Режими волого - теплової обробки виробів

Різні матеріали по-різному реагують на волого-теплову обробку. Поводження матеріалу при ВТО залежить від:

· волокнистого складу (будівлі молекул);

· ступеня крутки і переплетення ниток тканини;

· товщини оброблюваного пакета й ін.

Тому для забезпечення бажаного результату, збереження потрібних фізико-механічних властивостей матеріалу, підвищення продуктивності праці і т.п. необхідно вміти підбирати режими обробки в кожнім конкретному випадку і строго їх дотримувати.

Під режимами волого-теплової обробки розуміється діапазон значень основних факторів (температура, вологість, тривалість впливу і тиск) і їхній взаємозв'язок, що забезпечує якість робіт.

Волога — необхідний фактор, що прискорює рівномірне прогрівання матеріалу та переведення його у високоеластичний стан, і захищає шари матеріалу від оплавлення при зіткненні з гріючими поверхнями устаткування. З введенням у пакет тканини вологи та сама деформація досягається в чотири рази швидше, ніж при обробці тканини в повітряно-сухому стані. Кількість ї вологи залежить від виду матеріалуі складає 20—30% при зволоженні водою і 2—6% при зволоженні паром від маси матеріалу в повітряно-сухому стані. Надлишок вологи збільшує тривалість обробки, знижує продуктивність праці, сприяє виникненню лиску, погіршує якість. Лиск (Ласы) — це небажаний блиск матеріалу, створюваний здавленою поверхнею волокон у результаті спрямованого відображення світла.

Тепло повинно забезпечувати рівномірний прогрів матеріалу
до температури, при якій він здатний оборотно змінювати свої властивості при нагріванні і наступному охолодженні до нормальної температури. Така температура називається температурою теплостійкості матеріалу. Її звичайно встановлюють
по теплостійкості волокон. Нагрівання матеріалів вище температури теплостійкості викликає втрату міцності волокон і зносостійкості, зміну кольору і навіть руйнування (обвуглювання) матеріалу.

Тривалість контакту гладильної поверхні з напівфабрикатом встановлюють у залежності від фізико-механічних властивостей оброблюваного матеріалу, товщини пакета, а також від обраних режимів волого-теплової обробки. Експериментальними дослідженнями встановлено, що основна частина деформації (70—80%) відбувається під час прогріву протягом перших 1—2 с. Регулювання температури нагрівання в пресах здійснюється за допомогою реле часу; при виконанні операцій прасками працюючий сам регулює температуру по візуальній оцінці якості прасування.

Тиск пресування залежить від фізико-механічних властивостей матеріалу, виду виконуваної операції і складає в середньому (0,2—1) 10⁵ Па. Експериментально встановлене, що перевищення встановленого тиску не веде до збільшення деформації, а сприяє утворенню лиску (лас). Зняття лиску (лас) вимагає додаткових витрат часу, енергії і веде до часткової релаксації матеріалу, зняттю досягнутого ефекту волого-теплової обробки.

Для закріплення отриманої деформації з матеріалу видаляють вологу, тобто його висушують і прохолоджують. Можливо природне охолодження матеріалу на нижній подушці преса або вплив на матеріал гарячим повітрям або перегрітою парою, або відсмоктуванням вологи і продуванням повітря через матеріал. Останній спосіб прискорює процес у 3—5 разів у порівнянні з першим.

Волого-теплову обробку виконують:

· прасуванням (за допомогою прасок);

· пресуванням (за допомогою пресів);

· пропарюванням (впливом пару за допомогою пароповітряних манекенів, парових пресів або прасок).

У першому випадку гладильна поверхня праски переміщається по матеріалу з одночасним тиском на нього або матеріал просувається між двома валиками, що обертаються в різних напрямках (послідовний метод обробки).

В другому випадку матеріал стискується між двома гладильними поверхнями, що гріються, без переміщення по ньому (паралельний метод).

Пропарювання застосовують при остаточній волого-тепловій обробці при цьому тиск на виріб чиниться паром без впливу гарячої поверхні.

До дефектів волого-теплової обробки відносяться:

· плями;

· лиск;

· опали;

· теплова усадка;

· обпалювання ворсу;

· пожовтіння (зміна кольору матеріалу; особливо білого і кольору морської хвилі);

· продавлення припусків на шви (різке позначення припусків швів на лицьовій стороні виробу;

· слабиниа однієї з деталей по лінії шва (навали).

Дефекти виникають у результаті порушення режиму обробки (збільшення температури і тиски, тривалості пресування) або поганого укладання деталей перед закриттям преса.

Лиск знімають, як правило, при остаточній обробці виробів. Утворення лиску варто попереджати в ході виконання кожної операції, як внутрішньопроцесної, так і остаточної. Для цього зменшують температуру нагрівання гладильних поверхонь, тиск пресування, тривалість пресування, збільшують тривалість пропарювання, інтенсивність пропарювання шляхом регулювання клапана подачі пари, зменшують тривалість вакуум-відсмоктування.

При утворенні відбитків на лицьовій стороні тканини від припусків на шви варто установити пружний шар пакета для обтягування гладильних форм. Необхідно пам'ятати, що тканина втрачає міцність значно раніш, ніж на ній з'являються помітні на око зміни.

Дата добавления: 2014-01-07