен-/ ня Єдиного економічного простору (ЄЕП) у складі Російської Феде­рації, України, Казахстану, Білорусі.

Зовнішньоекономічна стратегія нового етапу має підкорятися ідеї європейської інтеграції, використанню таких її форм і механізмів, які дадуть можливість повніше й ефективніше використовувати потенціал взаємозв'язків України з розвинутими країнами світу, насамперед зі США, особливо у трансфері технологій, залученні прямих інвестицій, упровадженні сучасних систем менеджменту й маркетингу.

Буде поглиблюватися стратегічне партнерство між Україною і Поль­щею, яке вже нині може бути віднесене до базових цінностей сучасної Європи. Більшого динамізму необхідно додати зовнішньоекономічним зв'язкам з іншими країнами Центральної та Південно-Східної Європи,

Істотної реструктуризації потребують економічні взаємини з країнами, що розвиваються. Зовнішньоекономічна активність України на ринках країн Азії, Африки, Латинської Америки повинна мати цілеспрямований, системний характер, органічно поєднуючи стратегії економічного зростання та євроінтеграційного курсу нашої держави.

Відповідно до статутних поло­жень МВФ буде продовжено координацію у сфері валютної політики. " Фінансова система України є складовою валютно-фінансової сис­теми світу, у якій нині панує американський долар (до 85 % світових валютно-фінансових операцій). Однак створення єдиної валюти ЄС — євро — істотно змінить конфігурацію світової валютно-фінансової сис­теми. На думку «хресного батька» євро, лауреата Нобелівської премії Роберта Манделли, зараз формується три зони монетарної стабільності. Першу утворить євро. Ця валюта географічно охопить усю Європу, Близький Схід, Африку. Друга зона збереже позиції американського долара. До неї увійдуть Північна та Південна Америка, частина Азії. Третя зона — азійська, основу валютно-фінансових операцій тут скла­датимуть євро, американський долар, японська єна. У цілому передба­чається, що в майбутньому євро й американський долар будуть пану­вати на валютному ринку світу в рівних пропорціях.

У нинішній структурі валютного ринку України 75—80 % займає долар, близько 20 % — російський карбованець, менше 5 % припадає на євро. Але Україна — європейська держава, і її майбутнє пов'язане з європейською валютно-фінансовою системою. На участь у цій системі націлює і європейський вибір України.

Дата добавления: 2014-01-07