Адміністративно-правові основи розвитку митної служби України

Підходи до програми розвитку інституту митної служби в Україні, визначаючи її напрямки й структуризацію, доцільно здійснювати, спираючись на такі стратегії:

1) міжнародні ратифіковані нормативно-правові акти, рекомендації та передовий досвід міжнародних митних організацій, виходячи з того, що інститут митної служби – це частина глобальної й державної інфраструктури, глобальний елемент міжнародної координації і міжрегіонального регулювання, рівноправний член міжнародних економічних інституцій;

2) напрямки адміністративної реформи та національне законодавство, виходячи з того, що митна служба є соціально-економічним і регулятивним інститутом, який реалізовує митну політику держави;

3) плани й програми модернізації розроблені апаратом управління митної служби України, з урахуванням того, що для забезпечення реалізації її цілей і функцій створюється й підтримується в певному обсязі й стані апарат управління, який, крім зовнішніх, має ще внутрішні цілі.

У цьому контексті слушно розглянути питання щодо існуючих у світі рівнів (моделей) розвитку митної діяльності (справи), окреслення сучасного рівня реалізації діяльності митної служби України та визначення найближчих перспектив її розвитку.

Рівень розвитку митної діяльності тісно пов’язаний з рівнем цивілізованості суспільства. Держава як соціально-політичне утворення формується для виконання певних функцій. Залежно від ступеня важливості й пріоритетності цілей, що стоять перед державою, умовно можна поділити й рівні розвитку митної діяльності.

Перший рівень розвитку можна назвати – “зачинені брами”. Цей рівень відповідає стратегії виживання держави. Завдання митниці – закритий або майже закритий кордон, де монопольним суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) виступає держава.

Другий рівень – “фільтр”. Завдання м итниці – пропускати людей і товари, дозволені до переміщення, й затримувати товари, заборонені до ввезення чи вивезення. За відсутності монополії на ЗЕД, характеризується спробою тотального охоплення митним контролем переміщення товарів і людей через митні кордони держави. Це значно збільшує витрати на утримання митниці, не підвищуючи при цьому загальної ефективності її діяльності, оскільки “вигоди” від затримки вантажів стають менш значними в порівнянні з тими перевагами, що обіцяє розвиток широкої торгівлі з іншими країнами, й зменшенням затримок товарів на кордоні.

Сучасна митна служба України реалізовує нині другий рівень розвитку митної діяльності та знаходиться на стадії переходу на третій.

Третій рівень – “партнер”. Провідною для митниці стає орієнтація на інтереси замовників, створення й розвиток могутніх інформаційних систем, що забезпечують зв’язки зі споживачами. Діяльність митниці припускає проведення попереднього планування й підготовку необхідних засобів контролю й документів, посилення зв’язків із клієнтами (в основному великими організаціями), розвиток системи інформації та зв’язку.

Четвертий рівень – “відкриті кордони”. Контроль за виробником відбувається через споживачів. При цьому провідною є інформаційна стратегія. Митниця стає інформаційною системою з реєстрації руху товарів і людей. Аспекти цього етапу розвитку митниці у світі вже одержали своє закріплення у рамках Шенгенської угоди. Деякі елементи такої системи можна впровадити і в Україні.

Розглянемо деякі напрямки та проблеми забезпеченості модернізації інституту митної служби України та переходу її на третій рівень розвитку за вищенаведеними стратегіями.

Перша стратегія спирається на декілька основних джерел. У першу чергу – це стандарти діяльності митних служб, прийняті до реалізації у зв’язку із затвердженням Верховною Радою України проекту Закону про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція).

Наступним джерелом для визначення напрямків реформи митної служби України є Програма всесвітньої митної організацій, яка визначає майбутній вигляд митної служби, найбільш ефективні шляхи досягнення поставлених цілей.

Другу стратегію визначають законодавчі акти України, що діють і приймаються у сфері діяльності митної служби. Цю стратегію визначають і загальні напрямки реформи органів виконавчої влади, представлені у Концепції адміністративної реформи в Україні, розробленій Державною комісією з проведення в Україні адміністративної реформи. Концепцією визначено вихідні концептуальні засади реформування центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ).

Другу стратегію щодо реформування митної служби доцільно доповнити напрямами, сформованими в результаті узагальнення проведення адміністративної реформи у країнах, які будують ринкову економіку. Це, зокрема, такі напрямки: створення організаційних, нормативно-правових і методичних основ розробки, прийняття й застосування процедур управління за результатами; стандартів державних послуг і адміністративних регламентів; механізму досудового оскарження громадянами й організаціями дій і рішень органів виконавчої влади і посадових осіб; розробка й прийняття нормативно-правових актів і розробка методичної бази для удосконалювання чинної системи контролю й нагляду, процесу закупівель для державних потреб, механізму аутсорсингу (механізму виведення певних видів діяльності за рамки повноважень органів виконавчої влади шляхом укладення контрактів із зовнішніми виконавцями на конкурсній основі) адміністративно-управлінських процесів (систем моніторингу результативності діяльності органів виконавчої влади, якості й доступності державних послуг), створення механізмів протидії корупції в сферах діяльності органів виконавчої влади, розвитку механізмів взаємодії органів виконавчої влади з суспільством.

Джерела третьої стратегії модернізації митної служби України представлені відомчими нормативно-правовими актами. Насамперед це – Програма розвитку, яка має бути результатом (продуктом) діяльності керівництва системи. Її певні обриси вже представлені в Концепції модернізації діяльності митної служби України, затвердженої наказом ДМСУ № 895 від 17.10.06 р.

Дата добавления: 2014-01-07