Застосування Кримінального кодексу у протидії насильству в сім’ї

Кримінальний кодекс України містить цілу низку статей, які можуть і повинні використовуватись у випадках насильства в сім’ї, включаючи акти фізичного, сексуального, психологічного та економічного насильства в сім’ї.

Так, розділ ІІ Кримінального кодексу «Злочин проти життя та здоров’я особи» включає в себе численні статті, які можуть використовуватись у випадках фізичного насильства в сім’ї, а саме:

• стаття 115 «Умисне вбивство»;

• стаття 116 «Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного

хвилювання»;

• стаття 117 «Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини»;

• стаття 119 «Вбивство через необережність»;

• стаття 120 «Доведення до самогубства»;

• стаття 121 «Умисне тяжке тілесне ушкодження»;

• стаття 122 «Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження»;

• стаття 123 «Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання»;

• стаття 125 «Умисне легке тілесне ушкодження»;

• стаття 126 «Побої і мордування»;

• стаття 127 «Катування»;

•стаття 128 «Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження»;

• стаття 129 «Погроза вбивством»;

• стаття 135 «Залишення в небезпеці»;

• cтаття 136 «Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному

для життя стані».

Проблема із зазначеною статтею 125 полягає у тому, що випадки її порушення не розслідуються чи переслідуються органами прокуратури; скоріше, сама жертва змушена збирати та впорядковувати усі докази, аби згодом передати справу до суду. Це допомагає державі, але навряд чи підтримує жертву, яка отримала незначні або малі ушкодження. У випадках насильства в сім’ї, жертви, які частіше за все є жінками, зазвичай не знають про положення законодавства та ресурси, якими необхідно скористатися, щоб ініціювати справу проти кривдника, який частіше за все є їх чоловіком.

Більше того, через випадки насильства в сім’ї жертви стають об’єктом осуду з боку суспільства, будучи при цьому скривдженими жінками, які намагаються порушити справу проти кривдника та/або притягти його до суду. Часто скривджені жінки не дістають підтримки з боку сім’ї чи друзів на притягнення до відповідальності члена сім’ї, який вчинив насильство в сім’ї.

До того ж, розділ 4 Кримінального кодексу «Злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» містить 5 статей, що можуть використовуватися у випадках насильства в сім’ї, а саме:

• стаття 152 «Зґвалтування»;

• стаття 153 «Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом»;

• стаття 154 «Примушування до вступу в статевий зв’язок»;

• стаття 155 «Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості»;

• стаття 156 «Розбещення неповнолітніх».

Розділ 5 Кримінального Кодексу «Злочин про виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина», також містить 3 статті, що можуть використовуватися у випадках насильства в сім’ї, особливо це стосується випадків насильства в сім’ї проти дітей, а саме:

• стаття 164 «Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей»;

• стаття 166 «Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування»;

• стаття 167 «Зловживання опікунськими правами».

Насамкінець, розділ 6 «Злочин проти власності» містить 2 статті, що можуть використовуватися у випадках психологічного насильства в сім’ї. Серед них:

• стаття 194 «Умисне знищення або пошкодження майна»;

• стаття 195 «Погроза знищення майна».

Усі ці розмаїті статті Кримінального кодексу можуть та мають застосовуватися у випадках насильства в сім’ї; тим не менш, на практиці це відбувається дуже рідко (якщо випадки їх застосування взагалі є), оскільки міліція виводить справи щодо насильства в сім’ї за межі Кримінального кодексу і розглядає їх як порушення статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Дата добавления: 2014-01-07