В січні 1973 р. Великобританія, Данія, Ірландія були прийняті в ЄС

У 1968 році було прийнято Єдиний європейський акт, який відкоригував Римські угоди щодо завершення утворення єдиного європейського ринку (спільного ринку).

В 1967 році три співтовариства злились воєдино ЄЕС і стали мати спіль-ний орган управління – інституційний прообраз сучасного Євросоюзу.

В 1948 р. почав діяти митний союз Бенілюксу, як модель нового виду еконо-мічного співробітництва, об’єднавши Бельгію, Нідерланди, Люксембург.

1950 р. 9травня - план створення Є вропейського О б’єднання В угілля та С талі (план Шумана), що спрямований на те, щоб зробити неможливою підготовку до нової війни, він полягав у переведенні ключових для воєнної індустрії галузей під міжнародний контроль за допомогою договору, який носить з точки зору міжнародного права обов’язковий характер. У 1952р. почало діяти це об’єднання - (ЄОВС),

В 1957р. шість країн-засновників вугілля та сталі (ЄОВС) Римським договором заснували Європейське Економічне співтовариство (ЄЕС) та Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом).. Обидві організації почали діяти з січня 1958 року (з підписання Римських угод). Засновниками всіх трьох союзів були наступні країни: Бельгія, Франція, Італія, Люксембург, Голландія та Німеччина.

Ці економічні договори мають своїм завданням наступне:

1)запобігання війні;

2)сприяти економічному зростанню країн-учасниць;

3) сприяти підвищенню життєвого рівня народів Європи;

4) сприяти зміцненню миру і свободи;

5)створення «як ніколи тісного союзу народів Європи».

Отже, з об'єднанням у 1967р. керівних органів трьох організацій виникла Європейська спільнота (ЄС). Основними органами нового об'єднання стали: Європейська Комісія, Рада Міністрів, Європейський Парламент, Європейський Суд, Європейський інвестиційний банк та Ком і тет з економічних та соціальних питань (їх ф-ції та завдання див.Додат.Лекц.).

Увага! У 2004р. прийнята Конституція ЄС, але не всі країни її ратифікували.

Зазначимо, що основною якістю, необхідною для членства в ЄЕС, є наявність в країні демократичної і плюралистичної системи управліня, чого якраз не було ні у Греції, ні в Португалії, ні в Іспанії включно до 70-х років.

До речі, ще у грудені 1964р. Турція складає угоду про асоційоване членство щодо ЕС, але і досі залишається асоційованим членом; До того ж тільки

Щодо вступу інших країн та Шенгенську угоду почитаєте в Додатку…

В 1999 р. була введена єдина валюта ЄС - євро, до цього була екю.

2005р.стає реальним ринок найбільший з будь-коли, що існували у світі.

Отже, якщо ЄС довело успішність своєї діяльності і здатність залучати все більше нових членів, то все це відбулося завдяки 3-м головним особливостям:

1. Солідній економічній основі, яка призводить до зростаючої взаємозалежності і солідарності;

2. Юридичній обв’язковості Договорів про ЄС (основний принцип законодавства Співтовариства), які (тобто Договори) чітко розмежовують завдання, компетенції інститутів ЄС і контролюються Судом європейських Співтовариств.

3. Демократичному процесу вироблення та прийняття рішень, заснованому на засадах компромісу і консенсусу.

Співтовариствуу своїй діяльності вдалось добитися 2-х найбільш. досягнень:

– по-перше, ЄС змогло зберегти міцний мир між своїми учасниками після століть збройних конфліктів;

– по-друге, демократичні підходи у досягненні поставлених цілей дозволяють зберегти національні та регіональні особливості країн-учасниць.

Отже, Досягнення чотирьох св обод вільного пересування: 1)людей; 2)товарів: 3)капіталу; 4)послуг, а також втілення загальної політики для країн-учасниць, потягло за собою прогресуючу передачу елементів суверенітету від держав-членів до інститутів Співтовариства – наднаціональним органам, які проводять в життя відповідні рішення.

Ці рішення у більшості своїй приймаються у вигляді Постанов, Директив, Рекомендацій, які складають предмет європейського права.

Таким чином, на рівні національних економік інтеграція розвивається на основі формування економічних об’єднань країн, прихильних до однакових політичних цінностей та демократичних принципів івідповідно однаковим є півень розвитку інститутів ринку цих країн.

Саме це закладається в інституціональну природу інтеграційних угрупувань та взаємо-відносин між національними економіками країн-учасниць, надаючи розвиток регіональній економічній інтеграції до форм Економічного Союзу. утворюючи цим євроринок, який дає позитивний ефект в сфері розміщення світових грошових заощаджень, вибору інвестицій та дозволяє ввести фактор конкуренції в забезпеченні національного споживання, надаючи для цього грошові заощадження різних країн ЄС. Це сприяє формуванню Європейськогобанківського права як єдиного регулятивного механізму.

З розвитком ЄС сформувалась відповідна інституційна структура наднаціонального регулювання, що виконує роль гравітаційного ядра європейської інтеграції. У витоках ЄС були три співтовариства: ЄОВС, ЄЕС, Євратом, які спирались на економічну основу – досить солідний капітал, що призвело до зростаючої взаємозалежності держав-членів ЄС і з часом викувало їх дійсну солідарність. А Юридична обов’язковість договорів закріпила цю солідарність, що становить основні принципи законодавства європейського співробітництва в межах ЄС. Ці підвалини закладають правові основи, що чітко розмежовують завдання та компетенції інститутів ЄС, які контролюються Судом ЄС та Контрольною палатою ЄС. Таким чином, Інтеграція висунула ЄС у число 3-х найкрупніших партнерів у світі. Це яскравий приклад еволюції розвитку нац.інститутів ринку у наднаціональні інституційні структури ЄС, які: 1. координують рух та напрями потоків капіталу в регіоні: 2. регламентують діяльність банків;

3. регулюють питання національних субсидій;

4. впливають через бар’єри (структурні та технічні) на злиття капіталів; 5. пригальмовують зовнішньоекономічну експансію щодо ЄС.

!!! Інститути ЄС в інтеграції наголошують не на великий ринок, а на конкурентоспроможність виробників, надаючи імпульс інноваціям, що є наслідком інтенсивної конкуренції, яка цементує інститути ринку.

6. Міжнарод. фінанси. та інвест. інститути - МВФ, Світовий банк, ЄБРР - у Дод.

7.Зовнішньоекономічна політика держави та її інструменти.

Мета зовнішньоекономічної політики – це покращення становища країни у світовій еко-номіці, участь у міжнародному поділі праці, підтримка вітчизняних товаровиробників та капіталів на світових ринках та ринках третіх країн та їх захист на внутрішньому ринку.

Головне стратегічне завдання зовнішньоекономічної політики це створення сприятливих зовнішньоекономічних умов для розширеного відтворення всередині країни.

Державне регулювання зовнішньоеконом. діяльністю охоплює сферу зовнішньоеконо-мічного співробітництва, сферу зовнішньої торгівлі, валютну політику держави. Набір інструментів зовнішньоекономічної політики – це засоби що стимулюють експортерів.

Національна безпека (НБ) являє собою невід’ємну властивість, одну з найважливіших родових ознак державно-організованого суспільства. Найважливішими є такі аспекти:

- державно-правовий ( забезпечення конституційних прав); - соціально-економічний – (гарантії економ. самостійності, захисту приват.власності, добробуту);- національно-культурний – (реалізація демографічної та міграційної політики, збереження і розвиток інтелект.потенціалу, історико-культурних цінностей);- екологічний; - інформаційний.

Дата добавления: 2014-01-07