Я кажу, вам потрібно мати

Культура ХХ століття.

План лекції:

1. Загальна характеристика культури ХХ ст.

2. Загострення проблем гуманізму в житті і в літературі.

3. Авангардиський живопис: драматизм входження нового в культурний процес.

4. Функціоналізм в архітектурі. Нові виражальні засоби в музиці.

в собі хаос, щоб народити танцюючу зірку.

Ф. Ніцше

Двадцяте століття. Яке суцвіття талантів, скільки імен! Який калейдоскоп різних напрямів і стилів!

Які підводні течії нуртували в тогочасному суспільстві? Як вони впливали на розвиток літератури та мистецтва?

У сучасній науці не існує єдиного загальновизнаного підходу до поняття "культура модернізму", деякі науковці взагалі його не визнають.

Модернізм як стан світової літератури ХХ ст. - пряме віддзеркалення хворобливого борсання духу, душевних руїн. Мистецтво, літературу в контексті епохи часто розглядають як психічне відхилення у єстві автора.

Модернізм (фран. Modernisme - новітній, сучасний) - загальна назва течій у мистецтві та літературі ХХ ст., яким властиві заперечення реалізму, суб’єктивізм у художній творчості, пошуки нових мистецьких форм.

Основні риси:

Ø Волюнтаризм – віра в те, що індивідуальна воля є найвищим принципом буття;

Ø Ствердження незалежності обдарованої особистості від суспільства і його законів;

Ø Абсолютна свобода художника від будь – яких традицій і норм;

Ø Відмова від раціонально – об’єктивного осягнення світу, опора на інтуїтивне, інстинктивне, підсвідоме сприйняття;

Ø Стильове новаторство, межуючи з епатажем, відображення суб’єктивних фантазій і асоціацій;

Ø Усвідомлення безглуздя людської цивілізації, зневіра в моральність суспільства;

Ø Розкол літератури на елітарну і масову на основі переконання у фатальну відокремленість» людини генія” від “людини користі”.

Межа ХІХ - ХХ ст. - час формування модерністичних ідей - позначена кризою західноєвропейської цивілізації та культури, яку характеризує:

1. посилення ідеї нівелювання гуманістичного світогляду;

2. встановлення тоталітарних режимів;

3. домінування філософських концепцій, які проголошують вищість держави порівняно з людською особистістю;

4. перетворення людини як біологічного виду на "заручника" технічної цивілізації та втрата нею власного "я".

Сучасний світ вражає нас своєю різноманітністю. Яку б сторону буття сучасного суспільства ми не взяли - ніде не наштовхнемося на одноманітність.

Сьогодні ми є свідками вражаючої за своїми масштабами й темпами картини зростання науково-технічного прогресу. Можна з певністю стверджувати, що за останні чотири десятиліття наука й техніка розвинулися, а світові продуктивні сили зросли набагато більше, а ніж за цілі попередні тисячоліття.

Людина стала володарем багатьох наукових відкриттів, могутніх технічних засобів. Вона розщепила атом, що дало людству практично невичерпне джерело енергії, створює космічні апарати, електронну техніку, досліджує глибини океанів і надра землі. Дослідження науки й техніки торкнулися й повсякденного життя людей. А якщо, точніше, люди кінця ХХ ст. просто не уявляють свого існування без різноманітної побутової техніки, без радіо- і телеапаратури, а останнім часом і без комп’ютерів, супутникового зв’язку тощо.

Духовна криза різко загострюється вже після першої світової війни. В духовному відношенні наслідки цієї війни були, мабуть, більш руйнівними, а ніж у матеріальному. Християнські цінності, які протягом тисячоліття становили духовну підвалину європейської культури, зазнали серйозного тиску з боку примітивних націонал - шовіністичних ідей та емоцій. Людські маси відчужуються від звичного природного середовища, переміщуються у місто, що веде до зростання маргінальних (непридатних) груп населення.

Людина втрачає свою індивідуальність, а разом з нею і потребу в духовному самовдосконаленні за допомогою культури. На думку визначного мислителя, німецького соціолога та психолога Е. Фромма в сучасному світі виникає потреба у людях, "які прагнуть споживати все більше і більше, в людях, чиї смаки нівельовані..., у людях, які вважають себе вільними і незалежними, не підкореними будь-якій владі або принципам совісті. Людина, яка позбавлена власного "я", прагне перетворити культуру в "індустрію розваг".

Не всі сучасники оцінили новації модернізму. “Проклятими поетами” назвав Поль Верлен себе та інших майстрів, представників свого покоління. А французька публіка приходила подивитися картини Анрі Руссо, щоб досхочу посміятися над ними. Але згодом глядачі та читачі прийняли це альтернативне реалізму мистецтво і донині віддають йому належне.

Дата добавления: 2014-01-07