Тероризм

Тероризм - загроза XXI століття. Його витоки, стан та динаміка проявів.

Згідно законів України тероризм (від лат. Terror - '"страх",''"залякування", "жах") належить до найбільш важких злочинів.

"Здійснення вибуху, підпалу або інших дій, які створюють небезпеку смерті людей, припинення значної матеріальної шкоди з метою порушення суспільної безпеки, залякування населення або створення впливу на прийняття рішень

органами влади" - таке юридичне визначення цього явища.

Тероризм - це форма політичного екстремізму, застосуванні найжорстокіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей. Серед терористів є релігійні фанатики, які готові очистити світ, що погрузнув у гріхах і пороках". Є борці за національну ідею, які сповідують терор як засіб здобуття державної незалежності. Нарешті, зустрічаються спритні ділки, які торгують смертю.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм - антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил.

Як ми вже зазначали, існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний.

Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:

— напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;

— захоплення державних установ або посольств (супроводжується захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

— захоплення літаків або інший транспортних засобів (політична мотивація - звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація - вимога викупу);

— насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);

— викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів; форма самофінансування);

— політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити народ від тиранів);

— вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей).

Прикладами релігійного тероризму с діяльність організації Аум Синрикйо, теракти проти Папи Римського та трагедія сім'ї Ганді тощо.

Політичний тероризм. Під час французької революції терор широко застосовувався якобінцями для репресій проти своїх політичних опонентів. З тих пір поняття "якобінський терор" стало загальним, що означало організоване насильство влади по відношенню до політичної опозиції. В колишній Радянській Росії традиції якобінців продовжили більшовики, які оголосили "червоний терор" вищим проявом класової боротьби.

Етнічний тероризм. До терору, як способу боротьби за державну незалежність або уявлення широкої автономії, іноді звертаються представники етнічних меншин. Акції залякування також здійснюють національно-визвольні рухи, які ведуть боротьбу з колонізаторами і країнами-агресорами. Найдавніші й найбільш відомі організації цього типу: "Ірландська республіканська армія" (1РА), "Ісламський рух опору", або ХАМАС (Палестина), Курдська робітнича партія (Туреччина і сусідні держави), організація баскських сепаратистів "ЕТА" (Іспанія), "Тигри визволення Таміл Єлама" (Шрі-Ланка).

Індивідуальний тероризм. Одинаки, які йдуть на здійснення терористичного акту, керуються різними мотивами - політичного, етнічного, релігійного та іншого характеру. Часто справжніми замовниками злочинів є тайні організації, яким вигідно, щоб відповідальність за акт терору лягла на одну людину.

Кримінальний тероризм. Він має суто економічні причини. Бандити прагнуть залякати чиновників, окремих комерсантів або навіть цілі організації, щоб змусити їх прийняти свої вимоги - виплачувати "кримінальний податок", передати бізнес під контроль того або іншого злочинного угруповання. Силові акції влаштовуються також проти тих представників влади і закону, які перешкоджають організованій злочинності. Бандити йдуть на вбивства, здійснюють диверсії на підприємствах, влаштовують вибухи на багатолюдних ринках, у ресторанах, кафе і торгових центрах. Чим більше жертв, тим більше покладистим буде "клієнт". З метою викупу захоплюють заручників.

3. Характерні ознаки криміногенної ситуації.

Глобальна злочинність - дуже гостра соціальна проблема сучасності.+

Кількість зареєстрованих у світі злочинів щороку зростає на 5 %.+ Ллє останнім часом особливо швидко зростає частка тих, ідо належать до категорій тяжких (убивства, насильства тощо).

Статистика засвідчує, що злочинність на Україні набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду - рівня життя, значних прогалин у законодавстві збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів. Ось чому, враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов'язаних з насильством. Наприклад, зброєю для самозахисту є газовий (аерозольний) балончик. Для його придбання не потрібно ніякого дозволу.

Дата добавления: 2014-01-07