Основні напрями діяльності соціального працівника в пенітенціарній системі

У теорії прийнято виділяти два основні аспекти соціальної роботи в пенітенціарній сфері: правовий і психологічний. Розглянемо кожний з них.

Правовий аспект соціальної роботи в пенітенціарних установах. Однією з функцій соціального працівника в пенітенціарній сфері є правова підтримка і забезпечення засуджених. За роки існування Радянської пенітенціарної системи у персоналу і адміністрації виправних установ створилися стереотипи відносно засуджених у відповідності, з якими засуджені не мають ніяких прав. Часто права засуджених порушувалися всупереч існуючому законодавству, дуже часто ув’язнені використовувалися як безкоштовна робоча сила, проте “праця ув’язнених не є самоціллю. Вона повинна всього лише підготувати його до життя після виходу на свободу, а це можливо лише тоді, коли тюремні підприємства будуть оснащені як звичайні. Виховання працею лише припускає привчання до праці, але треба пам'ятати, що праця завжди менш ефективна чим освіта, про це свідчить практичний пенітенціарний досвід. По дослідженням практики застосування покарання у федеральній системі США, американський вчений Даніел Глейзер встановив, що тривала освіта знижує рецидив[ 12, c. 23 ].

Отже, потрібно використовувати засоби і методи навчання в перевихованні засуджених.

Широке застосування репресій в значній формі обумовлене формуванням у населення своєрідної правосвідомості, пов'язаного із застосуванням до засудженого жорстоких заходів.

Таке положення справ неприпустимо, необхідно регулювати правовідносини засуджених і суспільства. Часто, засуджені не можуть захистити свої права і тут необхідна допомога соціального працівника, який повинен стежити за виконанням основних норм матеріально-побутового і правового забезпечення і забезпеченням законності при виконанні покарання у вигляді позбавлення волі, при недотриманні цих норм соціальний працівник повинен повідомляти про це відповідним органам і установам. Також соціальний працівник може здійснювати зв'язок між родичами ув'язненого і ув'язненим, стежити за безперешкодним відправленням кореспонденції засудженому і ним самим, допомагати засудженому в регулюванні фінансових питань, питань пов'язаних з відправленням релігійного вірування засудженого. Діяльність соціального працівника повинна бути направлена на максимально ефективну співпрацю з релігійними організаціями. У обов'язку соціальних працівників входить також підготовка до виходу засудженого з місць позбавлення волі, забезпечення житлом і роботою (по можливості) або постановка на облік в центрі зайнятості. Соціальний працівник повинен стежити за виконанням умов праці засуджених і отриманням професійної освіти або професійної підготовки тих, які не мають ніякої спеціальності. “Праця засуджених в основному регулюється законодавством про працю. В першу чергу це кодекс законів про працю, відповідно до якого на засуджених без яких-небудь обмежень і вилучень розповсюджуються норми трудового законодавства, регулюючі робочий час і час відпочинку, норми праці, заробітну плату, гарантії і компенсації, трудову дисципліну і охорону праці. Відповідно до вказаних норм засуджені до обмеження свободи, мають право на оплачувану відпустку, посібники з тимчасової непрацездатності, пільги надаються жінкам і молоді, зокрема пов'язані з навчанням і т.д., на засуджених до обмеження свободи розповсюджується державне соціальне страхування”[ 6, c.59]. У функції соціального працівника також входить контроль за медичним забезпеченням засуджених. Також соціальні працівники зобов'язані координувати діяльність медичних служб, направляти їх, сприяти проведенню і організовувати різні профілактичні заходи.

Таким чином, цей аспект діяльності соціальних працівників припускає виконання ними функцій спостерігачів, “адвокатів”, адміністраторів, контролерів і соціальних посередників.

Психологічні аспекти соціальної роботи в пенітенціарних установах. У діяльності пенітенціарного соціального працівника, надзвичайно важливі психологічні методи. Як відомо, людина, що вперше потрапила до виправно-трудової установи, переживає почуття психологічного дискомфорту. У неї превалює відчуття нібито несправедливості, власній неповноцінності, недовірливості, тривожності, підозрілості, страх невідомості, засуджений розуміє, що довгий час ніхто не цікавитиметься його станом. Випадки психічних розладів в пенітенціарних установах зустрічаються на 15 % частіше, ніж на волі, люди не можуть адаптуватися до нового середовища, засуджений живе в стані хронічного стресу. Також доведено, що після 5-8 років висновку відбуваються дуже часто незворотні зміни в психіці людини. Тому в пенітенціарній системі необхідно створювати психологічні лабораторії і служби з висококваліфікованим штатом психіатрів, психологів і соціальних працівників. Про важливість і ефективність психологічного забезпечення діяльності по ресоціалізації злочинців свідчить як зарубіжний так і вітчизняний досвід.

Сучасна пенітенціарна соціальна робота визначає принципи індивідуалізації при розробці проблеми засудженого і диференціації методів психологічної дії. Функції соціального працівника полягають в діагностиці особи засудженого за допомогою різних психологічних методик, висновків про особу на основі отриманих даних і розробка спільно з адміністрацією пенітенціарної сфери програм перевиховання, виправлення і способів спілкування із засудженим. Також соціальні працівники повинні організовувати вільний час засуджених. На нашу думку найправильніше описує завдання виховної дії під час дозвілля Р. Й. Шнайдер, Він говорить про те, що: “завдання виховної дії під час дозвілля зводяться до того, щоб створити в пенітенціарних установах доброзичливу соціальну атмосферу і викликати потяг до обдуманого проведення дозвілля після виходу на свободу. Вільний час у в'язниці не повинен залишатися “об'єктом вбивства” або використовуватися для підготовки, планування, обговорення дій до нових злочинів. Він повинен служити тому, щоб підвищувати культурний рівень засуджених[9, c.189]. Відомо, що успішна культурна орієнтація ув’язнених зменшує тягу до рецидиву. Основою підходу соціальних працівників до психологічної взаємодії із засудженими повинні стати індивідуалізація підходу і комплексність або системність, що припускає комплексний підхід, який поєднує в собі різні методики по відношенню до засудженого.

Основними напрямами психологічної пенітенціарної соціальної роботи повинні стати:

1) Вивчення особи засудженого і становлення його “злочинної кар'єри”.

2) Розробка індивідуальних програм дії і допомоги засудженим.

3) Соціально-психологічна допомога в адаптації до середовища виправно-трудових установ.

5) Соціально-психологічна і професійна допомога в підготовці виходу з місць позбавлення волі.

Деякі з цих напрямів вже достатньо вивчені. Так наприклад існує безліч методів вивчення особи злочинця.

На думку вітчизняних кримінологів (Кудрявцев В. Н., Антонян Ю. М. і ін.) “Вивчення особи припускає отримання інформації про її потреби і інтереси, ціннісні орієнтації, ступінь і якість соціалізації індивіда, особливості його реагування на ті або інші обставини, мотиви, реалізовані в інших вчинках, типологічній психологічній характеристиці в цілому”[ 22, c. 38].

В узагальненому вигляді дані необхідні для вивчення особи можуть включати в себе:

1) Рік, місце народження і проживання, освіту, професію, спеціальність, сімейний стан і інші соціально-демографічні дані.

2) Індивідуальні (інтелектуальні, вольові, емоційні) особливості особи, риси вдачі, тип темпераменту, стан здоров'я, фізичного розвитку і інші індивідуальні якості.

3) Умови виховання в сім'ї, її склад, заняття, освіта, і поведінка батьків, їх відношення до дітей, взаємини в сім'ї, її житлові і матеріальні умови.

4) Умови і результати навчання в школі, інших учбових закладах, особливостей трудової діяльності, характер впливу шкільного і виробничого колективів.

5) Основні потреби, інтереси, звички, погляди, схильності, життєві цілі і ціннісні орієнтації суб'єкта.

6) Відношення до праці, навчання, суспільних обов'язків, інших людей, сім'ї, до самого себе.

7) Поведінка в школі, на виробництві, в суспільних місцях, в побуті, дані про притягання до суспільної, дисциплінарної, адміністративної, кримінальної відповідальності.

На наш погляд даний перелік на даний момент можна доповнити декількома характеристиками. Це може бути: відношення до якої-небудь релігії, дані з особистих документів(аналіз щоденників, листів і ін.)[ 10, c.56].

Проте, на нашу думку, тільки за допомогою психологічних методів неможливо побудувати ефективну програму виправлення злочинців і програму діяльності соціального працівника. Тому необхідно розробити практичні рекомендації по діяльності соціального працівника в пенітенціарній системі засновані на комплексних методах пенітенціарної соціальної роботи орієнтованою саме на етично-гуманістичні принципи поводження із засудженими.

Таким чином, правовий аспект діяльності соціальних працівників включає в себе контроль за виконанням всіх правових умов по відношенню до засудженого, а також стеження за виконанням права засудженого на пенсію по старості, інвалідності, втраті годувальника і інших обумовлених законом випадках. Основою підходу соціальних працівників до психологічної взаємодії із засудженими повинні стати індивідуалізація підходу і комплексність або системність, що припускає комплексний підхід, який поєднує в собі різні методики по відношенню до засудженого.

Дата добавления: 2014-01-07