Гра / весільна обрядовість

Гра / ворожіння.

1. Впізнавання / вгадування. Співвідноситься з обрядовим ворожінням. Ворожіння проводиться під час конфліктних часових періодів року – ситуація границі між старим і новим, відомим і невідомим, с початком ч кінцем.

Будь яке ворожіння є елементом ініціації, тобто передбачає перехід з одного стану до іншого і присвоєння іншого в якості свого. Здійснений ворожінням акт розрізнення (іншого, але того, що ще не сталося), є також актом присвоєння. Розрізняючи себе в майбутньому, той хто ворожить об’єктивізує його.

Семантичні аналогії між ворожінням і грою у жмурки очевидні. Гравець у жмурки також протистоїть іншому, яке по правилам, інтенсивне по відношенню до нього самого. Сліпий прагне стати зрячим, зрячий ризикує перетворитися на сліпого.

Н.А. Бернштейн, займаючись фізіологією активності, вважав, що феномен «заглядування наперед» є універсальним критерієм «будь-якого акту перетворення сприйнятої ситуації в рухому задачу»: «Життєво корисна або значима дія не може бути ні запрограмованою, ні здійсненною, коли мозок не створив для цього правильної передумови у вигляді... моделі потрібного майбутнього»

Що стосується гри у жмурки, то такою моделлю є як мінімум інверсія її рольових альтернатив – зворотність зрячого на сліпого і навпаки. Що стосується ворожіння, то модель потрібного майбутнього – психофізична й ідеологічна умова, яка визначає роль ворожіння у контексті його соціалізації.

Той, хто ворожить, може бачити життя візуально., він бачить те, чого не бачать інші, він є посвяченим. «щоб довідатись, не чи мрець гість, який видається підозрілим, ставлять дитину у красний вугол, и тоді у мерця дитина ясно бачить олов’яні очі».

У ворожіннях своєрідним вікном в інший світ є дзеркало, іноді ополонка, тобто ті, що мають отвір – око.

Зв’язок між жмурками і ворожіннями може слугувати той факт, що ігри відбуваються у період святок і масляної, тобто свят, під час яких відбуваються ворожіння. У цьому контексті гру у жмурки згадується у церковному Збірнику 1754 року; «аще золото хоронити ли жмурками играют или под дверию и окном слушают... или гром слыша валяются, или жаворонка, илина ростынях слушают». В білоруській мові зв’язок між жмурками і ворожіннями «жмур», «жмуринки», що позначає обряд очищення роженьці, яке здійснюється одразу після хрестин і знімаючи з роженьці і повитухи небезпеку зглазу чи нечистої сили (пор. заборони дивитися на покійника і новонародженого).

Простежуються паралелі з весільною обрядовістю, що простежується в обряді упізнання нареченим нареченої і навпаки. По регламенту «Домостроя» наречена мала скриватися від очей нареченого до вінчання. Де піднімала покривало і показувала своє обличчя. В Україні старша дружка розхвалювала нареченого перед свахою, наречений мав знайти серед дружок наречену і стати з нею поряд.

Сліпе упізнання має еротичний підтекст (гаски). Гра у жмурки виражає ритуальну адаптацію психологічних стереотипів еротичної і сексуальної поведінки. Еротичний підтекст цієї гри простежується у європейській літературі ХVІІІ ст. У цю гру грають юнаки і дівчата. Спіймала сліпцем дівчина має поцілувати того, хто її спіймав. Іноді гра є своєрідним гаданням – бути пійманою кимось значить бути обманутою.

У російських дворян ця гра називалася жмурки чи сліпий козел (козел – плодовитий). Дівчатам зав’язували очі і вони ловили юнаків.

Обрядовій практиці весілля відповідає казкова мотивація весільних сюжетів. У казці герой шукає і «всліпу» упізнає наречену, яку зникла. Олена Премудра хоче вийти заміж лише за того, хто зможе від неї сховатися. Чоловік забороняє дивитися на нього (Алєнький цветочек).

З точки зору ініціації наречений і наречена беруть участь в ритуальній ситуації зорового вибору, набуваючи через це нового знання. (пор. рос.: невеста — «невідома») і нове соціальне народження, «побачене» майбутнє.

Дата добавления: 2014-01-07