Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Тема 5. Управління товарними запасами торговельного підприємства

ПЛАН

1.Картографічні видання: специфічні ознаки, карта, різновиди картографічних видань за масштабом, функціональним призначенням, характером інформації (територіальною ознакою, об'єктом дослідження, обсягом матеріалу, методом підготовки а характеристики об'єкта), методом підготовки карти та характеристики об'єкта. Атлас.

2. Види нотних видань за функціональним призначенням, читацькою адресою, характером виконання.

3. Зображальні видання: читацька адреса, види зображальних видань за функціональним призначенням i матеріальною конструкцією.

4. Плакат, художня репродукція, художня фотографія, естамп.

5.Альбом: визначення, групи альбомів за змістом та характером зображальних оригіналів, за функціональним призначенням, за структурою й конструкцією. Атлас.

6. Листівка: визначення, жанри, різновиди за матеріальною конструкцією.

І. Картографічне видання - видання, більшу частинуобсягу якого займає картографічний твip (зображення Землі, небесних сфер тощо).

До картографічних видань відносять карти та атласи.

Карта - "картографічне аркушеве видання, то містить узагальнене, зменшене, побудоване в картографічній проекції зображення поверхні Землі чи іншого небесного тіла, створене за допомогою певної системи умовних знаків".

Специфічні ознаки:

- математично визначена побудова (перехід від фізичної поверхні об'єкта до його зображення на площині,точністьматематичної залежності між поверхнею та її зображенням);

- використання картографічних символів (зменшеннязображення земної поверхні, зображення її рельєфу, зазначення внутрішніх якостей об'єктів -грунтів морського дна, течій тощо);

- відбip та узагальнення зображених явищ (iз зменшенням масштабу рисунок місцевості стає дрібнішим, важко прочитується, тому для збереження наочності видаляють другорядні об'єкти, узагальнюють, щоб забезпечити передачу основних типових рис).

За масштабом виділяють:

- крупномасштабні (топографічні) карти - масштаб від1:20 000 i більше;

- середнъомасштабні (оглядово-топографічні) карти —масштаб від 1:200 000 до 1:1000 000 включно;

- маломасштабні (оглядові) карти - масштаб менше1:1 000 000.

Легенда - звід умовних знаків iз необхідними повними, лаконічними поясненнями символів й умовних знаків на картах, що полегшують їх прочитання.

За функціоналъним призначенням розрізняють наступні карти:

- наукові - картографічні видання, які оприлюднюють результати наукових досліджень iз географії й картографії та розраховані на картографів I спеціалістів,що займаються науково-дослідницькою та викладацькою діяльністю; за характером інформації наукові карти найповніші, мають складну й детальну легенду, часто виходять iз додатком у вигляді брошури або книги;

- навчально-популярні - картографічні видання, розраховані на масового читача, спрямовані на ознайомлення iз певною галуззю знань; для них характерно крупне позначення об'єктів, менша кількість умовних знаків у легенді;

- виробничо-практичні - картографічні видання, кoтpi допомагають спеціалістам-практикам (промислове й транспортне будівництво, організація сільськогосподарських poбіт, військова справа тощо);

- для організації дозвілля - картографічні видання, які задовольняють інтереси неспеціалістів (рибалок, мисливців, туристів тощо), носять схематичний характер, мають спрощену систему позначень.

За характером інформації карти розрізняють за територіальною ознакою, за об'єктом дослідження, за обсягом матеріалу, за методом підготовки та характеристики об'єкта (за ступенем узагальнення):

1) за територіалъною ознакою виділяють карти Землі, країн, адміністративних одиниць, океанів тощо;

2) за об'єктом дослідження розрізняють географічні (земної поверхнi),

астрономічні (об'єктів позаземногопростору), icmopичнi (історичних явищ i подій) карти. Останніподіляються на загальні (характеризують історичні процеси вцілому) та часткові тематичні (розкривають певні сторониісторичних явищ);

3) за обсягом матеріалу географічні карти поділяють на загалъногеографічні (показують земну поверхню, розташуванняоб'єктів, рослинний світ, державні та адміністративні кордонитощо) та спеціальні тематичні, серед яких розрізняють галузеві (загальні) та часткові. Галузеві відбивають розвиток географії, економіки, культури й цілому, а часткові присвячені окремимелементам галузевих карт. Поєднання деяких часткових або галузевих аспектів теми складають комплексні карти;

4) за методом підготовки карти та характеристики об'єкта виділяють аналітичні й синтетичні карти. Аналітичні використовують неузагальнені чи малоузагальнені показники (часткові карти температур, атмосферного тиску тощо), складаються на певний момент за спостереженнями метеорологічних станцій. У синтетичних картах явище характеризується як окреме ціле на основі використання низки показників.

Виділяють також гіпотетичні (через недостатність фактичного матеріалу складаються на основі припущень про закономipностi розташування, взаємозв'язку та розвитку явищ) та прогнозні (відбивають картографічні прогнози розвитку явищ) карти.

За оформленням карти поділяють на одно-, дво- та багатокольорові.

Атлас - зібрання карт, часто з пояснювальним текстом та ілюстраціями, що видане у вигляді книжкового чи комплектного видання. Атлас може бути самостійним виданням чи додатком до основного.

Типологія атласів аналогічна типології карт.

ІІ. Нотні видання - видання, більшу частину обсягу якого займає нотний запис музичного твору. Вони призначені для виконання або вивчення музичних творів, тому при їхньому розподілу, окрім iншиx традиційних типологічних ознак, враховують приналежність до музичного жанру.

За функціональним призначенням розрізняють наукові, концертні та навчальні:

· навчалъні -нотні видання, призначені для дослідницької роботи, адресовані спеціалістам i студентам ВНЗ;

· навчальні - нотні видання "шкіл" гри на різноманітних інструментах, хрестоматії, диктанти, вправи, етюди, вокалізми, гами, арпеджіо, самовчителів тощо.

· концертні - нотні видання музичних творів, написаних для виконання перед аудиторією, не мають наукового апарату й не коментуються, а пояснення, вміщені в них, стосуютьс ятехніки виконання. '

За читацькою адресою нотні видання поділяються на три групи;

- для учнів музичних навчальних заклад1в;

- для спеціалістів:

- для аматорів.

За характером виконання музичних творів виділяють cценічнi, інструментальні, вокально-xopoвi, змішані видання:

* сценічні - нотні видання, призначені для виконання на сцені,- опери, музичні драми, оперети, музичні комедії, мюзикли, балети;

* інструментальні видання складаються з трьох підгруп;

1) видання твоpiв для симфонічного, камерного, духового, естрадного оркестру, оркестру народних інструментів- симфонії, концерти, увертюри, симфонічні картини тощо;

2) видання камерних творів - сонати, твори для камерного, духового, естрадного ансамблю, ансамблю народних інструментів, які- поділяються на дуети, тpio, квартети тощо;

3) видання творів для окремих інструментів.

* вокально-xopoвi поділяються на різновиди:

1) видання вокально-симфонічних творів - кантат, ораторій, вокально-симфонічних циклів;

2) видання творів для хору iз супроводом чи без нього;

3) видання творів для вокальних ансамблів із супроводом чи без нього.

4) видання твopiв для голосу iз супроводом чи без нього: народні, професійні й авторські, камерні вокальні, естрадні, маcoвi.

* змішані - нотні видання, в котрих поєднані музичні різножанрові твори, різноманітн1 за характером виконання.

За характером викладу або запису музичні твори поділяються на партитури, дирекціони, оркестрові голоси, клавіри, записи твору для голосу або інструмента соло, записи твору для інструмента соло із супроводом фортепіано, запис твору для голосу із супроводом фортепіано (баяну, гітари):

- партитура - нотний запис для багатоголосного музичного твору (оркестру, хору, ансамблю), в якому паралельно подані партії всіх інструментів. Нотні знаки розташовуються порядково, на кожному рядку записана партія одного інструмента таким чином, що можна прочитати партію кожного інструмента i звучання всього оркестру в цілому. Партитурами користуються диригенти, музикознавці, а такожучні при вивчені твору. У формі партитури видаються сценічні, оркестрові, вокально-симфонічні й камерні твори;

- оркестрові голоси (партії) - комплект окремих зошитів, кожен із яких містить партію певного інструмента;

- дирекціон — переклад певного музичного твору дляоркестру меншого складу;

- клавip - переклад партитури оригінального сценічногоабо вокально-симфонічного твору для співу в супроводіфортепіано, завжди має схематичний характер, оскількифортепіано, відтворюючи мелодію, не може передати вcixвідтінків художніх інтонацій. Такий полегшений варіант записузручний для початкової стадії вивчення твору, для режисерськоїроботи;

- запис твору для голосу із супроводом фортепіано (баяну, гimapu має,) — нотне видання у формі клавірного запису;

- запис твору для голосу або інструмента соло – нотне видання, що містить окрему партію;

- запис твору для інструмента-соло із супроводом фортепіано - нотне видання, в якому на кожній сторінці розташовується нотний рядок iз партією інструмента-соло, а під ним - партія супроводу; до нього додається вкладка з окремим записом пapтії інструмента-соло;

За складом основного тексту музичні видання поділяються на моновидання й полівидання; за структурою - вибрані твори й зібрання mвopiв; за матеріальною конструкцією - книжкові та комплектні (пpocтi й складні). У формі простих комплектних видань випускають оркестрові голоси, складний комплект має партитуру й голоси.

ІІІ. Зображальні видання - видання, більшу частину яких займає зображення.

Читацъка адреса зображальних видань:

- масовий читач iз елементарною підготовкою в сприйнятті зображального ряду;

- підготовлений масовий читач, котрий має певну суму знань, необхідних для сприйняття більш складних за функціональним призначенням та характером інформації зображальних видань;

- читач-спеціаліст, професіонально пов'язаний iз вивченням предмета зображальних видань i зацікавлений отримати знання, що відбивають сучасний стан.

За функціональним призначенням розрізняють наукові,
науково-популярні, навчальні, нормативно-інструктивні, виробничо-практичні, рекламні, громадсько-політичні зображальні видання.

Зображальні видання видають усіма способами друку, використовуючи тиснення, торшонування (нанесения безфарбовим тисненням на поверхню паперу чи картону рельєфних рисунків для надання матеріалу певної фактури (імітування шкіри, тканини тощо), припресуванням плівки та інших способів підвищення якості видань.

За структурою зображальні видання поділяють на:

- книжкові (альбоми);

- аркушеві (плакати, буклети, репродукції, естампи тощо);

- карткові (листівки).

Подекуди до цього виду видань зараховують також такі твори мистецтва та друку, як художня фотографія, етикетка, торгова марка, видавничий знак тощо.

ІV. Плакат - аркушеве текстове чи образотворче видання рекламно-інформаційного чи агітаційно-пропагандистського характеру i змісту у вигляді одного чи кількох аркушів друкованого матеріалу, задруковане з одного чи з обох боків, призначене для експонування.

За цільовим призначенням розрізняють наступні різновиди плакатів:

- науково-популярні - плакати, що популяризують відомості про теоретичні або експериментальні дослідження суттєвих, актуальних проблем науки, культури, техніки, суспільного життя;

- навчальні - видання, які виконують функції наочних
матеріалів на вcix ступенях навчання;

- виробничі - плакати, котpi пропагують прогресивні
методи праці в різних галузях;

- рекламні - плакати, розраховані на масового читача або
на вузьке коло потенційних покупців; вони поділяються на: 1)
торговельні плакати, 2) плакати, що містять оголошення про виставки, виступи акторів естради, цирку, театрального й кіномистецтва;

- громадсько-політичні - плакати з коротким текстом
(гаслом), в якому кожне слово максимально інформативне, й
відповідне зображення;

- нормативпо-інструктивні - плакати, що пояснюють
стандарти, технічні умови, нормативи тощо, містять відомості з
охорони праці й техніки безпеки;

- гедоністичні - плакати, котpi виконують розважальну
функцію.

Художня репродукція - аркушеве образотворче видання, що вітворює оригінальний твip мистецтва або художню фотографію.

Функціональне призначення - пропаганда кращих зображальних творів серед широкого кола читачів, виховання гармонійно розвиненої особистості, здатної сприймати та усвідомлювати естетичні цінності.

Видаються окремими аркушами i в комплектах.

Художня фотографія - фотоетюд різного змісту: фото архітектурних i скульптурних пам'яток, квітів, рослин, тварин тощо.

Естамп - аркушеве образотворче видання, що є відбитком з оригінального графічного твору, друкарська форма для якого виконана самим художником (ксилографія, ліногравюра, офорт тощо).

Естамп розвивався залежно від удосконалення способів друку, тому цей вид зображальних видань поділяють за технікою виконання:

· ксилографія - відбиток iз гравюри на дереві;

· ліногравюра - відбиток із гравюри на лінолеумі;

* офорт - відбиток iз друкарської форми, виготовленої із
застосуванням xiмічногo травлення;

- літографія - відбиток iз друкарської форми, для якої
використовують літографський камінь.

V. Альбом - книжкове чи комплектне аркушеве образотворче видання, в якому репродуковано картини, малюнки, креслення, фотознімки тощо з відповідними пояснювальними текстами.

Найбільш складний для типізації вид зображальних видань, оскільки межі між альбомними та дуже ілюстрованими книжковими виданнями хисткі. Існує кілька варіантів групувань альбомів за основною типологічною ознакою.

За функціональним призначенням альбоми поділяються на такі різновиди:

- наукові, серед яких за характером інформації
виділяють: 1) альбоми образотворчого мистецтва, призначені
для дослідницької роботи i містять необхідний науково-довідковий
матеріал; 2) альбоми зображень із галузі природничих i точних
наук (aнaтомічнi атласи, атласи мікрофотографій,
фотозображення космічних об'єктів тощо), необхідні для
дослідної роботи;

- науково-попупярні - фотоальбоми з різних видів
мистецтв; історичні, біографічні тощо альбоми, що знайомлять
з документальними зображальними матеріалами;

- виробничо-практичні - зображальні видання, котpi
містять креслення, схеми ремонту, монтажу, демонтажу тощо;

- навчалъні (подекуди їх називають навчальними
наочними посібниками) - зображальні видання, що наочно
представляють зміст навчальної дисципліни й допомагають її
засвоїти;

- для організації дозвілля - зображальні видання, що в
доступній формі подають відомості про організацію побуту,
самодіяльної творчості, захоплення тощо.

За структурою альбоми - це збірка мamepiaлів, які можуть бути зброшурованими й мати загальну обкладинку або утворювати папку.

Усі аркушеві зображальні видання можуть випускатися в комплектах, однак не будь-який комплект буде називатися альбомом: і з 4 основних видів аркушевих зображальних видань - плакатів, листівок, естампів i репродукцій - лише комплекти останніх двох можуть скласти альбоми. Матеріальна конструкція плаката й спосіб існування - експонування - не відповідає функціональному призначенню альбому - повідомити читачеві комплекс коментованої текстом візуальної інформації.

За конструкц ією альбоми випускаються скріпленими та не скріпленими в корінці. Мінімальний обсяг - 8 аркушів.

Атлас - спеціальні альбоми із зображеннями рослин, тварин, таблицями, кресленнями тощо.

VІ. Листівка - аркушеве зображальне видання, одна сторона якого є репродукцією, малюнком або фотографією, а другу використовують для листа або тексту, що пояснює зображення. Уперше cepiю вітальних листівок до Різдва виготовив англійський художник Добсон 1795 р., чим започаткував традицію адресування поштових конвертів iз вітальними картками. Зазвичай, листівки використовують як зaciб поштового зв'язку.

За жанром листівки поділяються на приватні й корпоративні.

До приватних відносимо:

- вітальні - містять привітання з певним святом i є
найбільшими за обсягом;

- релігійні — видання релігійного характеру, що
ілюструють тематику різних віросповідань, зображають
духовних наставників людства;

- інформаційно-зображальні - містять малюнок із роз'яснювальним підписом: листівки з репродукціями mвopiв
зображального й декоративно-прикладного мистецтва
(мacoвi
видання, які популяризують твори мистецтва); листівки
кpaєвиди
українських i закордонних міст, пам'ятками
мистецтва, шедеврів паркової архітектури тощо; і люстрації до
художніх mвopів
(комплектні видання, що містять ілюстрації до
відомих творів, підготовлені одним або двома авторами);
науково-пізнавальні (містять пояснення сутності природних /
суспільних явищ i видаються комплектами з великим за обсягом
текстом на зворотній стороні); ужиткові (містять зображення кулінарних виробів, рецепти тощо).

- жартівливі - різноманітні за змістом, подекуди
виконують функцію вітальних.

Корпоративні листівки виконують маркетингову функцію й містять запрошення, повідомлення про офіційне свято, ювілей фірми, призначення на нову посаду, рекламну інформацію. На думку О. Борисенко й Д. Вакуліч, вони повинні відповідати статусу компанії, стильно й оригінально виглядати, оскільки, є "візиткою" підприємства.

Поділяються на вітальні, інформаційні, рекламні:

* вітальні - виконують функцію ідентифікації компанії;

* інформативні - містять повідомлення й запрошення;

* рекламні - пропонують предмети й послуги.

За матеріальною конструкцією виділяють аркушеві, однозгинні, багатозгинні, листівки із вкладкою, комплектні. Конструктивними особливостями листівок також є висікання (заокругленні кутики, лазерні витинанки тощо).

Листівки оздоблюються лакуванням, тисненням фольгою, конгревом, застібками, прозорою плівкою, перфоруванням, наліпками з тканин, сухих рослин тощо.

 

План лекції

1. Суть та склад товарних запасів торговельного підприємства.

2. Показники, що характеризують стан товарних запасів.

3. Фактори, що визначають стан, розмір та швидкість обороту товарних запасів.

4. Стратегія управління товарними запасами.

5. Аналіз товарних запасів.

6. Нормування і планування товарних запасів.

 

1. Забезпечення безперервності процесу реалізації товарів та обслуговування покупців потребує створення на торговельному підприємстві певного обсягу товарних запасів.

Товарний запас – являє собою масу товарів, призначену для наступного продажу та здійснення безперебійної торгівлі, що знаходиться в сфері обігу в процесі переміщення від виробництва до споживання.

В процесі переміщення товарні запаси сфери обігу набувають різних форм:

 

запаси готової продукції на складах підприємств-виробників товари в дорозі від виробника до оптової ланки товарні запаси на складах гуртової торгівлі та інших збутових посередників товари в дорозі від гуртової до роздрібної ланки торгівлі запаси підприємств роздрібної торгівлі (на складах та в торговельному залі).

 

Необхідність утворення товарних запасів обумовлена такими причинами:

1) невідповідність часу споживання та виробництва товарів;

2) сезонністю виробництва та споживання окремих видів товарів;

3) нерівномірністю розміщення виробництва і районів споживання товарів;

4) необхідністю перетворення виробничого асортименту в торговий;

5) необхідністю утворення страхових резервів для згладжування можливих непередбачуваних коливань в попиті та пропозиції товарів, обумовлених різними факторами.

 

Класифікація товарних запасів:

1) за призначенням запасів:

- запаси поточного зберігання;

- запаси сезонного зберігання;

- запаси попереднього (дострокового) завозу;

- запаси цільового призначення;

 

2) залежно від місця формування:

- запаси роздрібної торгівлі;

- запаси оптової торгівлі;

- запаси товарів у дорозі;

 

3) залежно від асортиментної структури запасів – запаси за товарними групами;

 

4) залежно від моменту та характеру оцінки:

- початкові (вхідні) товарні залишки, що характеризують розміри товарних запасів, які фактично склалися на початок певного періоду;

- вихідні, які характеризують розміри товарних запасів, що фактично склалися на кінець певного періоду;

- середні товарні запаси, які характеризують розміри товарних запасів протягом певного періоду та розраховуються по середній арифметичній чи середній хронологічній;

- планові (прогнозні) товарні запаси, які підприємство планує або очікує забезпечити на певну дату;

 

5) за відношенням до зміни обсягу товарообігу (за чутливістю до зміни товарообігу):

- умовно-змінна частина запасів (розмір обумовлюється розміром та динамікою товарообігу);

- умовно-постійна частина запасів (представницький асортиментний набір, що має постійно знаходитися в торговельній мережі підприємства, запаси цільового призначення);

 

6) залежно від регулярності поповнення:

- запаси товарів регулярного поновлення та витрат;

- запаси регулярного поновлення, але сезонного використання;

- запаси сезонного формування та регулярного використання;

- запаси періодичного поновлення;

 

7) в залежності від попиту на споживчі товари:

- запаси, що відповідають параметрам попиту;

- запаси, що не відповідають параметрам попиту (неходові товари, залежалі товари, товари, завезені понад норму)

 

8) відповідно до нормативу:

- запаси у межах нормативу;

- понаднормативні запаси („заморожування” оборотних коштів, зростанні витрат обігу);

- запаси менше нормативу (призводить до порушення ритму продажу, неотримання належного обсягу товарообігу та прибутку, формування незадоволеного попиту населення).

 

2. Для обліку, аналізу та планування товарних запасів використовують різні показники:

1) абсолютні:

- натуральні (кг, т, одиниці);

- вартісні (поточні або порівняльні ціни);

2) відносні:

- період обертання у днях обороту;

- швидкість обертання у разах обороту;

- рівень ТЗ, у % до обороту.

Час обігу товарів визначає тривалість перебування товарів у вигляді товарного запасу; характеризує час для його повного оновлення.

Швидкість обігу характеризує скільки разів протягом певного періоду поновлюються ТЗ.

 

Оборотність ТЗ:

- у днях (час обігу товарів):

 

До = (ТЗ * Дн) / Т, або До = ТЗ / От

 

ТЗ – середні товарні запаси, От – одноденний товарообіг, Дн – кількість днів у періоді.

 

- у разах (кількість оборотів):

 

Ко = Т / ТЗ, або Ко = Дн / До

 

Показники часу і швидкості обертання знаходяться у зворотному зв’язку. Чим більша швидкість обертання за період, тим менше часу необхідно для реалізації середнього ТЗ.

Середні ТЗ розраховуються за середньою арифметичною або середньою хронологічною.

 

3. Динаміка товарних запасів та час обертання товарів складаються під впливом великої кількості факторів:

1) зовнішні:

- кон’юнктура споживчого ринку;

- рівномірність та стійкість споживання окремих товарів;

- ритмічність виробництва окремих товарів;

- стан конкуренції на ринку товарних ресурсів;

- добросовісність постачальників щодо виконання договорів поставки товарних ресурсів, стан дисципліни поставок;

- рівень інфляційних очікувань;

2) внутрішні:

- місцезнаходження торговельного підприємства;

- обсяг товарообігу торгового підприємства;

- спеціалізація підприємства та структура товарообігу;

- організація та частота завозу товарів;

- площа торговельного залу та форма торговельного обслуговування;

- стан складського господарства;

- організація комерційної роботи;

- фінансове становище підприємства.

4. Стратегічне управління товарними запасами – це комплекс заходів, спрямованих на формування та підтримання їх оптимального розміру, виходячи із загальної стратегії підприємства.

Основні цілі формування ТЗ на ТП:

1) забезпечення стійкості асортименту та ритмічності здійснення торгово-технологічного процесу для безперервної реалізації товарів покупцям та найбільш повного задоволення їх попиту;

2) накопичення товарів сезонного попиту, сезонного виробництва, дострокового завозу та цільового призначення;

3) здійснення операцій з оптовими (дрібнооптовими) партіями товарів в періоди вигідної торгової кон’юнктури на ринку (зростання попиту при зменшенні товарної пропозиції);

4) запобігання знеціненню вільних грошових коштів підприємства в умовах інфляційної економіки.

 

Стратегічне управління ТЗ здійснюється в наступній послідовності:

1 етап – визначення цілей формування ТЗ;

2 етап – створення інформаційної бази управління ТЗ;

3 етап – аналіз стану та ефективності формування ТЗ;

4 етап – нормування ТЗ;

5 етап – розробка плану формування ТЗ;

6 етап – план формування ТЗ відповідає:

- формуванню запасів;

- фінансовим можливостям;

- матеріально-технічній базі;

7 етап – прийняття плану та здійснення його реалізації;

8 етап – оперативне регулювання та контроль за створенням ТЗ.

 

5. Дані про обсяг та структуру ТЗ та т/о підприємства знаходяться у формі №3-торг „Звіт про надходження, продаж та залишок товарів”, формі №1 „Баланс”.

Послідовність аналізу ТЗ:

1) аналіз динаміки ТЗ: проводиться розрахунок показників динаміки ТЗ:

· абсолютні і відносні зміни;

· темпи росту і приросту ТЗ;

· показники, що характеризують співвідношення темпів росту ТЗ до темпів росту т/о;

· ТЗ на 1 грн. т/о;

2) аналіз факторів, що впливають на розмір ТЗ – основними факторами є обсяг товарообігу та обіговість товарів в днях:

- вплив на розмір ТЗ зміни обсягу т/о (∆ТЗт/о):

 

(Т1 – Т0) * ПО0

∆ТЗт/о = ———————;

Д

 

- впив на розмір ТЗ періоду обіговості (∆ТЗпо):

 

(ПО1 – ПО0) * Т1

∆ТЗпо = ———————;

Д

 

Т1,Т0 – обсяг товарообігу відповідно звітного та минулого періодів;

ПО1, ПО0 – період обороту ТЗ у днях відповідно у звітному та минулому періодах;

Д – тривалість періоду в днях;

 

3) аналіз сезонних коливань ТЗ:

- індекс коливання сезонності ТЗ за періодами року:

 

ТЗіm

Ісез = ——— * 100;

ТЗn

 

де ТЗіm – середній розмір ТЗ на і-ту дату (період) протягом n-го періоду;

ТЗ n – середній розмір ТЗ за n-й період.

Порівнюючи індекси сезонності різних періодів визначають тенденцію або коливання ТЗ по сезонах.

 

4) аналіз асортиментної структури - при цьому розраховують показники аналізу за окремими товарними групами:

· асортиментна структура запасів, у % від загального обсягу:

ТЗА

Стр. ТЗ = ——— * 100%

∑ТЗ

 

А – певна група товарів;

· швидкість обертання кожної товарної групи;

· час обертання по кожній товарній групі;

· відповідність фактичних товарних запасів нормативу (в сумі та в днях обороту);

 

5) аналіз якості ТЗ:

- питома вага неходових та залежалих товарів в загальній сумі запасів;

- темпи росту неходових та залежалих товарів;

- середній розмір уцінки товарів;

 

6) аналіз обіговості ТЗ:

· визначення показників обіговості, тобто часу та швидкості обертання;

· порівняльний аналіз обіговості по групах товарів та в цілому по підприємству;

· визначення впливу факторів на величину обіговості;

· оцінка втрат від сповільнення обіговості запасів;

 

7) оцінка ефективності управління ТЗ – проводиться за допомогою інтегрального показника ефективності управління ТЗ:

 

 

Ітз = √Іпотз * Іртз;

 

Іпотз – темп зміни обіговості товарів;

Іртз – темп зміни рентабельності ТЗ.

 

О1

Іпотз = ———;

О0

 

О0, О1 – показники обіговості за минулий та звітний періоди;

 

Р1

Іртз = ———;

Р0

 

Р1, Р0 – рентабельність ТЗ за звітний та минулий періоди;

 

П

Р = ——;

ТЗ

 

П – прибуток.

 

Зростання інтегрального показника свідчить про покращення використання ТЗ на торговельному підприємстві.

 

 

6. На ТП проводиться нормування ТЗ в результаті чого розробляються нормативи ТЗ за кожною товарною групою.

Мета нормування ТЗ – визначення їх оптимальних розмірів для забезпечення планового обсягу т/о, створення необхідних матеріальних передумов для ритмічного та безперебійного продажу товарів при найменших витратах по їх формуванню, зберіганню, регулюванню.

Принципи нормування ТЗ: оптимальність, надійність, науковість, реальність, ефективність.

При нормуванні ТЗ використовують наступні методи:

1) економіко-статистичний метод – полягає у по елементному розрахунку нормативу ТЗ;

2) метод експертних оцінок – заснований на експертній (суб’єктивній) оцінці перспектив розвитку т/о, попиту споживачів, швидкості обертання товарів та дій основних факторів;

3) метод техніко-економічних розрахунків – передбачає розробку потоварного нормативу за окремими видами запасів;

4) економіко-математичні методи – базуються на інструментарії математичної статистики.

На практиці найбільше застосовується метод техніко-економічних розрахунків. При цьому методі потоварний норматив ТЗ включає наступні види (елементи):

1) товарний запас (поточна реалізація товарів):

· робочий запас:

- представницький асортиментний набір;

- запас на одноденну реалізацію;

- запас на час приймання та підготовки товарів до продажу;

· запас поточного поповнення;

2) страховий запас – створюється для забезпечення безперебійної торгівлі на випадок перебоїв у постачанні або стрімкого росту попиту.

Представницький асортиментний набір – це ТЗ, що знаходиться в торговому залі і призначений для забезпечення оптимальної кількості різновидів товарів.

Робочий запас у днях обороту визначається так:

 

∑m * Ці

РЗ = Зас + Зор + Зпідг = ————— + 1 + Зпідг

То

 

m – кількість різновидів товарів;

Ці – середня ціна;

То – середньоденна реалізація товарів.

 

Запас поточного поповнення створюється для забезпечення регулярної торгівлі в періоди між черговим постачанням товарів.

Розрахунок норми запасу поточного поповнення:

t m

Зпп = ——; t = r ——;

2 n

 

t – період завозу товару;

r – середня частота завозу товарів;

m – кількість різновидів товарів, які повинні бути в асортименті магазину;

n – кількість різновидів товару, що надходять в середньому в одній партії.

Загальна норма ТЗ у днях обороту:

 

Нд = Зас + Зор + Зпідг + Зпп + Зстрах.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Об’єкти інформаційних правовідносин та їх види | Характеристика синтетичних матеріалів для відновлення деталей
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 777; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.29 сек.