План заняття. Тема заняття: Структура і принципи організації виробничого процесу

Тема заняття: Структура і принципи організації виробничого процесу

Тема програми: Організація виробничого процесу та його обслуговування

Резюме

Сучасні релігійні утворення виникають внаслідок:

— глобалізації життя;
— урбанізації;
— трансформації світоглядних парадигм, зумовленої науково-технічною революцією;
— монополізації світовими релігійними системами духовного життя людства;
— кризи традиційних церков і традиційної релігійності;
— бажання особи мати власне духовне «Я».

Основні мотиви вступу до новітніх релігійних спільнот:

1) світоглядно-духовні: пошук Бога, сенсу буття, власної ідентичності, нової парадигми осмислення світу і свого місця в ньому;
2) морально-інтелектуальні: задоволення потреби у новій сталій системі норм і цінностей, пошук віроповчальних істин, які б поєднували онтологічні, теологічні, космологічні основи й сучасні наукові здобутки;
3) соціально-психологічні: прагнення позбутися самотності, пошук нових друзів, необхідність духовної підтримки у зв'язку з порушеннями фізичного чи духовного здоров'я, подолання різноманітних кризових ситуацій, задоволення потреби в сильному лідерові, можливість перекласти вирішення власних проблем на іншу, сильнішу, особистість, можливість отримати реальну матеріальну, гуманітарну допомогу тощо.

Нові релігійні течії й рухи умовно поділяють на такі групи:

— неоорієнтальні (неоіндуїстські і течії буддійського коріння);
— неохристиянські;
— синтетичні;
— езотеричні;
— саєнтологічні;
— неоязичницькі;
— демоністичні.

Новітні релігійні спільноти виконують такі функції: комунікативну, гносеологічну, регулятивну, соціалізуючу, компенсаторну тощо.

Відмітними рисами неорелігій є:

1) толерантний підхід до світоглядних позицій інших релігій;
2) відкритість послідовникам різних релігій і релігійно-філософських систем;
3) ігнорування етнічної належності (за винятком неоязичництва);
4) універсалізм;
5) прагнення жити тим, у що вірять, виявляючи при цьому глибокі переконання й відданість;
6) апеляція не до безособового, анонімного натовпу, а до конкретної відповідальної особи, залучення її до активної діяльності, творчості

Ціль заняття: сформувати знання щодо сутності виробничого процесу, його різновидів і складових елементів, принципів його організації, а також основних типів організації виробництва.

1. Сутність, види виробничого процесу на підприємстві

2. Основні принципи виробничого процесу

3. Основні типи виробництва

4. Виробничий цикл (СРС)

1. Сутність, види виробничого процесу на підприємстві

Виробничий процес - це сукупність взаємозалежних прийомів і методів раціонального сполучення живої праці з коштами праці, предметами праці, у результаті якого створюється готова продукція.

Виробничий процес у часі підрозділяється на:

v Дискретний (обробка деталей)

v Безперервний (виплавка стали)

Виробничі процеси підрозділяються на основні й допоміжні.

Основні виробничі процеси - це процеси, у результаті яких виготовляється продукція для реалізації.

Допоміжні виробничі процеси - це процеси, що сприяють виконанню основних процесів і припускають наступні функціональні виробництва: ремонт, інструментальне обслуговування, транспорт, енергетика.

Як правило допоміжні виробничі процеси не провадять готову продукцію, але іноді цей принцип порушується.

Виробничий процес складається з операцій.

Операція - це частина виробничого процесу по обробці предметів праці на одному робочому місці. Виробничі операції можуть бути основними й додатковими.

При здійсненні основних операцій міняються зовнішні й внутрішні властивості заготівель (вид, форма, колір, фізико - хімічні властивості).

При здійсненні додаткових операцій з деталлю практично нічого не відбувається, а виконуються наступні операції: контроль, маркування, складування, виміри, транспортування.

Залежно від участі живої праці операції можуть бути:

v Ручними;

v Механізованими;

v Автоматизованими.

2. Основні принципи виробничого процесу

1. Спеціалізація - закріплення за встаткуванням обмеженої номенклатури виробів, що виготовляються, або виконуваних робіт.

Виділяють кілька типів спеціалізації на підприємстві:

v Функціональна - допоміжні й обслуговуючі виробництва поєднуються в окремі самостійні підрозділи й виконують певні функції;

v Предметна - передбачене закріплення певної номенклатури виробів за певними цехами;

v Подетальная - закріплення за певними підрозділами підприємства виготовлення технологічно однорідних деталей;

v Технологічна - закріплення за кожним цехом і виробничою ділянкою певної частини виробничого процесу.

Підвищенню внутрішньої спеціалізації сприяє уніфікація, що укладається в приведенні продукції й методів її виробництва до єдиних форм розмірам і ін. Це дає можливість зменшити номенклатуру деталей і вузлів і збільшити масштаби однорідної продукції, що виготовляється, що в остаточному підсумку сприяє підвищенню ефективності виробництва в цілому.

2. Безперервність виробництва - скорочення або відомість до мінімуму перерв у процесі виробництва.

3. Прямоточность - забезпечує найкоротший шлях переміщення предметів праці від запуску сировини або напівфабрикатів до виготовлення готової продукції. І виключенні поворотних і зустрічних шляхів у масштабах цеху на підприємстві в цілому.

4. Паралельність - одночасне виконання різних операций по виготовленню того самого виробу.

Принцип паралельності здійснюється так:

v Паралельне виготовлення різних вузлів або деталей для комплектування готового виробу;

v Одночасне виконання різних технологічних операцій при обробці однакових деталей на паралельно розміщеному встаткуванні.

5. Пропорційність - вироблення відповідних пропорцій між суміжними виробництвами, а також у взаєминах основного й допоміжного виробництва.

У ринкових умовах часто провадиться зміна продукції відповідно до бажань і смаками покупців. Тому проблема підтримки пропорційності є важливим питанням для підприємства. Вирішується вона шляхом впровадження оперативно - виробничого планування, організаційно - технологічних методів і т.д.

6. Ритмічність - випуск продукції за графіком у запланований термін у запланованих обсягах. Ритмічність забезпечується високою технологічною дисципліною, раціональною організацією забезпечення робочих місць, використанням висококваліфікованого керування. Вона сприяє більше інтенсивному використанню всіх ресурсів, поліпшенню фінансового стану підприємства.

Виконання всіх викладених принципів забезпечує проведення виробничого процесу з найменшими витратами, скороченням технологічного циклу й підвищенням ефективності виробництва в цілому.

3. Основні типи виробництва

Під типом організації виробництва розуміють комплексну характеристику особливостей організації й технічного рівня промислового виробництва.

На тип організації виробництва впливають ряд факторів: спеціалізація виробництва, масштабність виробництва, стабільність виготовляється номенклатури, що, продукції.

Розрізняють три типи організації виробництва: одиничне, серійне, масове.

Одиничний тип виробництва передбачає штучний випуск виробів різноманітної й непостійної номенклатури обмеженого споживання. Наприклад, Новокраматорський машинобудівний завод випускає блюмінги, прокатні стани й інше встаткування. Різновидом одиничного типу виробництва є індивідуальне виробництва (виробництво космічних об'єктів).

Серійне виробництво - одночасне виготовлення серіями широкої номенклатури однорідної продукції, випуск якої повторюється серіями протягом певного періоду часу.

Під серією розуміють випуск ряду конструктивно однакових виробів, що запускаються у виробництво партіями, одночасно або послідовно, безупинно протягом певного періоду часу.

Наприклад, моторобудівні заводи.

Масове виробництво - характеризується безперервністю й відносно тривалим періодом виготовлення обмеженої номенклатури однорідної продукції в більших кількостях.

Наприклад, годинні заводи, швейні й трикотажні фабрики.

Дата добавления: 2014-01-07