Інформаційний матеріал. У процесі тривалої трудової діяльності верхня кінцівка у людини пристосувалася до виконання різноманітних рухів

НАВЧАЛЬНА МЕТА

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

У процесі тривалої трудової діяльності верхня кінцівка у людини пристосувалася до виконання різноманітних рухів, необхідних під час виконання роботи. Кістки верхньої кінців­ки, на відміну від кісток нижньої кінцівки, більш тонкі й лег­кі, окрім того, вони з'єднуються між собою рухомими з'єднан­нями, що не обмежує обсяг рухів.

Всебічне вивчення кісток верхньої кінцівки необхідне для засвоєння початку і місця прикріплення м'язів. Окрім того, кістковий остов рук часто пошкоджується, що вимагає про­ведення лікувальних маніпуляцій. Знання будови скелета вер­хньої кінцівки необхідні для подальшого вивчення клінічних дисциплін і надання першої медичної допомоги при травмах.

Знати: скелет плечового пояса та скелет вільної верхньої кін­цівки.

Уміти: знаходити, називати, показувати анатомічні утво­рення кісток верхньої кінцівки, відрізняти кістки правої та лівої руки.

Володіти навичками: промацувати ость і нижній кут лопат­ки, ключицю, ліктьовий відросток, кістки кисті.

Кістки верхньої кінцівки (ossa membri superioris) склада­ються з пояса верхньої кінцівки (cingulum membri superioris) та кісток (скелета) вільної верхньої кінцівки (pars libera membri superioris).

Скелет плечового пояса утворюють дві парні кістки: клю­чиця та лопатка.

Ключиця (clavicula) — єдина кістка, яка з'єднує вільну верхню кінцівку зі скелетом тулуба. Вона мас тіло та два кін­ці — груднинний і акроміальний. Стовщений присередній, або груднинний, кінець має сідлоподібну суглобову поверхню для з'єднання з грудниною, а бічний, або акроміальний,— плоску суглобову поверхню — місце зчленування з акроміоном лопат­ки. Бічна частина ключиці випуклістю спрямована назад, а присередня — вперед. На нижній поверхні ключиці є борозна підключичного м'яза.

Лопатка (scapula) має трикутну форму. У ній розрізняють три краї: верхній, бічний та присередній, три кути: верхній, нижній і бічний, дві поверхні — передню (реброву) і задню (дорзальну). На середині верхнього краю лопатки є вирізка лопатки, латеральніше — дзьобоподібний відросток (processus coracoideus). Присередній край лопатки обернений до хребто­вого стовпа, а бічний край — до пахвової ямки.

Верхній кут лопатки обернений догори та медіально, ниж­ній — вниз, бічний — значно стовщений. Цей кут відокремле­ний шийкою лопатки. У ділянці бічного кута є суглобова за­падина для з'єднання з головкою плечової кістки. Над верх­нім краєм суглобової западини визначається надсуглобовий горбик, а нижче від западини — підсуглобовий горбик. Задня поверхня лопатки поділена остю лопатки на дві ямки: надос-тьову і підостьову. Ость лопатки закінчується виступом — плечовим відростком (акроміоном), на якому знаходиться су­глобова поверхня для зчленування з ключицею. Передня пове­рхня утворює підлопаткову ямку. У вищезгаданих ямках міс­тяться однойменні м'язи.

Скелет вільної верхньої кінцівки

Скелет вільної верхньої кінцівки включає плечову кістку (плече), кістки передпліччя і кістки кисті.

Плечова кістка (humerus), довга трубчаста кістка, в якій виділяють тіло (діафіз) та два кінці (епіфізи) — верхній та нижній. Тіло плечової кістки у верхньому відділі має круглу форму, а в дистальному — тригранну, де виділяють три поверх­ні: передню присередню, передню бічну і задню. На бічній по­верхні тіла плечової кістки знаходиться дельтоподібна горбистість, до якої прикріплюється дельтоподібний м'яз і позаду від якої, на задній поверхні тіла, помітна борозна променевого нерва. Вигинаючись, ця борозна йде зверху донизу і зсередини назовні. На проксимальному (верхньому) епіфізі знаходиться головка, яка відділяється від тіла кістки анатомічною шийкою, нижче від якої на передньобічній поверхні плечової кіст­ки розташовані два підвищення: великий та малий горбики, між якими визначається міжгорбикова борозна. Від кожного горбика вниз тягнуться гребені великого і малого горбиків. Ниж­че від горбиків на тілі плечової кістки знаходиться хірургічна шийка.

Нижній кінець кістки стовщений і закінчується вирост­ком плечової кістки; у ньому розрізняють головку та блок. Ви­ще від блоку на передній поверхні знаходиться вінцева ямка, а над головкою — променева ямка. На задній поверхні плечо­вої кістки в дистальному відділі знаходиться ямка ліктьового відростка. У ділянці нижнього епіфіза виділяють також два виступи — бічний і присередній надвиростки. На задній поверх­ні присереднього надвиростка є борозна ліктьового нерва.

До складу кісток передпліччя входять променева і ліктьо­ва кістки, які також відносяться до трубчастих кісток.

Променева кістка (radius) розташована з боку великого па­льця, а відносно ліктьової кістки знаходиться назовні, трохи допереду. У цій кістці визначають тіло і два епіфізи. На тілі розрізняють три краї: передній, задній та міжкістковий, а та­кож три поверхні: передню (долонну), задню (дорзальну) та біч­ну (зовнішню). На передній поверхні є живильний отвір, який у товщі кістки переходить у живильний канал.

На проксимальному епіфізі знаходиться головка, на верх­ній поверхні якої є суглобова ямка. Бічна поверхня її гладень­ка, вона утворює суглобовий обвід променевої кістки. Нижче від головки знаходиться шийка променевої кістки, а під нею добре виражена горбистість, місце прикріплення двоголового м'яза плеча. У нижньому відділі променевої кістки помітний шилоподібний відросток. На присередній поверхні дистально­го епіфіза визначається ліктьова вирізка і зап'ясткова сугло­бова поверхня.

Ліктьова кістка (ulna) також має три краї: передній, зад­ній, міжкістковий — і три поверхні: задню, передню і присередню. На межі між тілом і верхнім епіфізом є горбистість лік­тьової кістки — місце прикріплення плечового м'яза. На верх­ньому епіфізі визначається ліктьовий відросток (olecranon), на передній поверхні якого є півмісяцева вирізка, а нижче — вінцевий відросток. На бічній поверхні вінцевого відростка роз­міщується променева вирізка. Дистальний епіфіз ліктьової кіст­ки утворює головку, від якої з присереднього боку відходить шилоподібний відросток. Головка має суглобовий обвід для з'єднання з вирізкою променевої кістки.

Кістки кисті поділяються на три відділи: зап'ясткові кіст­ки, п'ясткові кістки і кістки пальців кисті (фаланги).

Зап'ясткові кістки розташовані в два ряди. Перший ряд — човноподібна, півмісяцева, тригранна, горохоподібна; другий ряд — кістка-трапеція, трапецієподібна, головчаста та гач­кувата.

Нараховують п'ять п'ясткових кісток. У кожній з них ви­діляють: тіло, проксимальний і дистальний епіфізи. Верхній, або проксимальний, епіфіз має назву основи п'ясткової кістки, а нижній — головки.

Кістки пальців (фаланги) мають видовжену форму. При цьому великий палець складається всього з двох фаланг — проксимальної і дистальної, II—V пальці мають ще і середню фалангу. Як і в кістках п'ястка, у кожній фаланзі розрізняють тіло і два кінці — епіфізи. Верхній, проксимальний, епіфіз кожної фаланги позначають як основу, а нижній, дистальний, як головку.

З'єднання кісток верхньої кінцівки Перервні з'єднання (суглоби):

• груднинно-ключичний суглоб утворений груднинним кін­цем ключиці та ключичною вирізкою груднини. Суглоб має допоміжні елементи: зв'язки, диск.

Дата добавления: 2014-01-07