Механізми інноваційно-інвестиційної політики держави

Роль держави у розвитку підприємництва

Підприємництво як самостійний і невід’ємний елемент ринкової економіки істотно впливає на структурну перебудову економіки країни, підвищує загальні обсяги виробництва і роздрібного товарообігу, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції й усунення монополізму, забезпечує дієві стимули до інноваційних процесів і високоефективної праці.

В Україні малий бізнес як самостійне соціально-економічне явище розвивається в складних умовах і наштовхується на безліч проблем.

Нестабільність умов функціонування малих підприємств, а також ризикованість їхньої діяльності обумовлюють необхідність створення і впровадження відповідних заходів державного регулювання, а саме:

Ø розвиток інфраструктури малого та середнього підприємництва;

Ø створення бізнес-інкубаторів, які надають малим підприємствам на певний період приміщення та необхідне обладнання, забезпечують їх на пільгових засадах консультаціями, організовують рекламне забезпечення, ведуть пошук інвесторів та ін.;

Ø формування фондів венчурного фінансування, які утворюються з метою залучення коштів великих компаній і банків для вирішення певної наукової проблеми.

В умовах перехідного періоду є цілком виправданим і доцільним розвиток підприємництва шляхом створення законодавчих норм, актів, законодавства про цінні папери, інвестиційну, біржову, страхову, банківську діяльність тощо. У законодавстві має бути визначений обсяг публічно-правового регулювання підприємницьких відносин, форми, методи та межі втручання державних інституцій у ці відносини.

Необхідно різко скоротити кількість дозволів і ліцензій, одержання яких вимагається у процесі зайняття підприємницькою діяльністю.

Значну увагу необхідно приділити чіткому визначенню порядку здійснення стягнення на майно, на кошти, доцільно спростити процедуру щодо банкрутства з метою надання можливості кредиторам повернення своїх коштів шляхом конфіскації окремих актів підприємств-банкрутів.

Вдосконалення законодавства з питань державного регулювання економічного розвитку суспільства має бути спрямоване на створення умов, які сприяли б стимулюванню фізичних і юридичних осіб до інвестиційних нагромаджень за рахунок капіталізації прибутків, а також оптимальної та ефективної державної податкової політики.

Сучасна державна інноваційна політика – це сукупність науково-технічних, виробничих, управлінських, фінансово-побутових та інших заходів, пов’язаних із просуванням нової чи поліпшеної продукції на ринок.

У сучасній розвинутій, економічно незалежній державі економічна політика орієнтується на формування інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, коли зростання ефективності суспільного виробництва досягається за рахунок зростання знань, інноваційна діяльність тісно пов’язана з інвестиційною.

Інвестиції – державні, приватні іноземні чи спільні – створюють матеріальну основу для інновацій. Тому саме інвестиція є безпосереднім носієм інновації.

Інноваційна діяльність є головним джерелом суспільного прогресу. У розвинутих країнах більше половини підприємств займаються інноваційною діяльністю. Такий активний розвиток інноваційної діяльності можливий лише за активної державної підтримки, яка включає методи прямого та непрямого стимулювання.

До прямих методів належать такі:

Ø надання кредитів на пільгових умовах підприємствам і організаціям, що здійснюють наукові розробки;

Ø безоплатна передача або надання на пільгових умовах державного майна та земельних ділянок для організації інноваційних підприємств;

Ø створення наукової інфраструктури в регіонах;

Ø розробка різноманітних програм, спрямованих на підвищення інноваційної активності бізнесу;

Ø створення спеціальних науково-технічних зон із режимом інноваційно-інвестиційної діяльності.

До непрямих належать:

Ø податкові пільги та інвестиції, що здійснюють в інноваційну сферу;

Ø розвиток науки та системи вищої освіти;

Ø законодавчі норми, які стимулюють науково-дослідну активність.

Досягнення високого рівня соціально-економічного розвитку в Україні неможливе без ефективної структурно-інвестиційної політики перебудови економіки з метою створення сприятливого інвестиційного клімату.

Державна інвестиційна політика – це система заходів державного регулювання економіки, спрямованих на формування сприятливого інвестиційного клімату, стимулювання інвестиційної активності та підвищення ефективності використання бюджетних інвестиційних ресурсів.

Держава проводить інвестиційну політику двома способами:

Ø шляхом формування та розподілу по галузях, регіонах державних інвестицій з федерального бюджету, позабюджетних державних фондів, бюджетів розвитку;

Ø за допомогою регулювання інвестиційної діяльності, стимулювання інвестиційних процесів, створення сприятливого інвестиційного клімату в країні.

В умовах значного дефіциту внутрішніх фінансових ресурсів в Україні актуальним також стає формування виваженої політики залучення іноземних інвестицій, які б забезпечили інноваційну основу розвитку.

Залучення іноземних інвестицій є одним із суттєвих засобів фінансування виробничого, соціально-економічного та науково-технічного розвитку держави.

Чинне законодавство визначає два основні види іноземного інвестування: 1) інвестування, яке використовується спільно з вітчизняними підприємцями та 2) інвестування як різновид самостійної, на власний ризик, підприємницької діяльності, іноземної юридичної або фізичної особи.

Ефективним засобом залучення в економіку України приватного капіталу (у тому числі іноземного) могло б стати ширше запровадження спеціальних (вільних) економічних зон, яке неможливе без використання та запровадження відповідних правових механізмів і прийняття Верховною Радою спеціальної державної програми з цього питання.

відкриття і використання таких рахунків у національній та іноземній валютах.

Науково-технічна політика — це політика держави щодо формування умов, сприятливих для ефективного науково-технічного розвитку країни, зокрема цілі, форми та методи діяльності держави у науково-технічній сфері.

Умови й особливості ефективного науково-технічного розвитку країни та основні напрями державної політики доречно представити в таблиці.

Дата добавления: 2014-01-07