Заходи забеспечення провадження у справах про адміністративні правопорушення

Загальна характеристика у справах про адміністративні правопорушення.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення – це врегульовані нормами права суспільні відносини у формі певної сукупності послідовно вчинених процесуальних дій учасниками процесущодо розгляду і вирішення адміністративних справ та виконання постанов про накладення адміністративних стягнень в адміністративно деліктній формі.

Змістом провадження у справах про адміністративні правопорушення є суспільні відносини що спрямовані на розгляд і вирішення адміністративних справ та виконання постанови про накладення стягнення, а не притягнення правопорушника до відповідальності.

Заходи забеспечення провадження у справах про адміністративні правопорушення – це сукупність адміністративно-примусових дій уповноважених законом осіб, психічного та фізичного впливу з метою припинення правопорушення, встановлення особи, забеспечення своєчастоного розгляду справи та притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.

Субєктами застосування заходів провадженняможуть будти:

· представники влади;

· посадові чи службові особи органів внутрішніх справ;

· посадові особи інших органівадміністративної юрисдикції;

· члени громадських формувань;

· громадяни (в окремих випадках).

Під психичним впливом розуміються усна вимога припинити правопорушення, попередження про застосування фізичної сили, вимога надати документи для перевірки.

Під фізичним впливом розуміються примусове доставлення або затримання особи і утримання її у спеціально відведених для цього приміщеннях.

Для правильного й об'єктивного вирішення справи важливе значення мають заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення. їх застосовують для припинення адміністративних проступків, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення, забезпечення своєчасного розгляду справи та виконання постанов про накладення адміністративних стягнень у справах.

У статтях 260—267 КпАП наведено перелік заходів процесуального забезпечення провадження в справі про адміністративне правопорушення: адміністративне затримання; особистий огляд і огляд речей; вилучення речей і документів; відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан сп'яніння. Два заходи забезпечення встановлено іншими статтями КпАП: доставляння порушника (ст. 259) і його привід (ст. 268).

Доставлення порушника згідно зі ст. 259 КпАП здійснюють з метою, по-перше, припинення правопорушення; по-друге, складення протоколу про адміністративне правопорушення; по-третє, встановлення особи порушника. Фактичне здійснення поставлення забезпечують застосуванням психічного або фізичного впливу.

Залежно від місця, підстав і мети, доставлення порушника можуть здійснювати: працівники міліції, уповноважені посадові особи, які здійснюють нагляд за додержанням правил користування засобами транспорту (статті 222—229, 236 КпАП), правил пожежної безпеки, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил на транспорті, повноважні представники природоохоронних органів, народні дружинники, громадські природоохоронні інспектори, працівники воєнізованої охорони.

Схожим із розглянутих заходом забезпечення є привід порушника в разі ухилення його від явки на виклик органу внутрішніх справ або судді. Це також примусове доставлення особи, але відмінність полягає в меті доставлення — привід здійснюють працівників міліції для забезпечення присутності правопорушника під час розгляду справи. Привід допускається лише у випадках, прямо передбачених законом (ч. 2 ст. 268 КпАП).

Адміністративне затримання переважно може тривати не більш як три години. Триваліші строки може бути встановлено тільки законодавчими актами (ч. 1 ст. 263 КпАП). Так, на строк до трьох діб з письмовим повідомленням прокурора протягом двадцяти чотирьох годин з моменту затримання або на строк до десяти діб з санкції прокурора може бути затримано осіб, які порушили прикордонний режим або режим у пунктах пропуску через державний кордон, якщо вони не мають документ, що посвідчують їх особу. До розгляду справи може бути затримано осіб, які вчинили дрібне хуліганство (розглядається протягом доби), порушили порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій або виявили неповагу до суду чи торгували з рук у невстановлених місцях (протягом трьох діб).

3 метою забезпечення законності застосування адміністративного затримання про нього складають протокол, у якому зазначають: дату й місце його складення; посаду, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Затриманому надається право ознайомитися з протоколом і підписати його (або відмовитися від підписання), вимагати повідомити про місце його перебування родичів, адміністрацію за місцем робота або навчання. Про затримання неповнолітнього повідомлення його батьків або осіб, які їх замінюють, є обов'язковим (ст. 261 КпАП).

Особистий огляд і огляд речей провадять з метою виявлення, закріплення необхідних доказів правопорушення й забезпечення подальшого притягнення порушника до відповідальності. Право на їх проведення надано уповноваженим на те посадовим особам органів внутрішніх справ, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митних установ і прикордонних військ, а на огляд речей — також органів лісоохорони, рибоохорони й органів, які здійснюють державний нагляд за додержанням правил полювання. Цей перелік може бути розширено лише законодавчими актами (ст. 264 КпАП).

Особистий огляд провадить уповноважена на те особа однієї статі з оглядуваним і в присутності двох понятих тієї ж статі. Огляд речей, ручної кладі, багажу, знарядь полювання й лову риби, добутої продукції, транспортних засобів та інших предметів здійснюють, як правило, в присутності їх власника. За його відсутності зазначені речі може бути піддано оглядові лише в невідкладних випадках, але з обов'язковою участю двох понятих.

Проведення огляду оформлюють спеціальним протоколом або роблять про це відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання.

Вилучення речей і документів, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, здійснюють уповноважені особи, яким надано право провадити адміністративне затримання, особистий огляд і огляд речей, з метою забезпечення доказів, а також, залежно від результатів розгляду справи, забезпечення їх конфіскації, оплатного вилучення, знищення або повернення володільцеві.

Про вилучення речей і документів складають протокол або роблять відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання (ч. 3 ст. 265 КпАП).

Стаття 265 КпАП встановлює особливості вилучення окремих видів речей і документів, вилучення їх у окремих осіб і процесуального оформлення вилучення деяких предметів.

3 метою забезпечення законності застосування розглянутих заходів ст. 267 КпАП передбачає можливість їх оскарження зацікавленою особою у вищий орган (вищій посадовій особі) або прокуророві.

Перелік засобів забеспечити провадження про адміністративні правопорушення:

1. Доставлення правопорушника (ст. 259 КпАП України) з метою складання протоколу про адміністративні правопорушення, якщо його не можно скласти на місці вчинення правопорушення (складання протоколу є обов’язковим);

2. Адміністративне затримання (ст. 260-263 КпАП України) здійсне з метою:

2.1. припинення пдміністративних правопорушень коли вичерано інші заходи впливу;

2.2. встановлення особи;

2.3. складання протоколу про адмыныстративны правопорушення;

2.4. забеспечення своєчасного і правильного розгляду справи.

3. Особистий огляд і огляд речей (ст. 264 КпАП України) поділяеться на три види:

3.1. особистий огляд;

3.2. огляд речей;

3.3. огляд траспортних засобів.

4. Вилучення речей і документів.

Речі і документи зберігаються до розгляду справи, а потім їх або конфіскують або повертають власникові, знищують або реалізують.

5. Відсторонення водіїв від керування транспортних засобів, річковими і маломірними суднами, огляд на стан спяніння(ст. 266 КпАП України).

6. Привід (ч.2 ст. 268 КпАП України).

3. Права та обовязки осіб, які беруть участь у провадженні у справах про адміністративні правопорушення;

Учасники провадження:

· особа, яка притягається до адміністративної відповідальності;

· потерпілий;

· законний представник;

· захисник(адввокат);

· свідок;

· експерт;

· перекладач.

Особи, які беруть участь у провадженні про адміністративне правопорушення, та їх права врегульовані гл. 21 КпАП. Однією з центральних фігур провадження виступає особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вона, за законодавством України, наділена широким колом процесуальних повноважень.

Так, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Істотне значення для захисту особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право особи надавати докази своєї невинності. Здійснювати це право особа може як шляхом безпосередньої передачі органу чи посадовій особі, яка розглядає справу, письмових доказів або пояснень, так і заяв про усні або письмові клопотання про виклик та допит свідків, призначення експертизи, витребування документів. Водночас на особу, яка притягається до відповідальності, не може бути покладений обов’язок доказування своєї невинності, оскільки закон поклав такий обов’язок на орган (посадову особу), яка склала протокол, або яка розглядає справу. Значною гарантією захисту прав особи, що притягається до відповідальності, є надане їй право оскаржувати прийняту по справі постанову.

З метою забезпечення реалізації принципів законності та диспозитивності, охорони прав особи під час розгляду справи закон встановлює вимогу, відповідно до якої справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. А при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 44, ст.ст. 51, 146, 157, 160, 160–2, 173, ч. 3 ст. 178, ст.ст. 185, 185–1, ч. 1 ст. 185–3, ст.ст. 185–7 і 187 КпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов’язковою і цей перелік не є вичерпним. Такий порядок розгляду справи встановлений з метою забезпечення повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи, а також попередження наступних правопорушень з боку особи, що притягається до відповідальності, та з метою її виховання.

Щоб не затягувати процес розгляду справи та не створювати умов для зловживання з боку особи, що притягається до відповідальності, закон передбачив можливість розгляду справи за відсутності цієї особи у випадку, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Іншим учасником провадження є потерпілий — особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Процесуальні права потерпілий, як і правопорушник, набуває з моменту складання протоколу. Відповідно до закону, потерпілий має право ознайомлюватися з матеріалами справи, заявляти клопотання, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.

З метою з’ясування обставин справи закон допускає можливість опитування потерпілого як свідка з додержанням вимог здійснення такої процесуальної дії.

Наступним учасником адміністративного провадження по справах про адміністративні правопорушення є законний представник — особа, на яку законом покладено обов ’язок захищати права та представляти інтереси неповнолітніх або осіб, які через фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення. До таких представників закон відносить, насамперед, батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників.

У справі про адміністративні правопорушення законні представники можуть бути допущені для захисту інтересів:

- особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;

- потерпілого.

Підставою допуску цих осіб до участі у провадженні є пред’явлення ними документа, який підтверджує їх причетність до однієї або іншої сторони. Законні представники мають такі самі права, як і особи, яких вони представляють. Зокрема, вони мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу.

Захисником у справі про адміністративне правопорушення може бути адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Відповідно до закону захисник має право ознайомлюватися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також інші права, передбачені законами України, зокрема Законом України «Про адвокатуру».

Повноваження адвоката на участь у розгляді справи посвідчуються ордером, що його видає адвокатське об’єднання. Щодо повноважень іншого фахівця в галузі права, то його повноваження посвідчуються відповідною довіреністю на ведення справи.

Свідок, як учасник адміністративного процесу, відіграє важливу роль у з’ясуванні всіх обставин справи. Закон не обмежує будь-якими формальними ознаками коло осіб, які можуть бути залучені до процесу як свідки. Відповідно до ст. 272 КпАП, свідком у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню у цій справі.

За необхідності в якості свідка можуть бути викликані родичі особи, яку притягають до адміністративної відповідальності, її підлеглі, потерпілий, поняті, які були присутні при особистому огляді, вилученні речей та документів.

Закон не встановив обмежень і щодо віку свідків. Допускається опитування і неповнолітніх свідків, з урахуванням ступеню їхнього розвитку та здатності сприйняття. Пояснення свідка може мати відношення до будь-яких обставин справи: відомості про вчинення адміністративного правопорушення, вини відповідної особи, наявності обставин, які обтяжують або пом’якшують відповідальність, завдану майнову шкоду, причини та умови вчинення правопорушення тощо.

На свідка законом покладається обов’язок з’явитися на виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, в зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання.

Крім обов’язків, свідок має і права. Так, якщо свідок не володіє мовою, якою ведеться провадження, він має право користуватися послугами перекладача та давати відповіді рідною мовою. Свідок має право викладати інформацію по суті поставлених запитань як в письмовій, так і в усній формі. Йому надається право на відшкодування витрат, пов’язаних з явкою в орган або до посадової особи, яка розглядає справу.

Експерт — це особа, яка є фахівцем у відповідній галузі науки, техніки, мистецтва тощо, яка призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення у випадку, коли виникає потреба в спеціальних знаннях.

Предметом експертизи можуть бути різні питання, крім правових, оскільки дослідження останніх є обов’язком органу, чи посадової особи, яка розглядає справу.

На підставі всебічного вивчення поданих на експертизу матеріалів експерт на підставі спеціальних знань у своєму висновку дає вмотивовану відповідь на поставлені запитання. Адміністративний закон не встановлює вимог щодо форми експертного висновку, але зазвичай він надається у письмовій формі. Як і інші джерела доказів, висновок експерта підлягає оцінці з боку органу (посадової особи), що розглядає справу.

За законом експерт має процесуальні права і обов’язки. Так, експерт зобов’язаний з’явитися на виклик органу (посадової особи) і дати об’єктивний висновок у поставлених перед ним питаннях.

Експерт має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експертизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з дозволу органу (посадової особи), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яку притягають до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосуються предмета експертизи; бути присутнім при розгляді справи.

Ще одним учасником адміністративного процесу може бути перекладач. Перекладача призначають у випадках, коли особа, яку притягають до адміністративної відповідальності, або інша особа, яка бере участь у справі, не володіє мовою, на якій розглядається справа. Участь перекладача дозволяє забезпечити законність, всебічність та повноту дослідження всіх обставин справи.

Перекладача призначає орган (посадова особа), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. Він не повинен бути заінтересований в результатах розгляду справи.

Відповідно до закону, обов’язки перекладача полягають в явці на виклик органу (посадової особи) і повному й точному виконанні дорученого йому перекладу.

Дата добавления: 2014-01-07