Поняття про соц. ситуацію р-ку, провідну д-ність та вікові новоутв. ос-ті

У вітчизизняній віковій психології основні періоди психічного розвитку визначають за псих.-пед. критеріями, які включають соціальну ситуацію, зміст і форми навчання, виховання, провідну діяльність у її співвіднесенні з іншшими видами діяльності, рівень розвитку особистісних новоутворень.

Основною складовою механізму психічн. р-ку дит. є соц. ситуація розвитку дит. Це та форма значимих для дитини відносин з навкол. дійсністю, у яких вона знаходиться у той чи інш. період свого ж-тя, це вихідний момент для всіх динамічних змін, що відбув. в розвитку дитини протягом даного вік. періоду.

Новоутворення, властиві для даного віку, руйнують стару соц. ситуацію та будують нову, яка, відкриває нові можливості для психічн. розвитку дитини в наступний віковий період. Така перебудова соц. ситуац. розвитку і складає основний зміст критичних періодів.

Соц. ситуац. розвитку визнач. форми і шляхи розвитку дитини, види діяльності, нові психіч. властивості і якості. Джерелом змін у розвитку є взаємозв'язки психіки і діяльності.

Кожному віковому етапу онтогенезу властива своя провідна діяльність. Провідна д-ть зумовлює дозрівання і перебудову пам'яті, сприймання, мислення, формувування новоутворень на конкретній стадії розвитку дитини. У ній задовільняються актуальні потреби індивіда, формується мотивація, пізнавальні, операційні, емоційні та ін. процеси. Це такі види як пізнавальна діяльність, спілкування, гра, виконання. доручень дорослих, навчання, праця, творчість.

Провідна діяльність - це діяльність, виконання якої визначається. виникненням і формуванням основних психолічних новоутворень людини на даному етапі розвитку її особистості. Пров. діяльність є показником психол. віку дитини, в ній перебудовуються основні психічні процеси і відбуваються зміни психоллогічних особливостей особистості на даній стад. розвтитку.

Значущість пров. діяльності для психічн. розвитку залежить від того, що відкриває для себе і засвоює людина в процесі її виконання.

Виділ. такі види пров. діяльності:

1)емоційно-безпосереднє. спілкування. немовляти. з дорослими.(0-1р);

2)предметно-маніпулятивна діяльність дітей ранннього віку (1-3 р); в проц. її виконання засвоюються способи дій з певними предметами;

3)сюжетно-рольова гра у дошкільнят (3-6р);

4)навчальна. діяльність у молодш. школярів;

5)інтимно-особистісне спілкування підлітків;

6)професійно-навч. д-ть у старшому. шк. віці.

Т. ч., у розвитку дитини. послідовно. і періодично змінюються провідні діяльності і форми спілкування, які і забезпують. по черзі розвиток пізнавальних процесівв особистості дитини.

Провідна. діяльність проходить певний. шлях свого становлення. Виникнення. в кожному періоді психічного розвитку нової провідної. діяльності не означає. зникнення тієї, яка була провідною. на попередньому етапі. Той чи інший. період психічного розвитку характеризується системою різних. видів діяльності, в якій провідна. діяльність займає. особливе місце, визначає виникнення основних змін в психічному розвитку на кожному окремому етапі.

Провідна діяльність розглядається як показник психічного віку дитини. Кожний. психологічний вік можна розглянути, спираючись на наступні критерії:

· соціальна сит. розвитку;

· основний тип провідної діяльності дитини;

· основні новоутворення віку.

Критеріями розвитку психіки є новоутворення - психічні та соціальні зміни, котрі вперше виникають на даній стадії розвитку і визначають свідомість дитини, її відношення до довколишнього внутрішнього та зовнішнього життя.

Накопичуючись, новоутворення ведуть до побудови нових відносин, що відкривають нові можливості для розвитку дитини в наступні вікові періоді.

Новоутвореннями немовлячого віку є:

1)поява ситуативно-особистісного, безпосередньо-емоційного спілкування з доросл. (" комплекс пожвавлення. ");

2) психіка -виникення в системах стосунків: "немовля-дорослий." і "немовля-предмет." і виявляється в спілкуванні. і предметах діяльності;

3) ходьба -знаменує розрив старої ситуац. розвитку. Вперше відбувається розділення єдиної соціальної системи «МИ», тепер не мама веде дитину, а вона веде маму, куди хоче;

4)поява першого слова. Ходьба і збагачення. предметних дій вимагає мови, яка б задовільняла спілкування з приводу предметів;

5) потреба в спілкуванні з дорослими. Починається засвоєння елементарних норм відношень між людьми.

Новоутворення раннього віку є:

1) самосвідомість. Виникає клас дій, пов'язаних з прагненням до самостійності, що виявляється у "я сам". Центр. світу стає "Я" дитини.;

2) егоцентризм;

3) поява мотивуючих уявлень: прагнень діяти відповідно до внутрішніх спонукань наперекір зовнішнім впливам;

4) засвоєння способів дій з предметами. Потреба у практичному співробітництві з дорослими;

5)з'явл. потреба в оцінці. Дит. одерж. її від інш., вчиться давати сама.

Новоутворення дошкільного віку є:

1)потреба в суспільно-значущій діяльності і оцінці цієї діяльності;

2)потреба у повазі дорослих;

3)розвиток самосвідомості,самооцінки.

Центральним новоутворенням молодш. шк. віку є:

1) новий рівень розвитку регуляції поведіки і діяльності;

2)аналіз;

3)розвиток внутрішнього плану дій дитини;

4)з'являється схильність аналізувати зовнішні події і власні переживання щодо подій;

5)інтенсивно розвивається пізнавальний інтерес;

6)діти вчаться враховувати почуття інших.

Новоутворення підліткового віку є:

1)почуття дорослості; самосвідомість, самооцінка, критичне ставлення до оточуючих, підкорення нормам дорослого житття; вироблення "кодексу товариськості"; формується особистісний сенс життя.

Новоутворення старшого шкільного ( раннього юнац..) віку є: пізнавально-професійне і особистісне самовизначення; світогляд, ідеали; самосвідомлення; юнацький максималізм; життєві плани; перспективи на майбутнє.

Дата добавления: 2014-01-07