Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

III. ПИТАННЯ. Психологічні особливості проведення лекцій, семінарів, технології проблемного та дистанційного навчання

Психологічні особливості проведення лекцій, семінарів, технології проблемного та дистанційного навчання

 

Діяльність викладача є поліфункціональною і має комплексний характер. У спілкуванні з студентами він вирішує навчаючі, виховні, організаційні і дослідницькі завдання. Для цього йому необхідно розвивати свої педагогічні здібності.

Гностичні здібності — це система знань і умінь викладача, які складають основу його професійної діяльності. Окрім основних спеціальних знань до них належить світогляд і культурний рівень. Робота зі студентами потребує значних зусиль у сфері внутрішнього розвитку. Викладач повинен орієнтуватися на сучасний стан культури, бути цікавою всебічно розвиненою особистістю. Не зупинятися на досягнутому і своїм прикладом спонукати духовне зростання студентів. Високого рівня професійних знань не досить для володіння аудиторією. Значний вплив має загальний розвиток особистості викладача, його вміння пов'язувати матеріал із сьогоденням, із власним досвідом; незалежність поглядів, розуміння інтересів молоді і т.д. Чим ширший світогляд і коло інтересів, тим простіше налагодити контакт з аудиторією.На наш погляд, окремо слід виділити проблему психолого-педагогічної освіти викладачів. Часом брак елементарних навичок погіршує сприйняття викладача студентами і значно знижує продуктивність їх співпраці.

Орієнтація певної частини викладачів на монологічно-лекційний вид роботи склалася внаслідок не лише певного традиціоналізму. Нестача матеріалу, невідповідність опублікованого сучасним вимогам, нестача технічних ресурсів також не сприяють поліпшенню організації занять. Але навчити студента працювати самостійно досить важко, особливо коли неможливо ретельно і систематично перевіряти усіх. З іншого боку монологічно-лекційний вид потребує менше зусиль при підготовці і „убезпечує" викладача від „сюрпризів" з боку студентів.

Організаційні здібності — це вміння педагога оптимальним чином здійснити часову організацію роботи. Цей вид здібностей базується на змісті попередніх. Організація роботи залежить від того, як добре викладач володіє матеріалом і чи зможе він правильно розрахувати час, потрібний на його засвоєння. Обмеженість у кількості годин вимагає раціонального підходу до планування лекційних і практичних занять, самостійної роботи студентів і перевірки її результатів. Організаційні здібності впливають не лише на професійну діяльність викладача. Від них залежить, як він організовує власний час: скільки виділяє на підготовку, на власну наукову роботу і, зрештою, скільки залишиться вільного часу. Від цього залежить якість викладання і настрій, з яким педагог спілкується з аудиторією.

Певні психологічні якості педагога можуть викликати негативні моменти у процесі роботи:

· неспівпадання установок; негативна установка на аудиторію;

· страх перед аудиторією;

· відсутність контакту (автономність) у проведенні занять;

· звуження функції спілкування до передачі фактичного матеріалу;

· страх помилок, немотивоване наслідування старших, більш досвідчених чи успішних колег.

Успішна викладацька діяльність можлива лише за постійного розвитку педагогічних здібностей і критичного підходу до власної діяльності.

Як вид діяльності викладача лекція з психологічного боку характеризується її цілями, мотивацією, способами викладення інформації, функціонування психічних процесів лектора, напруженням його сил тощо.

Найбільш традиційним видом лекцій вважаються інформаційні лекції, основу яких складають пояснювальний та ілюстративний методи.

Проблемна лекція передбачає викладення навчального матеріалу через проблемність питань, задач або ситуацій. При цьому процес пізнання здійснюється в науковому пошуці, діалозі та співпраці аудиторії з викладачем.

Лекція візуалізація передбачає візуальну подачу матеріалу технічними засобами навчання або із застосуванням аудіо-, відеотехніки.

Бінарна лекція (лекція діалог) передбачає викладення матеріалу в формі діалогу двох викладачів, наприклад, вченого та практика, представників двох наукових напрямків або викладачів двох споріднених дисциплін.

Лекція-провокація передбачає викладення навчального матеріалу із запланованими помилками розрахована на стимулювання слухачів і курсантів до постійного контролю інформації, що пропонується, та пошуку помилок. В кінці лекції проводиться діагностика знань слухачів та розбір допущених помилок.

Лекція-конференція проводиться як науково-практичне заняття з заслуховуванням доповідей і виступів по раніше поставленій проблемі в межах навчальної програми. В заключення викладач підводить підсумки, доповнює та уточнює інформацію, формулює основні висновки.

Лекція-консультація передбачає викладення матеріалу по типу "питання-відповіді" або "питання-відповіді-дискусія.

Безпосередньо, при проведенні лекції необхідно врахувати ряд правил:

1. підтримувати високий науковий рівень інформації, що викладається;

2. забезпечувати доведеність і достовірність приведених положень;

3. ясно і точно викладати думки та активізувати мислення слухачів;

4. виділяти інтонацією кожний новий блок навчального матеріалу;

5. у кожному навчальному питанні виділяти головне (для запам'ятовування) і допоміжне (для ілюстрації), складне і просте (викласти його значуще), цікаве і нецікаве (його викласти захоплююче);

6. чітко формулювати терміни, розшифровувати та записувати їх на дошці;

7. доводити кожну істину до кожного слухача, запобігати нудного тону, занудливості, байдужості;

8. вміти встановлювати контакт з аудиторією, відчувати та розуміти її реакцію на кожний блок навчального матеріалу;

9. використовувати зворотній зв'язок з аудиторією, бажано після кожного розділу навчального матеріалу або навчального питання, ставити та спільно вирішувати питання проблемного характеру в ході викладення навчального матеріалу.

Успіх лекції залежить від врахування викладачем психологічних факторів як при її підготовці, так і при її читанні. Змістовність, науковість і глибина лекцій значною мірою обумовлює успіх семінарського заняття – однією з найважливіших форм навчального процесу у вищій школі.

Мета семінару – поглиблення й закріплення знань студентів, отриманих ними на лекціях і в процесі самостійної роботи, перевірка якості засвоєння цих знань, формування у студентів вмінь правильно використовувати теорію на практиці, у майбутній професійній діяльності.

Пізнавальні, контрольні, стимулюючі функції семінару перебувають у єдності, їх усвідомлення викладачем – умова успіху і підвищення ефективності заняття.

Встановлені наступні показники ефективності семінарських занять:

- зосередження уваги тільки на ключових проблемах без намагання розглянути усі питання теми;

- викладення закономірностей явищ, що вивчаються, аргументованість міркувань;

- створення на занятті відповідної психологічної атмосфери, яка дозволяє студентам вільно висловлювати свої судження;

- активізація студентів до використання теорії з метою аналізу явищ дійсності;

- розгляд на семінарі питань, що вимагають творчого мислення;

- активна участь викладача в теоретичній суперечці учасників семінару, його вміння зіставляти протилежні точки зору;

- уміння викладача відстоювати власну думку і переконувати студентів.

Проведення семінару вимагає великої педагогічної та організаторської майстерності викладача, використання ним різнобічних знань та ерудиції. Викладач орієнтує групу на творчу колективну роботу, дискусію.

Семінар, на відміну від лекції, пред’являє до викладача деякі специфічні вимоги: розширення діапазону теоретичної підготовки, використання нових літературних джерел, організаційна робота під час проведення семінару, індивідуальний підхід до студентів, забезпечення індивідуального й колективного творчого розгляду проблеми. Він спрямований на поглиблення та закріплення знань студентів, формування у них переконань, уміння використовувати свої знання у професійній діяльності на основі гуманістичного світогляду й активної життєвої позиції.

Об'єктивними умовами самореалізації особистості в професійній діяльності на початку ХХІ століття є доступність необхідного освітньо-інформаційного поля, озброєння людей не стільки готовими знаннями, скільки способами здобуття, осмислення та використання цих знань у нових обставинах. Сучасна цивілізація з її гуманізацією і демократизацією суспільних відносин, швидкою зміною техніки і технологій, інтелектуалізацією праці передбачає необхідність нової формули освіти – "освіта через усе життя".

На сьогодні це можливо лише за умови впровадження сучасних ідей і технологій освіти, які вбирають новітні вітчизняні та зарубіжні психолого-педагогічні здобутки щодо активізації навчання як провідного принципу освітнього процесу, забезпечення раціонального рівня комп'ютеризації викладання та учіння. Саме ця потужна науково-педагогічна база в сукупності з сучасними розробками в галузі інформаційних засобів сприяє розвитку дистанційного навчання, що приходить на зміну традиційним формам заочного навчання.

Дистанційна освіта. Дистанційне навчання (ДН) традиційно визначається, як освітній процес, в якому значна частина викладання здійснюється викладачем (або групою викладачів), віддаленим у просторі і/або часі від студента (або групи студентів). Зараз існує дві форми ДН: кореспондентська і ДН на основі комп'ютерних комунікацій (телематики).

У порівнянні з традиційним кореспондентським навчанням, дистанційне навчання на основі комп'ютерних комунікацій дає можливість:

- розширити аудиторію студентів, з мінімальними витратами (не потрібно друкованих матеріалів і аудиторій, студенти не несуть матеріальних витрат на поїздки);

- постійного контакту між педагогом та студентами;

- залучення зарубіжних викладачів і експертів;

- постійного доступу до навчальних матеріалів, що регулярно оновлюються;

- регулярне тестування знань в асинхронному і, що головне, у синхронному режимах;

- реалізації колективних форм навчання;

- проведення дискусій;

- розробки і виконання спільних проектів.

Розвиток дистанційного навчання знаходить сьогодні відбиття в цілеспрямованій державній політиці України щодо інформатизації суспільства (Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття), Закон України "Про Національну програму інформатизації", Указ Президента України "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні", проект Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті).

Паралельно із законодавчою базою розвивається науково-методична база дистанційного навчання. Проте наявні дослідження не торкаються таких важливих питань, як необхідність застосування цілісного комплексу методів і прийомів активізації пізнавальної діяльності в нових умовах використання освітянами сучасних інформаційних засобів. Не розв'язаними залишаються питання ролі викладача в дистанційному навчанні, використання в навчанні діалогу, опосередкованого комп'ютером, а також діагностики навчальних досягнень студентів, зокрема рівнів їхньої пізнавальної активності.

Проблема - складне пізнавальне завдання, вирішення якого представляє істотний практичний або теоретичний інтерес. Якщо проблема правильно сформульована, вона буде виконувати функцію логічного засобу, що визначає напрямок пошуку нової інформації й тим самим буде забезпечувати ефективність діяльності, пов'язаної з її вирішенням. Проблемне навчання засновано на створенні особливого виду проблемної мотивації.

У процесі проблемного навчання увага студентів фокусується на важливих проблемах, вони стимулюють пізнавальну активність, сприяють розвитку вмінь і навичок із рішення проблем. Освітній процес будується навколо студента, вся робота організується в малих групах. Роль викладача зводиться до спостереження, підтримки - не більше. Ці проблеми пробуджують допитливість і сприяють самостійному освоєнню більших обсягів нової інформації. Студенти починають мислити критично й аналітично, вчаться шукати відповідні джерела інформації та ресурси, необхідні їм для вирішення цієї проблеми.

Проблеми ставляться в системі, тобто з кожною новою проблемою відбувається ускладнення матеріалу, студенти отримують нову інформацію та переходять з одного рівня на інший.

Проблемне навчання дуже тісно пов'язане з дослідницьким методом, базується на навчанні у співробітництві. Широко використовується в різних дисциплінах, але більш за все у природничо-наукових.

 

ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ:

Подальший розвиток вищої школи передбачає не тільки всебічне удосконалення якості професійної підготовки спеціалістів, але й посилення особистого фактору, поворот до людини, як самоцінності суспільства.

Самостійність і творчість кожної людини є фактором становлення і розвитку науково-технічного і соціально-економічного процесу в суспільстві. Педагогічний процес покликаний цілеспрямовано регулювати розвиток самостійності і вносити корективи, заохочуючи досвід самостійної діяльності учнів. Реалізація цієї функції навчального процесу потребує відмови від рядопокладеної спрямованості його форм, вимагає посилення розвиваючої функції навчання, включення студентів у навчально-пізнавальний процес, сприяє зближенню пізнавальної, науково-дослідної і предметно-практичної діяльностей. Все це змінює звичний статус лекційних і семінарських занять. Вони повинні носити проблемний характер і стимулювати творчу самостійність студентів.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
II. ПИТАННЯ. Еволюційний розвиток поняття “педагогічна технологія” у науці | Системний характер мови: лінгвістичні моделі як базис для побудови моделі трансляції
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 997; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.031 сек.