Контроль реалізації стратегії

Контроль - необхідний елемент забезпечення досягнення організацією поставленої мети. Процес контролю складається з установлення стандартів, виміру фактично досягнутих успі­хів і проведення корекції в тому разі, якщо досягнуті результа­ти істотно відрізняються від встановлених стандартів.

До стандартів, які необхідно встановити в процесі страте­гічного управління, слід зарахувати передусім ті, які відобра­жають ключові фактори успіху, закладені у вибраній страте­гії. Кожна зі стратегій, що складають стратегічний набір, має свої стандарти. Виконання функціональних та ресурсних стра­тегій здійснюється на середньому та нижньому рівнях управ­ління, і тому необхідно, щоб стандарти відображали не тіль­ки результати діяльності певного підрозділу, а й встановлю­вались з урахуванням вимог вибраних базової та конкурент­них стратегій.

Основне завдання контролю - виявити про­блеми і скоригувати діяльність організації відповідно до того, як ці проблеми переростуть у кризу. Один із важливих аспектів контролю полягає в тому, щоб визначити, який саме напрям дія­льності організації найефективніше сприяє досягненню її зага­льної мети. Контроль повинен бути всеохоплюючим. Кожний керівник незалежно від своєї посади здійснюватиме контроль, навіть якщо йому персонально цього ніхто не доручає. Конт­роль є основним елементом керівництва. Ні створення місії, ні розробку цілей, ні планування, ні створення організаційних стру­ктур, ні мотивацію не можна розглядати окремо від контролю.

Люди є невід'ємним елементом контролю на всіх стадіях керівництва. Тому за розробки процедури контролю необхід­но брати до уваги поведінку людей. Та обставина, що конт­роль чинить сильний і безпосередній вплив на поведінку, ніко­го не дивує. Досить часто навмисно процес контролю прово­дять гласно, щоб впливати на поведінку співробітників. Ідея, що покладена в основу, полягає в тому, що співробітники, знаю­чи про те, що контроль існує та діє ефективно, свідомо нама­гатимуться уникати помилок. Співробітники організації зна­ють, що для оцінки їхньої діяльності керівництво застосовує різні методи контролю. Підлеглі звичайно роблять те, що ке­рівництво хоче побачити від них за час перевірки, що має на­зву поведінки, орієнтованої на контроль. Інший ефект пове­дінки контролю полягає в тому, що він може стимулювати лю­дей давати організації неправильну інформацію. В. Ньюмен склав кілька рекомендацій для менеджерів, які намагалися уникнути негативного впливу контролю на поведінку співро­бітників і таким чином підняти його ефективність. Ці реко­мендації такі.

Встановлюйте усвідомлені стандарти, які сприймаються співробітниками. Люди повинні відчувати, що стандарти, які використовуються для оцінки їхньої діяльності, справді досить повно та об'єктивно відтворюють їхню роботу.

Уникайте надмірного контролю. Керівництво не повинно перевантажувати своїх підлеглих багаточисельними формами контролю, інакше це поглинатиме всю їхню увагу та призведе до повного хаосу й безладу. Контролери-керівники не повинні перевіряти роботу частіше та ретельніше, ніж це необхідно.

Встановлюйте жорсткі, але досяжні стандарти. При розробці заходів контролю важливо брати до уваги мотивацію. Згідно з мотиваційною теорією очікування можна мотивувати людей на роботу для досягнення лише тієї мети, яку вони схильні вважати реальною. Якщо стандарт сприймається як нереальний чи неспра­ведливо високий, він може зруйнувати мотиви працівників.

Винагороджуйте за досягнення стандарту. Якщо керівниц­тво організації хоче, щоб співробітники були мотивовані на по­вну самовідданість в інтересах організації, воно повинно справедливо винагороджувати за досягнення встановлених стандартів, результативності. Якщо працівники не відчувають такого зв'язку або відчувають, що винагорода несправедлива, то продуктивність їх праці може в майбутньому зменшитися.

Для ефективності контроль має бути своєчасним. Контроль, як і плани, повинен бути досить гнучким і при­стосовуватися до змін, що відбуваються Щоб бути ефективним, контроль має відповідати потребам і можливостям людей, які взаємодіють із системою контролю та реалізують її. Якщо контроль вимагає непропорційно вели­ких витрат і зусиль, він буде неефективним. Для того щоб ви­значити реальне співвідношення витрат і прибутку, необхідно розглядати як довгострокові аспекти контролю, так і коротко­строкові. Існує тверде правило, що контроль, який коштує бі­льше, ніж він дає для досягнення мети, не покращує контроль над ситуацією, а спрямовує роботу по хибному шляху, що є втратою контролю.

Дата добавления: 2014-01-07