Заходи соціально-психологічного впливу на поведінку натовпу

При випадковому скупченні, коли люди збираються навколо якоїсь неординарної події (пожежа, дорожньо-транспортна пригода, бійка тощо), ступінь їх єдності мінімальний, контакти між учасниками невпорядковані. Потенційна небезпека для громадського порядку тут полягає в наявності самого факту концентрації великої кількості людей на обмеженій території.

За наявності випадкового скупчення громадян психологічно адекватними заходами реагування слід вважати:

1) усунення чи локалізацію джерела, об’єкта інтересу;

2) зосередження основних зусиль на попередженні подальшого збільшення кількості людей (інформування про ситуацію та можливі варіанти її розвитку ситуацiї, прохання звільнити територію та створити належні умови для роботи фахівців);

3) спостереження за громадянами з метою попередження та припинення правопорушень.

Поведінка публіки (глядачів у залі, учасників дискотеки, болільників) радикального втручання, як правило, не потребує (присутні потенційно не мають намірів порушення громадського порядку), достатньо загального контролю за ситуацією та припинення хуліганських вчинків. Але слід пам’ятати, що світлові та звукові ефекти, специфічний ритм i мелодичний малюнок музики створюють своєрідний фон „наркотизації”, коли навіюваність значно підвищується, а раціональний контроль за поведінкою гальмується. Окрім того, не виключено, що частина присутніх перебуває в станi сп’яніння чи пiд впливом наркотичних речовин.

У випадку, коли внаслідок дії незначного імпульсу, публіка перетворилася на агресивний натовп, позитивний ефект дає звертання до присутніх керівника чи соліста музичної групи, ведучого програми та iнших авторитетних людей, або ж навіть призупинення масового видовища, концерту при надмірній активності окремих осiб.

Особливий різновид публіки – футбольні „фанати”. Це не болільники в традиційному значенні цього слова, а групи молодих людей та підлітків, що збираються не стільки заради самого видовища, як для настрахання „противника” й зведення з ним рахунків. Їх ставлення до правоохоронних представників іншої команди та правоохоронних органів, незалежно вiд розвитку подій, агресивне від початку, що потребує просторового роз’єднання та забезпечення контролю за поведінкою не тiльки на стадіоні, а й за маршрутами проходження, своєчасного вилучення негативно налаштованих лідерів та осiб, які вчиняють хуліганські дiї та перебувають у станi сп’яніння.

Паніка виникає внаслідок сильного емоційного збудження при події чи ситуацiї, небезпечній для життя. Небезпека може бути як реальною, так і уявною, основне – як вона сприймається та оцiнюється людьми.

Відомий випадок виникнення паніки на півдні США пiд впливом радіопостановки „Висадка марсіан” (інсценівки роману Г.Уелса „Війна світів”). Було встановлено, що з 6 мільйонів слухачів приблизно третина сприйняла її як інформаційну, тобто як повідомлення про подію, що реально вiдбувається, з них половина – насправді злякалися i вдалися до спроб врятування свого життя.

Аналізуючи таку поведiнку людей, дослідники дійшли висновку про три етапи розвитку паніки

- попередній – спостерігається, залежно вiд індивідуально-психологічних особливостей, відмова вiд уявлення про небезпеку, її підкреслене ігнорування або ж швидке наростання почуття страху.

- критичний – значно підвищується рухова активнiсть, звужується обсяг свідомої оцінки навколишнього та здатність адекватно реагувати на зміни в ситуацiї; спостерігається граничний неспокій та інтенсивні емоційні прояви. Лише окремі особи не втрачають холоднокровності та витримки.

- пiслякритичний – виражена пригніченість, приголомшення, невротичні реакції, депресивні стани тощо. Наслідки переживання паніки дуже тривалі, iнколи психічний статус людини не поновлюється протягом усього життя i спричиняє виникнення постстресового травматичного розладу та різні психосоматичні захворювання.

Хоча реальність чи уявність небезпеки для життя не впливає на поведiнку людей, становище завжди ускладнюється при дефіциті iнформацiї. З урахуванням цього, основними заходами попередження паніки мають бути якнайшвидше надання громадянам необхідної iнформацiї та роз’яснення, як їм правильно й найбільш доцільно поводитися в ситуацiї, що склалася.

При „ протестному” (мітингуючому) скупченні людей об’єднуючим механізмом стає почуття „Ми”, що виникає внаслідок аналогічних чи подібних негативних емоцій учасників i потребує пошуку винуватця існуючої напруженості („Вони”). Індивідуальна агресивність акумулюється та накопичується, поступово трансформуючись у нову якiсть – групову агресивність, що посилюється дією раніше зазначених соціально-психологічних феноменів (зараження, навіювання, наслідування). З’являється почуття впевненості в єдності цілей (хоча насправді це може бути зовсiм не так) та правомірності своїх вимог i дiй. Це може мати прямі наслідки для представників охорони громадського порядку: не маючи змоги безпосередньо звернутися до „справжніх винуватців”, присутні переадресовують свою ворожість на них як на представників влади.

Типові помилки, що їх припускаються працівники правоохоронних органів при взаємодiї з великою, емоцiйно збудженою групою людей.

Помилка перша: на початковому етапі правоохоронці часто поводяться пасивно, не вживають ніяких заходів, чекаючи вказівок вiд вищого керівництва.

Контакт iз присутніми встановлюється надто пізно або ж такi спроби взагалі не здійснюються. Тим часом натовп невідворотно розвивається за своїми законами: внаслідок зараження включається „ланцюгова реакція” засвоєння та посилення стану емоційного збудження, причому окремі особи здатнi доводити себе до граничної його межi, починають висувати явно нереальні вимоги, поводять себе образливо та зневажливо. Обстановка взаємного накручування пригнічує почуття вiдповiдальностi.

Помилка друга: не проводиться робота по встановленню та своєчасному вилученню „індукторів” емоційного збудження.

Якщо таких заходів вжито своєчасно, ексцес може затихнути чи локалізуватися, не виходячи за межi непокори, iнакше – скупчення людей стає все бiльш агресивним. Емоційним лідером може стати зовсім випадкова особа з необхідними особистiсними рисами, що раптом опинилася в центрі уваги.

Помилка третя: не створюються належні умови для розосереджування людей, що зібралися. Не всі заражуються негативними емоціями однаково, не всі активно підтримують дiї натовпу. Багато хто має намір „просто подивитися”. Таких осіб може бути переважна більшість, але самим фактом своєї присутності вони активізують лідерів та ядро натовпу. Особливо це стосується дітей та підлітків, якi затримуються на місці події просто з цікавості, не розуміючи серйозності ситуацiї. Зменшення розмірів зібрання майже автоматично знижує активнiсть присутніх та виставляє напоказ лідерів, чого вони завжди прагнуть уникнути.

Помилка четверта: не враховується значимiсть почуття анонімності, що породжує впевненість у безвідповідальності та безкарності. Отже, необхiдно створити умови, нівелюючі анонімність. Цього можна досягти залученням працівників міліції, якi обслуговують дану територію, людину, яка багатьох знає в обличчя, користується серед присутніх авторитетом і не збуджує додаткових негативних емоцій. Тут фотоапарат може справити більший ефект, аніж попередження щодо застосування зброї.

Помилка п’ята: не вживаються заходи щодо переорієнтації уваги присутніх на інший об’єкт. Ефективним може стати роз’яснення за допомогою підсилювачів справжньої сутності того, що вiдбувається, повідомлення про якусь неординарну подію поблизу або просто достатньо голосна трансляція радіопередачі чи музики.

Помилка шоста: своєчасно не організується робота з налагоджування контактів та переговорів iз групою, що активно висловлює невдоволення.

Ефективно проводити переговори може далеко не кожний, бо високий офіційний статус особи для учасників масового скупчення громадян майже нічого не вартий. Потрібна високорозвинена комунікабельність, упевненість у собі та рішучість, але без ознак авторитаризму. Мова та форма звертання повинні бути лаконічними, яскравими, зрозумілими i ситуаційно виправданими. Слід говорити просто, з ефективним застосуванням інтонацій, авторитетно та з почуттям власної гідності, ввічливо i водночас – категорично, не зверхньо, але й не запобігливо, iнакше робиться висновок, що переговори проводить несерйозна та безвідповідальна особа.

Помилка сьома: не слід проводити будь-які активні дії лише з метою „трохи налякати” присутніх. Натовпу можна протиставляти тiльки ефективні заходи. Непротивлення збуджує натовп, а нерішучі та некваліфіковані дiї лише провокують його активнiсть. Тому при проведенні інструктажів слід наголошувати, що індивідуальні несанкціоновані дії, навіть самовіддані й героїчні, неприпустимі – вони становлять небезпеку не тiльки для конкретної особи, але й для всіх iнших, стимулюючи агресивні наміри емоційно збуджених людей.

Таким чином, вивчення i аналіз особливостей поведiнки людей в умовах значної концентрації їх кількості та при виникненні умов, що можуть бути охарактеризовані як екстраординарні, дозволяють сформулювати наступні найбільш загальнi правила щодо поведiнки при охороні громадського порядку:

1) утримання вiд зауважень на адресу конкретних осiб, спорів i суперечок. Потрібен ввічливий та доброзичливий діалог iз присутніми, роз’яснення їм сутності того, що вiдбувається, та можливих варіантів розвитку ситуацiї;

2) утримання вiд надто прямолінійних та жорстких дiй, не відповідних конкретним подіям, від прагнення досягти результату якнайшвидше;

3) вживання лише тих заходів, що відповідають ситуацiї й поведiнцi правопорушника. Вони зрозумілі оточуючим i не викличуть негативних емоцій. Неадекватна жорстокість, брутальність загострює обстановку; коректна поведiнка, як правило, призводить до підтримки та схвалення оточуючих;

4) перехід до активних дiй лише за умови, що всі інші заходи впливу на учасників масового ексцесу вичерпані.

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Пригадайте визначення масовидних форм вияву активності, зокрема, масовидних явищ та масовидної поведінки.

2. Сформулюйте поняття натовпу та визначте його кваліфікаційні ознаки.

3. Які різновиди масових скупчень громадян Ви можете пригадати?

4. Наведіть характерні особливості різновидів діючого натовпу: екстатичного, панічного, грабіжницького, агресивного.

5. Які найбільш суттєві характеристики механізмів взаємного впливу людей у натовпі (притягнення, навіювання, емоційного зараження тощо)?

6. Перерахуйте основні індивідуально-психологічні чинники схильності осіб до впливу натовпу.

7. Яким чином і в яких напрямах змінюється психіка людей у натовпі?

8. Пригадайте структурні складові натовпу та наведіть їх характеристику.

9. Які існують етапи розвитку натовпу? В чому полягають їх особливості?

10. Як слід поводити себе у натовпі та яких помилок доцільно уникати?

Дата добавления: 2014-01-07